Постанова Львівський апеляційний суд № 463/2524/15-ц

Справа № 463/2524/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я. Провадження № 22-ц/811/3525/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:60 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Копняк С.М, Савуляка Р.В. секретаря: Скакун І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 серпня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування, ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07.06.2016 за нововиявленими обставинами з підстав, передбачених п.3 ч.2 ст.423 ЦПК України, у зв`язку зі скасуванням постановою Львівського апеляційного суду від 18.06.2019 рішення Личаківського районного суду м.Львова від 06.08.2009, яке було підставою для ухвалення вказаного судового рішення. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 07.06.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08.11.2016, визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 29/150 ідеальних часток будинку АДРЕСА_1 , на 1/3 ідеальну частку будинку АДРЕСА_2 , на 1/3 ідеальну частку земельної ділянки, загальною площею 0,0873 га, що розташована на АДРЕСА_3 та на 1/3 ідеальну частку земельної ділянки, площею 0,0897 га, що розташована на території будинку на АДРЕСА_3 . До висновку про необхідність визнання за позивачем права власності на 1/3 ідеальну частку будинку АДРЕСА_2 , суд прийшов у зв`язку з тим, що право спадкодавця на вказаний будинок підтверджується рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06.08.2009 (а.с.17), яким визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно здійснену добудову приміщень до будинку по АДРЕСА_3 , загальною площею 321,2 кв.м. Разом з тим постановою Львівського апеляційного суду від 18.06.2019 рішення Личаківського районного суду м.Львова від 06.08.2009 скасовано, а тому вважає, що скасуванню підлягає і прийняте на його підставі рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07.06.2016 в частині визнання за позивачем права власності на 1/3 частину будинку по АДРЕСА_3 . Крім цього, оскільки право на земельну ділянку відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, набутого кількома особами, позивач право власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 не набула, право власності на 1/3 земельної ділянки за цією адресою в порядку спадкування до неї не перейшло, відтак вважає, що скасуванню підлягає і вищевказане рішення суду в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на 1/3 частину земельної ділянки по АДРЕСА_3 . Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 31 серпня 2021 року у справі заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено частково. Змінено рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07.06.2016 у справі №463/2524/15-ц (провадження № 2/463/190/16) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування: позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 29/150 ідеальних часток будинку АДРЕСА_1 на 1/3 ідеальну частку земельної ділянки, загальною площею 0,0873 га, що розташована на АДРЕСА_3 та на 1/3 ідеальну частку земельної ділянки, площею 0,0897 га, що розташована на території будинку на АДРЕСА_3 . В задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 ідеальну частку будинку АДРЕСА_2 відмовлено. Рішення суду в частині визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 права власності на 1/3 частку земельної ділянки, загальною площею 0,0873 га, що розташована на АДРЕСА_3 оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/3 частину земельної ділянки по АДРЕСА_3 , суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме, не застосування норм ст. 60, 63, 70 СК України, ст. 377 ЦК України, ст. 1226 ЦК України та ст.120 ЗК України до правовідносин між сторонами, а також судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме: набуття ОСОБА_3 права спільної сумісної власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 та відповідно, на земельну ділянку за цією адресою; належність до спадкового майна після смерті ОСОБА_4 не цілої земельної ділянки по АДРЕСА_3 , а тільки 1/2 частини такої ділянки. Просить рішення суду в частині визнання за ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 права власності на 1/3 частку земельної ділянки, загальною площею 0,0873 га, що розташована на АДРЕСА_3 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надано. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 подав до суду заяву про слухання справи без його участі та ОСОБА_5 . Тому розгляд справи проводиться в їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає вказаним вимогам закону. Відповідно до ч.3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06.08.2009 позов ОСОБА_4 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно здійснену добудову приміщень до будинку АДРЕСА_3 , а саме приміщення першого поверху: хол площею 39,0 кв.м та 8,6 кв.м, туалет площею 3,7 кв.м, душову площею 2,5 кв.м, ванну кімнату площею 6,4 кв.м, кухню площею 25,5 кв.м, вітальню площею 41,3 кв.м, та приміщення другого поверху: хол площею 35,3 кв.м, житлову кімнату площею 22 кв.м., житлову кімнату площею 24,6 кв.м., житлову кімнату площею 18,7 кв.м, санвузол площею 2,4 кв.м, балкон площею 4,4 кв.м, підвал 19,00 кв.м, загальною площею 321 кв.м, житловою площею 142,6 кв.м. Рішенням Личаківського районного суду м.Льовва від 07.06.2016, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 08.11.2016 за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано, зокрема, право власності на 1/3 ідеальну частку будинку АДРЕСА_2 ; та на 1/3 ідеальну частку земельної ділянки, загальною площею 0,0873га,що знаходиться на АДРЕСА_3 . При цьому суд виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_4 була власником будинку по АДРЕСА_3 в цілому на підставі договору дарування від 29.08.2000 та на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06.08.2009, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно здійснену добудову приміщень до будинку по АДРЕСА_3 . Як убачається з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного суду від 18.06.2019 рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06.08.2009 скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності відмовлено (а.с.7-9 т.1). Відповідно до п.3 ч.2 ст. 423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Ураховуючи те, що рішення Личаківського районного суду м.Львова від 06.08.2009, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно здійснену добудову приміщень до будинку АДРЕСА_3 , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання права власності на 1/3 ідеальну частку будинку АДРЕСА_2 , за позивачем у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 . Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 права власності на 1/3 ідеальну частку земельної ділянки, загальною площею 0,0873га, що знаходиться на АДРЕСА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що право власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 11.04.2002 (а.с.13 т.1), а тому скасування рішення Личаківського районного суду м.Львова від 06.08.2009, яке стосувалося лише права власності ОСОБА_4 на самочинно здійснену добудову приміщень до будинку по АДРЕСА_3 , не впливає на обгрунованість висновків суду про визнання за ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 права власності на 1/3 ідеальну частку земельної ділянки, загальною площею 0,0873га, що знаходиться на АДРЕСА_3 . Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна. Відповідно до ч.1 ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно із ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Скасовуючи рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06.08.2009 у справі №2-4348, суд апеляційної інстанції встановив, що вартість спірного будинку АДРЕСА_3 істотно збільшилася унаслідок здійснених за час шлюбу поліпшень, проведення переобладнання та ремонтних робіт та прийшов до висновку, що цей будинок набув статусу об`єкта права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Вищевказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0873га, що розташована по АДРЕСА_3 . Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 11.02.2002 зазначена земельна ділянка належала на праві приватної власності ОСОБА_4 . Частиною першою ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені. Без зміни її цільового призначення. Частиною четвертою ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок,будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004, якщо на приватизованій одним із подружжя земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК. Ураховуючи, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_5 права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на 1/3 ідеальну частку будинку АДРЕСА_2 , суд прийшов до передчасного висновку про задоволення позову в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/3 ідеальну частку земельної ділянки, загальною площею 0,0873га,що знаходиться на АДРЕСА_3 з огляду на цілісність об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, та положень ст. 120 ЗК України. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України). Відтак, оскаржуване рішення слід скасувати в частині визнання за ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 права власності на 1/3 частку земельної ділянки, загальною площею 0,0873 га, що розташована на АДРЕСА_3 та ухвалити нове про відмову в цій частині позовних вимог. В решті рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 серпня 2021 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на 1/3 ідеальну частку земельної ділянки, загальною площею 0,0873 га, що розташована на АДРЕСА_3 та ухвалити нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:15.03.2022. Головуючий Судді