Постанова 4854 № 420/2203/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/2203/21 Головуючий І інстанції Вовченко О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 26.07.2021р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України, третьої особи - Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: 15.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Одеській області та 3-ї особи - УСБУ в Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії відповідача стосовно відмови провести перерахунок основного розміру його пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 08.10.2020р. №307; - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо зменшення основного розміру його пенсії при її перерахунку з 01.01.2018р. з 86% на 70% грошового забезпечення; - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо виплати йому з 05.03.2019р. пенсії, після її перерахунку з 01.01.2018р., із урахуванням лише 75% суми підвищення пенсії; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок основного розміру його пенсії з 01.01.2018р., виходячи із основного розміру пенсії 86% грошового забезпечення та здійснити виплату донарахованих сум; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області провезти перерахунок основного розміру його пенсії з 01.04.2019р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 08.10.2020р. №307 та здійснити виплату донарахованих сум з урахуванням 100% суми підвищення пенсії без обмеження її максимального розміру; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити виплату йому донарахованих позивачу з 05.03.2019р. сум пенсії із урахуванням 100% суми її підвищення без обмеження її максимального розміру. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 86% грошового забезпечення. Разом із тим, починаючи з 01.01.2018р. позивачу перераховано пенсію на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018р. №103 із урахуванням його посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років та зменшено основний розмір пенсії із 86% до 70% грошового забезпечення. При цьому, УСБУ в Одеській області була надана позивачу оновлена довідка про розмір грошового забезпечення, однак відповідач протиправно та безпідставно відмовив йому у перерахунку пенсії на її підставі. Ухвалою суду 1-ї інстанції від 24.06.2021р. залучено до участі у справі ПФУ в якості другого відповідача. Представник ГУ ПФУ в Одеській області надав до суду першої інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі від 19.11.2020р. №10977-10792/К-02/8-1500/20, в проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019р. на підставі довідки УСБУ в Одеській області від 08.10.2020р. №307. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо зменшення з 01.01.2018р. основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% грошового забезпечення та стосовно виплати йому пенсії з 05.03.2019р. з урахуванням 75% суми підвищення. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести з 01.04.2019р. перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки УСБУ в Одеській області від 08.10.2020р. №307 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019р., з урахування раніше виплачених сум. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та нарахування пенсії позивачу, з урахуванням раніше виплачених сум, з 01.01.2018р. виходячи з основного розміру пенсії 86% грошового забезпечення та з 05.03.2019р. з урахуванням 100% суми підвищення пенсії. Стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. При цьому, суд 1-ї інстанції зобов`язав ПФУ у відповідності до «Положення про ПФУ», (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014р. №280 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020р. №1279) здійснити фінансування виплати перерахованої пенсії позивача з 01.01.2018р. з виходячи з основного розміру пенсії 86% грошового забезпечення, з 05.03.2019р. з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та з 01.04.2019р. на підставі довідки УСБУ в Одеській області від 08.10.2020р. №307. У задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції - відмовив. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ПФУ 03.09.2021р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2021р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач вказує на декілька підстав. По-перше, відповідач стверджує про те, що, зобов`язуючи ПФУ здійснити виплату пенсії позивачу, суд першої інстанції не врахував розмежування компетенції ПФУ та ГУ ПФУ в Одеській області щодо можливості реального виконання такого зобов`язання. Тобто, покладення судом 1-ї інстанції зобов`язань з виплати пенсії на ПФУ (апелянта) не узгоджується із чинним законодавством, адже визначений механізм виплати пенсій, не передбачає участі ПФУ у процедурі виплати пенсії. На думку апелянта, висновки суду першої інстанції щодо передачі компетенції про виплату пенсії від ГУ ПФУ в Одеській області до ПФУ є помилковими. По-друге, відповідач вважає, що суд 1-ї інстанції безпідставно не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 про дотримання строків звернення до суду та не застосував до позивача відповідні наслідки такого пропуску. 14.09.2021р. матеріали даної справи, разом із апеляційною скаргою відповідача, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПФУ та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Інші учасники справи, у свою чергу, рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржили та правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги ПФУ, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини. Позивач - ОСОБА_1 з 24.12.1990р. отримує пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 75% грошового забезпечення. У подальшому пенсія позивача перераховувалась (у період 2008р. по 2017р.) в розмірі 86% грошового забезпечення виходячи з наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням; процентна надбавка за вислугу років (40%), надбавка за умови режимних обмежень допуск ф.3 (10%), надбавка за особливо важливі завдання (30%), премія (10%). Починаючи з 01.01.2018р. ГУ ПФУ в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача виходячи з наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням; процентна надбавка за вислугу років (50%), зі зменшенням її основного розміру до 70% грошового забезпечення та встановленням наступних розмірів підвищення пенсії: з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. - щомісячно 50% від підвищення, з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. - щомісячно 75% від підвищення та з 01.01.2020р. - щомісячно 100% від підвищення. 09.10.2020р. УСБУ в Одеській області листом вих.№65/23/3859 було направлено до ГУ ПФУ в Одеській області оновлену довідку від 08.10.2020р. №307 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019р., згідно з якою грошове забезпечення для перерахунку його пенсії становить - 19039,75 грн. та складається з посадового окладу, окладу за військовим званням (підполковник), надбавки за вислугу років (50%), надбавки за роботу в умовах режимних обмежень (10%), надбавки за особливості проходження служби (29%) та премії (10%). 06.11.2020р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із письмовою заявою про проведення перерахунку його пенсії, на яку відповідачем було надано відповідь у формі листа від 19.11.2020р. №10977-10792/К-02/8-1500/20 та повідомлено про відсутність правових підстав для проведення перерахунку його пенсії на підставі довідки від 08.10.2020р. №307. Не погоджуючись із такими діями (рішенням) відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду. Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірних дій ГУ ПФУ в Одеській області. Водночас, посилаючись на окремі положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020р. №1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги», суд першої інстанції дійшов висновку, що вчинити дії в інтересах позивача, зокрема, стосовно фінансування виплати пенсії наразі може саме ПФУ. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не у повній мірі погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх частково необґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом. Апелянт, в особі ПФУ, заявляючи вимоги про скасування рішення суду 1-ї інстанції, вказує дві підстави, а саме: пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та помилкове тлумачення судом першої інстанції вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020р. №1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги». Оскільки ч.1 ст.308 КАС України вимагає розглядати законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції тільки в межах апеляції суб`єкта владних повноважень, суд апеляційної інстанції зосереджує увагу на такому. Довід ПФУ щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, а також не врахування правових висновків Верховного Суду щодо строків звернення до суду, викладених у постанові від 31.03.2021р. у справі № 240/12017/19, колегія суддів оцінює наступним чином. У зазначеному судовому рішенні Верховний Суд вказав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Відповідно до ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Загальні правила, закріплені у КАС України, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів. Разом із тим, поняття «повинна була дізнатись», використане у ст.122 КАС України, варто тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: така особа знала про прийняття оскаржуваного рішення та знала про обставини його прийняття. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Враховуючи ту обставину, що після отримання пенсії після її перерахунку у квітні 2018р. фактичний розмір її збільшився, навіть з врахуванням зменшення її основного розміру з 86% до 70% грошового забезпечення (що підтверджується розрахунком пенсії від 09.10.2017р. та від 18.04.2018р.), пенсіонер не мав причини сумніватися у добросовісності дій працівників пенсійного органу. А тому, керуючись принципом «належного врядування», та приймаючи до уваги відсутність доказів сповіщення ОСОБА_1 про зменшення основного розміру його пенсії, судова колегія вважає, що строк звернення до суду з даним адміністративним позовом не пропущено. Окрім того, матеріали справи беззаперечно свідчать про те, що довідку про розмір грошового забезпечення №307 позивач міг отримати лише після 08.10.2020р. та, відповідно, до отримання нової довідки про розмір грошового забезпечення він не мав об`єктивних підстав для звернення до суду із відповідними позовними вимогами. Разом із тим, оцінюючи другий довід апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов помилкових висновків щодо зобов`язання ПФУ здійснити фінансування виплати перерахованої пенсії позивача. Так, на думку колегії суддів помилковим є застосування до спірних правовідносин «Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020р. №1279), адже цією постановою змінений лише порядок фінансування виплати пенсій. Фінансування виплати пенсій здійснювалось і в період до 01.04.2021р. також ПФУ, але через територіальні органи, а виплати здійснювались через рахунки пенсіонерів у банках або ж через поштові відділення. Зазначеним вище нормативним актом затверджено саме порядок виплати і доставки пенсій, а також грошової допомоги за місцем фактичного проживання її одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку. Пунктом 1 цього Порядку регламентовано, що він визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги. Тобто, Порядок №1279 ніяким чином не змінив повноваження ПФУ та його територіальних органів щодо призначення, нарахування та виплати пенсій. Як передбачено пп.7,8 п.4 «Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління» (затв. постановою Правління ПФУ від 22.12.2014р. за №28-2), управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, окрім іншого: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. За ч.1 ст.52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII, пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, пенсії виплачуються органами ПФУ за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Згідно з пп.5 п.4 «Положення про головні управління ПФУ в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі», головні управління відповідно до покладених завдань здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пунктом 4.10 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (затв. постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1), процедура виплати територіальним органом Пенсійного фонду пенсії визначена наступним чином: нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії. Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, що визначений Порядком №1279, не передбачає участі ПФУ у процедурі виплати пенсії. Системний же аналіз ст.ст.52-62 Закону №2262-XII, а також положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV ст.47 (щодо виплати пенсій організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків), ст.48 (щодо виділення часток пенсій, що підлягають виплаті), ст.49 (щодо повноважень територіальних органів Пенсійного фонду України припиняти виплату пенсій), ст.50 (стосовно порядку здійснення та обчислення розміру відрахування з пенсії, що належить пенсіонерові до виплати), а також інших наведених вище положень дозволяє дійти висновку, що виплата пенсії включає щомісячне нарахування територіальним органом Пенсійного фонду належних пенсіонерові виплат (з урахуванням здійснення відрахувань за виконавчими документами, розподілу пенсії для осіб, які перебувають на повному державному утриманні тощо), оформлення документів про нараховану суму пенсії (відомість на виплату пенсій, грошової допомоги або списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки), передачу виплатних документів уповноваженим на виплату пенсій організаціям або банкам, що також здійснюється територіальними органами ПФУ. Отже, функції з виплати пенсій є дискреційними повноваженнями головних управлінь ПФУ, що прямо встановлено вищенаведеними положеннями законодавства. Згідно з п.1 «Положення про ПФУ» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014р. №280) ПФУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Підпунктом 4 п.4 Положення №280 регламентовано, що ПФУ забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законом, При цьому, ПФУ організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо, зокрема, здійснення контролю за призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ, інших джерел, визначених законодавством (пп.6 п.4 цього Положення). Відповідно до п.10 «Порядку казначейського обслуговування коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2017р. №312), асигнування з державного бюджету, які виділяються для забезпечення пенсійних виплат, і кошти ПФУ, що надходять на видатковий рахунок, ПФУ розподіляє та спрямовує на фінансування пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством, а також видатків головним управлінням ПФУ згідно з потребою на виплату допомоги на поховання, відрахувань з пенсії тощо. Під «бюджетним фінансуванням» розуміють сукупність грошових відносин, пов`язаних із розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, які реалізуються безоплатно і безповоротно шляхом надання бюджетних коштів юридичним та фізичним особам для проведення заходів, передбачених бюджетом. Спеціальних підрозділів, які безпосередньо виплачують пенсію одержувачам, в ПФУ не створено. Повноважень формувати виплатні документи (списки на виплату пенсій, відомості) шляхом включення до них нарахованих конкретним одержувачам сум пенсії та підписувати їх ПФУ не має. З наведеного слідує, що поняття фінансування виплати пенсії та виплата пенсії є принципово різними поняттями, які передбачають проведення відмінних між собою адміністративних процедур, а тому не можуть бути ототожнені. При цьому, у суду відсутні обґрунтовані підстави вважати, що ПФУ не буде виконано обов`язок з фінансування виплати пенсії позивача, права позивача у вказаній частині не порушені, з огляду на що відсутні правові підстави для додаткового зобов`язання апелянта здійснювати таке фінансування. Колегія суддів зазначає, що виплата пенсій військовослужбовцям проводиться на підставі ст.52 Закону №2262-XII, виключно через установи акціонерного товариства Державний ощадний банк України, що помилково не було враховано судом першої інстанції. При цьому, суд 1-ї інстанції, залучаючи до справи ПФУ та покладаючи на нього зобов`язання з виплати пенсії помилково вирішив, що відбулося фактичне (компетенційне) правонаступництво. Так, фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкт; владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи. Положення законодавства, якими функції з виплати пенсії покладено на головні управління Фонду, є чинними. Головні управління Фонду не ліквідовані і в стані припинення не перебувають. Будь-яких нормативно-правових актів щодо покладення на ПФУ функцій із виплати пенсій не приймалось. Таким чином, фактичного (компетенційного) адміністративного правонаступництва не відбулося, оскільки відсутні врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції. З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язок стосовно виплати пенсії покладається на пенсійний орган, в якому пенсіонер перебуває на обліку, яким в даному випадку є ГУ ПФУ в Одеській області до якого позивач і звертав свої позовні вимоги. Отже, доводи апеляційної скарги лише частково знайшли своє підтвердження. У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку щодо помилковості обраного судом першої інстанції способу відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання ПФУ здійснити фінансування виплати перерахованої пенсії позивача, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині має бути скасоване, з ухваленням нового - про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області провести виплату позивачу перерахованої пенсії. Керуючись ст.ст.122,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року в частині зобов`язання Пенсійного фонду України здійснити фінансування виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 - скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018р., виходячи з основного розміру пенсії 86% грошового забезпечення, з 05.03.2019р. з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та з 01.04.2019р. на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області від 08.10.2020р. №307. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 04.03.2022р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко