Постанова 4814 № 532/1042/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/1042/20 Номер провадження 22-ц/814/695/22Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 березня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Прядкіної О.В., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., розглянувши в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2021 року, прийнятого під головуванням судді Тесленко Т.В., в м.Кобеляках, зі складанням повного тексту 14 грудня 2021 року, - В С Т А Н О В И В : У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з даним позовом. Зазначав, що 22.05.2019 року уклав з ОСОБА_2 договір позики у формі розписки, у відповідності до якого позивач надав відповідачу грошову позику у розмірі 66 000 грн. зі строком повернення 22.05.2020 року. У визначений договором термін відповідачем грошові кошти у повному обсязі повернуті не були. Просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу у розмірі 66 000 грн та понесені судові витрати: 15 000 грн. правничої допомоги та 840,80 грн. судового збору. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 22.05.2019 року в розмірі 66 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. Рішення обґрунтоване доведеністю позовних вимог. Рішення оскаржив ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Зазначав, що повернув позивачеві кошти в сумі 31 600 грн., в якості оплати вартості автомобіля, придбаного у позивача у розстрочку. Наявність інших боргів заперечує. Також вказує на завищення суми витрат на правничу допомогу, яку суд стягнув з нього. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України). Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав: Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22.05.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики у формі розписки, згідно якої ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 у борг грошові кошти в сумі 66 000 грн. з терміном повернення 22.05.2020 року. Розписка написана відповідачем власноруч, з приміткою, що складена без будь якого фізичного чи морального примусу та містить відомості, що під час її складання грошові кошти вже отримані. У визначений в розписці термін грошові кошти в повному обсязі повернуті не були. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості. Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з вказаним висновком. Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Статтею1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За правилами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2020 року відповідач ОСОБА_2 подав заяву про перегляд заочного рішення, в якій, зокрема, зазначав про часткове повернення ним боргу в сумі 31 600 грн., що підтверджується дублікатами чеків про здійснення платежів, в яких платником є ОСОБА_2 , а отримувачем ОСОБА_1 , а саме: 31.05.2019 року - 1 300 грн., 12.06.2019 року - 1 000 грн., 01.07.2019 року - 2 700, грн., 31.07.2019 року - 2 600 грн., 27.09.2019 року - 5 000 грн., 01.11.2019 року - 5 000 грн., 30.11.2019 року - 2 500 грн., 24.12.2019 року - 7 500 грн., 31.01.2020 року - 4 000 грн. (т.2 а.с. 7-9 справи №2-п/532/1/2021). Здійснення вказаних платежів у такий спосіб відповідає змісту укладеного між сторонами договору, яким передбачено право боржника здійснювати платежі в повернення боргу шляхом безготівкового перерахування, що підтверджується квитанцією ( а.с.33). Однак, суд першої інстанції зазначеній обставині не дав належної оцінки та залишив поза своєю увагою відсутність відповідних доказів з боку позивача на підтвердження укладання між сторонами інших боргових зобов`язань. Отже, враховуючи часткове повернення ОСОБА_2 грошових коштів в рахунок погашення боргу, колегія суддів приходить до висновку по часткове задоволення апеляційної скарги та зміні рішення районного суду про зменшення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача з 66 000 грн до 34 400 грн. У частині першій статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, приймаючи до уваги часткове задоволення апеляційної скарги та зміну оскаржуваного рішення, підлягає зміні і розподіл судових витрат, а саме : на користь ОСОБА_1 з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 437,64 грн. та за надану правничу допомогу 7 815 грн., а на відшкодування витрат по сплаті судового збору, понесених ОСОБА_2 при подачі апеляційної скарги з ОСОБА_1 підлягає стягненню 604 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2021 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу, зменшивши його розмір з 66 000 грн до 34 400 грн. Змінити рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 грудня 2021 року в частині розподілу судових витрат, стягнувши : - з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 437,64 грн. та за надану правничу допомогу 7 815 грн. - з ОСОБА_1 на користь з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 604 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28.03.2022 р. Головуючий суддя О.В. Прядкіна Судді: С.Б. Бутенко О.І. Обідіна