LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Дніпровський апеляційний суд201/7358/20

від 24.03.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/227/22 Справа № 201/7358/20 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В. суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А. за участю секретаря - Заворотного К.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мельник Олександр Іванович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гугель Світлана Юріївна, Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна про визнання недійсним заповіту, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту, визначивши третіми особами без самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Дніпровського МНО Мельник О.В. та приватного нотаріуса Дніпровського МНО Гугель С.Ю. (а.с. 1-4 т. 1). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2021р. за заявою позивача залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог приватного нотаріуса Дніпровського МН Лозенко Валентину Володимирівну (а.с. 210 т. 1). Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2021р. за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі у якості правонаступника померлої відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 66 т. 2). Позов мотивований тим, що у момент, коли позивач перебував у відпустці у Єгипті, 06.01.202р. його батько - ОСОБА_6 потрапив до Дніпропетровський центру кардіології та кардіохірургії з діагнозом «обширний інфаркт та зупинка серця». У період відсутності позивача до 09.01.2020р., до лікарні навідувалася онука ОСОБА_6 - ОСОБА_5 . Стан батька був стабільно важкий, він не розмовляв, самостійно не рухався, не міг навіть самостійно дихати і був підключений до апаратів ШВЛ. 15.01.2020р. йому зроблена реінтубація трубки, яку введено через ротову порожнину, гортань та між голосовими зв`язками в трахею. Тобто з моменту потрапляння у реанімацію і до 15.01.2020р. до ротової порожнини батька була під`єднана трубка, яка заважала йому розмовляти. 15.01.2020р. о 09 год. 20 хв. проведена реінтубація безпосередньо у трахею (в горло), тобто чого батько взагалі був позбавлений речової функції. З самого потрапляння у реанімацію 06.01.2020р. і до смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 батько не промовив жодного слова, іноді міг хитаючи головою або очима, надавати відповіді «так» або «ні», його стан був стабільно важкий, свідомість його була приглушена, щодня йому вводилися седативні препарати, які пригнічували мозкову діяльність, що підтверджено відповідною медичною документацією. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріусом Дніпровського МНО Гугель С.Ю. повідомлено, що ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений 15.01.2020р. приватним нотаріусом Дніпровського МНО Мельником О.І. за реєстровим №65352154, номер в реєстрі нотаріальних 21, за яким заповідав належне йому майно ОСОБА_5 , тому спадкування відбуватиметься за заповітом. Позивач вважав, що батько не міг скласти заповіт на ім`я ОСОБА_5 через те, що не підтримував з онукою нормальних стосунків, неодноразово повідомляв, що не мав наміру складати заповіт взагалі. Таким чином, вважав, що заповіт від 15.01.2020р. складений не за його волею і не підписаний ним власноруч. 13.02.2020р. позивач звернувся до Соборного ВП ГУНП Дніпропетровській області із заявою про шахрайські дії ОСОБА_5 з метою заволодіння правами на майно ОСОБА_6 , за його заявою розпочате кримінальне провадження за № 12020040650000353 від 13.02.2019р. за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України, триває досудове розслідування. На підставі вищевикладеного, просив визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 , посвідчений 15.01.2020р. приватним нотаріусом Дніпровського МНО Мельником О.І., компенсувати судові витрати. Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладений на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником Олександром Івановичем, 15 січня 2020 року, за номером у спадковому реєстрі 65352154, номером у реєстрі нотаріальних дій

21. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору у розмірі 630,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору у розмірі 630,60 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи. Також, скаржник зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. У відзиві представник позивача - адвокат Прибильський В.Г. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Встановлено, що позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 (а.с. 10 т. 1). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер у віці 82 роки, про що видано свідоцтво про смерть (а.с. 19 т. 1). Після смерті батька, а саме ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивач звернувся із заявою до приватного нотаріуса Дніпровського МНО Гугель С.Ю. про прийняття спадщини (а.с. 70 т. 1). Позивач зазначив, що нотаріусом Дніпровського МНО Гугель С.Ю. повідомлено, що ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений 15.01.2020р. приватним нотаріусом Дніпровського МНО Мельником О.І. за реєстровим № 65352154, номер в реєстрі нотаріальних 21, за яким заповідав належне йому майно ОСОБА_5 . Із матеріалів спадкової справи № 4/2020 (номер у спадковому реєстрі 65445618) встановлено, що 27.07.2020р. із заявою про прийняття спадщини до всіх компетентних органів звернулася онука померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_5 , її заява внесена приватним нотаріусом Тимофєєвою А.О. до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів 20.07.2020р. (а.с. 78 т. 2). 07.08.2020р. ОСОБА_5 звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпровського МНО Гугель С.Ю., надавши дублікат оспорюваного заповіту (а.с. 112 - 113 т. 2). На вимогу суду приватним нотаріусом Дніпровського МНО Мельником О.І. надана належним чином засвідчена копія заповіту, посвідченого 15.01.2020р. за реєстровим № 21 і документів, на підставі яких він посвідчений (а.с. 121 - 125 т. 2). Також, з наданих приватним нотаріусом Дніпровського МНО Мельником О.І. копії матеріалів нотаріальної справи установлено, що оригінали документів щодо посвідчення заповіту у нотаріуса вилучені згідно із протоколом тимчасового доступу від 15.06.2020р. в межах кримінального провадження № 12020040650000353 від 13.02.2020р. за ознаками ч. 3 ст. 190 КК України на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2020р. по справі № 201/4766/20, у т.ч. оригінал оспорюваного заповіту (а.с. 125-126 т. 2). Зазначене кримінальне провадження розпочате за заявою позивача ОСОБА_5 щодо шахрайського заволодіння особистим майном його померлого батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що видно з витягу з ЄРДР (а.с. 87 т. 2). КП «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» ДОР були надані суду копії медичної документації хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (ас. 120 - 154 т. 2), з яких встановлено, що 06.01.2020р. ОСОБА_6 госпіталізований до відділення інтервенц.кардіології. Основний діагноз гострий Q-інфаркт міокарду задньо-діафрагмальної ділянки ЛШ (від 06.01.2020р.). Стенозуючий коронаросклероз. Коронароангіографія (від 06.01.2020р. - окклюзія ОГ ЛКА, стеноз ПКА 75%). СПО: Стентування ОГ ЛКА-BMS (1) (від 06.01.20). Порушення ритму по типу постійної форми фибриляції передсердь нормосистолічна форма. Порушення провідності по типу тимчасової АВ-блокада ІІІ ст. (від 06.01.20). Порушення провідності по типу аресту синусового вузла (від 06.01.20). Тимчасова ЕЕКС (від 01.06.20; 29.01.2020). Релятивна недостатність стулок обох АВ клапанів. СН ІІ-Аст. зі збереженою систолічної функцією ЛШ (ФВ-54%). Гіпертонічна хвороба III ст. 3 ст. Ризик високий. ГПМК по ішемічному типу. Постреанімаційна хвороба (29.01.2020). Ускладнення: гостра серцево-судинна недостатність. Кардіогенний шок. Гостра дихальна недостатність. Гостра нирково-печінкова недостатність. Набряк головного мозку. Набряк легень. Супутні: Правостороння полісигментарна пневмонія в S2, S6 правої легені в ННфазі розсмоктування. Хронічний бронхіт. Бронхообструктивний ННсиндром. Туберкулома S10 правої легені. Посттуберкульозний ННпневмофіброз. ЛН III ст. Енцефалопатія по змішаному типу. СПО ННтрахеостомія (від 17.01.2020р). Хронічний етмоедит, сфеноедит, ННгайморит. Хронічний холецистит. Хронічний панкреатит. При цьому, КП «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та кардіохірургії» ДОР повідомлено, що оригінали медичних документів вилучені слідчим СВ ВП № 5 ДВП ГУНП в Дніпропетровській області 24.06.2020р. на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2020р. та надано протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24.06.2020р. (а.с. 115а-119 т. 1). Згідно із висновком комісійної судово-психіатричної експертизи № 71 від 30.09.2020р., проведеної на підставі постанови слідчого СВ Соборного ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 04.08.2020р. в межах кримінального провадження № 12020040650000353 від 13.02.2020р., ОСОБА_6 на момент підписання заповіту від 15.01.2020р. виявляв розлад свідомості внаслідок важкого соматичного захворювання та медикаментозної седації. У той період часу (на момент підписання заповіту від 15.01.2020р.) він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 22 - 29 т. 2). Комісія дійшла такого висновку на підставі матеріалів кримінального провадження і медичної документації про наявність у ОСОБА_6 в період часу, що цікавить слідство, тобто, на момент підписання довіреності від 15.01.2020р. та підписання заповіту від 15.01.2020р., ознак загального постаріння організму через старечий вік (82 роки), також протягом тривалого часу він страждав на гіпертонічну хворобу, у нього були загально соматичні склеротичні зміни, в т.ч. ішемічна хвороба серця. На цьому фоні у нього за декілька днів у юридично значимих дій розвився гострий інфаркт міокарду, який протікав у важкій формі і викликав тяжкі розлади життєдіяльності всього організму, в тому числі психічної діяльності. Також йому проводилась медикаментозна седація, що стало причиною порушення свідомості у вигляді оглушення, яке характеризується значним підвищенням порогу сприйняття всіх зовнішніх подразників, сонливістю, навколишнє сприймається фрагментарно, продуктивному контакту він був малодоступний, уявлення убогі, орієнтування в навколишньому просторі неповне або відсутнє, запитання сприймаються з труднощами, відповіді на них неповні не повні і не точні. Зазначений розлад свідомості був виражений настільки значно, що позбавляв ОСОБА_6 здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент підписання довіреності від 15.01.2020р. та підписання заповіту від 15.01.2020р. У дослідницькій частині висновку повністю відображені записи стосовно хворого ОСОБА_7 за 15.01.2020р. з 6 год. 00 хв. і до 23 год. 00 хв. (у день посвідчення заповіту), з яких видно, що його стан 15.01.2020р. був стабільно важкий та супроводжувався оглушеною свідомістю, хворий дихав через ендотрахеальну трубку (ЕТТ) апаратом штучної вентиляції легень. Так, щоденниковий запис від 15.01.2020р. о 06 год. 00 хв.: загальний стан важкий, стабільний. Тяжкість обумовлена гострим інфарктом міокарда, явищами дихальної недостатності на тлі основного захворювання. Об`єктивно: свідомість - оглушення. Гиперстеник. Об`єктивно: шкіра і видимі слизові бліді. Дихання через ендотрахеальну трубку (ЕТТ) апаратом штучної вентиляції легень. Дихання над легенями жорстке, ослаблене у нижньому відділі з двох сторін, хрипи одиничні. При санації - в`язке виділення. Тони серця приглушені, аритмічні. Самостійного випорожнення не було. Сечовипускання через уретральні катер. Щоденниковий запис від 15.01.2020р. о 09 год. 20 хв.: порушення цілісності ЕТТ, викликаної активними свідомими жувальними рухами пацієнта, виникла необхідність в реінтубаціі. Розпочато пріоксегінація, паралельно виконана санація ротової порожнини. Пацієнт відлучений від ШВЛ. У трахею через ЕТТ встановлений довгий провідник. За провідника виконана реінтубація трахеї ЕТТ з першої спроби. Продовжена апаратна ШВЛ з постоксігенаціей, з подальшим переходом на колишні параметри вентиляції. Аускультативно дихання проводиться у всіх відділах легеневих полів. Обхід з завідувачем відділенням 15.01.2020р. о 10 год. 06 хв.: загальний стан тяжкий стабільний. Тяжкість обумовлена ОІМ, явищами ДН на тлі основного захворювання. Свідомість - оглушення. Гиперстеник. Об`єктивно: шкіра і I че слизові бліді. Дихання через ЕТТ апаратне. Дихання над легенями жорстке, ослаблене у нижньому відділі з двох сторін, хрипи поодинокі. При санації - в`язке виділення. Тони серця приглушені, аритмічний. Акцент 2 тону над аортою. Самостійного випорожнення не було. Сечовипускання через уретральний катетер. Щоденниковий запис від 15.01.2020р. о 18 год. 05 хв.: загальний стан важкий, стабільний. Тяжкість обумовлена ОІМ, явищами ДН на тлі основного захворювання. Свідомість - оглушення. Гиперстеник. Об`єктивно: шкіра та слизові бліді. Дихання через ЕТТ апаратом ШВЛ. Дихання над легенями жорстке, ослаблене в нижньому відділі з двох сторін, хрипи сухі, розсіяні. При санації - в`язке виділення. Тони серця приглушені, аритмічні. Самостійного випорожнення не було. Сечовипускання через уретральний катетер. Седація 15.01.2020р. о 23 год. 00 хв. з метою синхронізації з апаратом ШВЛ. Висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 12.10.2020р. № 19/104-7/7/590 з проведення почеркознавчої експертизи, проведеної на підставі постанови слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області від 17.08.2020р. в межах кримінального провадження № № 12020040650000353 від 13.02.2020р., підтверджено, що підпис у графі «Підпис» заповіту від 15.01.2020р. НОЕ 584431, зареєстрованого в реєстрі за № 21 - виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Вирішити питання, чи виконано підпис в документі «довіреність» від 15.01.2020р. зареєстрована в реєстрі за № 20, серія номер бланку НОЕ 584430», у графі: «Підпис» та у документі «Заповіт» від 15.01.2020р. зареєстрований в реєстрі за № 21, серія номер бланку НОЕ 584431» у графі «Підпис», однією або різними особами?» - не надалось можливим за причинами, викладеними у дослідницькій частіші висновку експерта. Рукописний запис «Білий» та підпис у графі «Підпис» довіреності від 15.01.2020р. НОЕ 584430, зареєстрованої в реєстрі за № 20 - виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Рукописний запис «Білий» у графі «Підпис» заповіту від 15.01.2020р. НОЕ 5.84431, зареєстрованого в реєстрі за № 21 - виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою (а.с. 32 - 42 т. 2). Висновком експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.12.2020р. № 3755-20 з проведення почеркознавчої експертизи, проведеної на підставі постанови слідчого Соборного ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області від 04.09.2020р. в межах кримінального провадження № № 12020040650000353 від 13.02.2020р., підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_6 у графі «Підпис» заповіту від 15.01.2020р., зареєстрованого в реєстрі за № 21, серія і номер бланку - НОЕ 584431, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І., виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_6 у графі «Підпис» довіреності від 15.01.2020р., зареєстрованої в реєстрі за № 21, серія і номері ланку - НОЕ 584430, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І., виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_6 у графах «Підпис» довіреності від 15.01.2020р., реєстровий № 20, серія і номер бланку - НОЕ 584430, та заповіту від 15.01.2020р., реєстровий № 21, серія і номер бланку - НОЕ 584431, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І., виконані однією особою. Рукописний запис «Білий» у графі «Підпис» довіреності від 15.01.2020р., зареєстрованої в реєстрі за № 20, серія і номер бланку НОЕ 584430, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І., виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Рукописний запис «Білий» у графі «Підпис» заповіту від 15.01.2020р., зареєстрованого в реєстрі за № 21, серія і номер бланку НОЕ 584431, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І., виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою (а.с. 44 - 56 т. 2). Оригінал оспорюваного заповіту від 15.01.2020р., складеного ОСОБА_6 зареєстрований у реєстрі за № 21, серія і номер бланку НОЕ 584431, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мельником О.І., був наданий суду на виконання ухвали про витребування доказів і досліджений безпосередньо в судовому засіданні 24.09.2021р., завірений підписом судді (а.с. 191 - 192 т. 2). Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Частиною 3 ст. 1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Згідно із ч. 3 ст. 1247 ЦК України, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. За частиною четвертою вказаної статті, заповіти посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. за № 296/5 передбачено, що нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 ЦК України та особисто подані нотаріусу. Згідно із п. 2.5. розділу ІІ Наказу Міністерства Юстиції України від 11.11.2011р. № 3306/5, яким затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, при вчиненні нотаріальних дій визначається обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, встановленому статтею 44 Закону України «Про нотаріат», згідно якої під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою. Як вбачається з висновку комісійної судово-психіатричної експертизи № 71 від 30.09.2020р., проведеної у кримінальному провадженні, ОСОБА_6 на момент підписання заповіту від 15.01.2020р. виявляв розлад свідомості внаслідок важкого соматичного захворювання та медикаментозної седації. У той період часу (на момент підписання заповіту від 15.01.2020р.) він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 22 - 29 т. 2). Окрім того, двома висновками почеркознавчих експертиз, проведених у кримінальному провадженні (Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України від 12.10.2020р. № 19/104-7/7/590 Дніпропетровського НДІСЕ від 14.12.2020р. № 3755-20) підтверджено, що підпис у графі «Підпис» заповіту від 15.01.2020р. і рукописний запис «Білий» у графі «Підпис» заповіту від 15.01.2020р. НОЕ 584431, виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що указані експертизи, проведені в межах кримінального провадження, є необ`єктивними, оскільки невідомо, які саме письмові докази досліджувались експертами при проведенні експертиз, а також не відомо у якій спосіб - законний чи незаконний такі докази були отримані. Стаття 103 ЦПК України визначає умови призначення експертизи судом. Так, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У відповідності до ч.ч. 4. ст.103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. Стаття 105 ЦПК України визначає підстави обов`язкового призначення експертизи судом, а саме, у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Отже, неналежними доказами є ті, що не стосуються предмету доказування, а недопустимими є ті, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Норми ст.ст. 102, 106 ЦПК України дозволяють учаснику справи самостійно подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом. Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Так, у постанові від 05.02.2020р. по справі № 461/3675/17 (провадження № 61-10814св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, погодився з думкою судів першої та апеляційної інстанції про те, що висновок експерта, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням статті 102 ЦПК України, та врахував допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. На виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів у даній справі від 21.04.2021р. ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надані завірені належним чином висновки судових експертів - висновок судово-психіатричної експертизи № 71 від 30.09.2020р., предметом дослідження якого було психічний стан померлого ОСОБА_6 на момент складання заповіту від 15.01.2020р., висновки почеркознавчих експертиз № 19/104-7/7/590 від 12.10.2020р. та № 3755-20 від 14.12.2020р. (комісійна), предметом яких було дослідження виконання підпису померлим ОСОБА_6 на заповіті від 15.01.2020р. (а.с. 21 - 56 т. 2). Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, на дослідження експерту надавалися в оригіналах медичні документи разом з матеріалами кримінального провадження, прошиті та пронумеровані. Згідно дослідницьких частин почеркознавчих експертиз, на дослідження експертам при проведенні почеркознавчих експертиз надавалися в оригіналах: заповіт від 15.01.2020р. НОЕ 584431, зареєстрований в реєстрі за № 21, вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_6 у квитанціях від 14.02.2018р. - на 3х арк., квитанції № 4932857 від 02.11.2005р. - на 1 арк., (мовою оригіналу) соглашение об использовании аналога собственноручной подписи на договорах и соглашениях от 16.07.2008 - на 1 арк., соглашение об использовании аналога собственноручной подписи на договорах и соглашениях от 26.02.2009 - на 1 арк., квитанция о видачи наличних от 16.07.2008 - на 1 арк., квитанція № 236838066 Тr. № CASHAGR000000028232775 від 21.07.2010р. на аркуші паперу з рукописними записами. За клопотанням експерта 07.10.2020р. слідчим надані додатково документи х вільними зразками підпису та почерку ОСОБА_6 (адміністративний позов про перерахунок пенсії - на 4 арк., аркуші паперу з рукописним текстом за 2019 рік - на 7 арк. (а.с. 33-34 т. 2). Документи передані слідчим разом з матеріалами кримінального провадження, документи, опечатані у спеціальні пакети Національної поліції України. Цілісність пакетів не була пошкоджена. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень судом перевірено, що надані на експертизу документи були предметом клопотань слідчого про надання тимчасового доступу в межах вказаного кримінального провадження і вилучені на підставі цих ухвал. Так, на виконання ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2020р. по справі № 201/4765/20 у КП «Дніпропетровський обласний центр кардіології та хірургії» ДОР вилучалася в оригіналах медична документація померлого ОСОБА_6 (а.с. 116 - 119 т. 1). На виконання ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2020р. по справі № 201/4766/20 вилучалися відомості, які становлять таємницю вчинення нотаріальних дій, з подальшим вилученням їх оригіналів, які зберігаються у приватного нотаріуса Мельника О.І., а саме, оригінал заповіту з номером у спадковому реєстрі 65352154, номером в реєстрі нотаріальних дій 21, з усіма наявними без виключення нотаріальними документами і додатками (а.с. 125 - 126 т. 1). Зі змісту експертиз вбачається, що всі експерти, що проводили експертизи і складали висновки, попереджені про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок, про що поставили власноручні підписи. Крім того, представник відповідача у клопотанні про призначення експертиз повторно (а.с. 164 - 166 т. 2) ставив питання, які є аналогічними тим, на які відповіді вже надані в експертизах проведених в межах кримінального провадження. Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено апелянту у задоволенні клопотань про витребування доказів для проведення експертиз і про призначення повторних експертиз, зважаючи на наступне. Відмовляючи ухвалою від 04.08.2021р. представникові відповідача у задоволенні клопотань про витребування доказів для проведення експертиз і про призначення повторних експертиз, суд виходив із того, що проведені у кримінальному провадженні експертизи містять інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, а представником відповідача жодним чином не спростовано те, що ці висновки отримані не у встановленому законом порядку або ж висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Крім того, ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2022 року апелянту було також відмовлено у задоволенні клопотань про витребування доказів для проведення експертиз і про призначення судових експертиз з цих же підстав. Тому, оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Колегія суддів звертає увагу, що межах кримінального повадження було проведено дві почеркознавчі експертизи, одна була проведена одноособово експертом, а друга комісійно. Тобто оспорюваний заповіт був предметом дослідження вже декілька разів і в кожному разі судові експерти прийшли до однозначного висновку, що ОСОБА_6 не підписував заповіт від 15.01.2020 року, що підтверджує відсутність необхідності втретє проводити експертизу одного й того ж документа. Предметом розгляду цивільної справи є визнання заповіту від 15.01.2020 року зареєстрованим в реєстрі за № 21 вчинений нібито ОСОБА_6 недійсним. Предметом дослідження судово-почеркознавчих експертиз, які були проведені в рамках кримінального провадження № 12020040650000353 були питання пов`язані із тим, ким був підписаний заповіт від 15.01.2020 року зареєстрований в реєстрі за №

21. Предметом дослідження посмертної судово-психіатричної експертизи були питання пов`язані із усвідомленням, розумінням ОСОБА_6 своїх дій в момент нібито підписання заповіту, а саме 15.01.2020 року. Враховуючи, що предмет розгляду цивільної справи № 201/7358/20, предмет доказування в рамках вказаної цивільної справи вже був предметом дослідження в рамках проведених судово-почеркознавчих експертиз та судово-психіатричної експертизи, то висновки експертів, які були отримані в рамках кримінального провадження № 12020040650000353 та містяться в матеріалах цивільної справи № 201/7358/20 відповідають положенням статті 102 ЦПК України. Згідно із ч. 3 ст. 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Кримінальне провадження № 12020040650000353 було порушено за заявою ОСОБА_3 , який є Позивачем в цивільній справі № 201/7358/20. В рамках даного кримінального провадження його було визнано потерпілим. Оскільки кримінальне провадження № 12020040650000353 розглядається в тому числі і для захисту прав ОСОБА_3 , то проведення в рамках кримінального провадження експертиз також стосується прав заявника та робиться в його інтересах. Враховуючи, що позивач в цивільній справі № 201/7358/20 та заявник в рамках кримінального провадження № 12020040650000353 є однією особою то експертизи проведені в рамках кримінального провадження вважаються такими, що проведені в інтересах позивача в рамках цивільної справи та в обгрунтування заявлених позовних вимог. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції правомірно застосував висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду викладені в постанові від 05.02.2020 року по справі № 461/3675/17. Необхідно звернути увагу суду, що матеріали цивільної справи № 201/7358/20 містять і інші належні та допустимі докази, які підтверджують законність та обґрунтованість рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.09.2021 року в справі N° 201/7358/20. Так, матеріали справи містять медичну картку № 00050 стаціонарного хворого КП «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології і кардіохірургії» ДОР» ОСОБА_6 (заповідача). Дана медична картка містить інформацію протікання хвороби ОСОБА_6 , його стану із моменту госпіталізації і до моменту смерті, процедур та заходів, які проводились під час лікування та препарати, якими здійснювалось лікування. Також, медична картка підтверджує, що більшу частину часу пацієнт ОСОБА_6 перебував у медикаментозному сні, заповідачу постійно робили ін`єкції із седативними препаратами, а тому він не міг усвідомлювати свої дії. У матеріали справи наявні пояснення (письмові свідчення) ОСОБА_8 , яка в останні роки життя ОСОБА_6 мешкала із ним в квартирі ОСОБА_6 (а.с.180-190 т.2). Виходячи із змісту письмових свідчень, ОСОБА_8 відвідувала ОСОБА_6 в лікарні кожного дня із моменту госпіталізації і до моменту смерті заповідача. В своїх письмових свідченнях ОСОБА_8 зазначила: «Весь час із моменту операції і до смерті ОСОБА_6 знаходився в реанімації КП «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології і кардіохірургїї» ДОР», оскільки після зупинки серця були порушені життєво-важливі функції організму, ОСОБА_6 було підключено до системи штучної вентиляції легенів, харчування здійснювалось через зонд спеціальним харчуванням для реанімаційних хворих. Весь час перебування у реанімації, ОСОБА_6 був прив'язаний (руки, ноги). Розв`язували його тільки на час проведення масажів, які почали робити десь на 10-й день після госпіталізації. Після операції він майже постійно знаходився в медикаментозному сні, під дією заспокійливих препаратів». Письмові свідчення додатково підтверджують факт відсутності можливості та волевиявлення ОСОБА_6 на укладання спірного заповіту, що вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Однак, колегія відноситься до них критично, оскільки особа, яка їх надавала не була попереджена про кримінальну відповідальність передбачену ст.ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдиві свідчення, а нотаріус у відповідності до вимог закону посвідчує не відповідний текст письмових свідчень, а лише достовірність підпису особи. З огляду на ч. 2 ст. 1257 ЦПК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила. Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Аналогічний висновок зроблений і в постанові Верховного Суду від 07.02.2018р. у справі № 523/14606/13-ц. Встановлення неспроможності особи в момент вчинення заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення заповіту відбувається з урахуванням як висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення заповіту особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Зважаючи на викладене, колегія суддів врахувала допустимість висновків судових експертів, як доказів у цивільній справі, оскільки, судові експертизи проведені у кримінальному провадженні містять інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на час розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений, відповідач, заперечуючи проти зазначених висновків інших доказів не надав, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки волевиявлення ОСОБА_6 у момент складання заповіту не відповідало його внутрішній волі, що в розумінні ч. 2 ст. 1257 ЦК України є підставою для визнання такого заповіту недійсним. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України). Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»