Постанова 4801 № 127/2966/17

Справа № 127/2966/17 Провадження № 22-з/801/38/22 Категорія: 40 Головуючий у суді 1-ї інстанції Доповідач:Панасюк О. С. ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2022 рокуСправа № 127/2966/17м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач), суддів Сала Т. Б., Якименко М. М., з участю секретаря судового засідання Михайленко А. В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Піпка А. М. про постановлення додаткової постанови у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, встановив: 09 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Піпко А. М. звернувся до суду з цією заявою, за якою просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») на користь ОСОБА_1 10343 грн 00 к. витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката, 289 грн 24 к. витрат на сплату судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення, 3923 грн 12 к. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги та 13781 грн 13 к. витрат за проведення судово-економічної експертизи. Обґрунтовуючи заяву адвокат Піпко А. М. зазначав, що оскільки позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, тому відповідно до статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідачки ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Дослідивши заяву та матеріали цивільної справи апеляційний суд вважає, що заява адвоката Піпка А. М. підлягає задоволенню частково з огляду на таке. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої вказаної статті до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин першої четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частини перша, друга статті 15 ЦПК України). Як видно з матеріалів справи, із заявою про ухвалення додаткового рішення адвокат Піпко А. М. надав суду договір про надання правової допомоги від 12 лютого 2020 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 03 лютого 2022 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 03 лютого 2022 року. З наданих документів встановлено, що розмір гонорару адвоката Піпка А. М. за надання правової допомоги становив 13739 грн 60 к. За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, зокрема домовленості сторін про сплату гонорару за надання правничої допомоги з розрахунку 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб за годину роботи: за 2020 рік станом на 01 січня 2020 року, установленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», за 2021 рік станом на 01 січня 2021 року, установленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», за 2022 рік станом на 01 січня 2022 року, установленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», наведеного адвокатом Піпко А. М. розрахунку суми гонорару з детальним описом виконаних робіт, наданих послуг та витраченого на їх виконання (надання) часу, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу (правову) допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, при зверненні до суду з заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 понесла витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 грн 20 к., а за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 5211 грн 01 к. За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вирішуючи питання пропорційності розподілу понесених відповідачкою ОСОБА_1 судових витрат, з урахуванням того, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено в задоволенні немайнової вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а вимоги про стягнення 331723 грн 35 к. задоволені судом в розмірі 163958 грн 26 к. (з врахуванням 1500 грн 00 к., сплачених 22 грудня 2021 року), що складає 50,57 % задоволених вимог, то з позивача на користь відповідачки підлягають стягненню: 10343 грн 86 к. (6869 грн 80 к. + 3474 грн 06 к.) витрат на професійну правничу (правову) допомогу; 289 грн 24 к. (192 грн 10 к. + 97 грн 14 к.) витрат на сплату судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення; 3923 грн 12 к. (2605 грн 51 к. +1317 грн 61 к.) витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги. У справі ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2020 року було задоволено заяву представника ОСОБА_1 адвоката Піпка А. М. про призначення судово-економічної експертизи, на вирішення якої поставлено такі питання: 1.Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/013/2017 від 22 січня 2007 року умовам даного кредитного договору з додатковими угодами до нього, розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором станом на час звернення з позовом до суду ?; 2.Який фактичний розмір заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/013/2017 від 22 січня 2007 року мав місце станом на час звернення з позовом до суду та з чого він складається ?. Проведення експертизи доручено судовим експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Відповідно до квитанції № 34194832 від 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 на рахунок Київського науково-дослідчого інституту судових експертиз сплатила 18305 грн 28 к. за проведення судово-економічної експертизи. Згідно з висновком експерта від 29 жовтня 2020 року № 5247/20-21 за відсутності та не наданням на дослідження Графік Платежів до кредитного договору та Додаткових угод № 1 та № 2 до нього та відсутності у розрахунку детального відображення сум нарахованої заборгованості за тілом кредиту, відсотків, пені із зазначенням періоду її утворення та погашення визначити чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/013/2007 від 22 січня 2007 року умовам даного кредитного договору з додатковими угодами до нього, розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором станом на час звернення з позовом до суду експерту неможливо. У зв`язку із неможливістю документально підтвердити видачу кредиту, за відсутності та не наданням на дослідження банківської виписки по поточному рахунку та не можливістю визначити, документально підтвердити заборгованість по кредиту (тіло, відсотки) станом на 23 вересня 2011 року (дата купівлі-продажу кредитного портфелю), за відсутності Графіків платежів, укладених до кредитного договору та Додаткових угод № 1 та № 2 до нього визначити фактичний розмір заборгованості за кредитним договором № CNL-B00/013/2007 від 22 січня 2007 року, який мав місце станом на час звернення з позовом до суду та з чого він складається експерту неможливо. Поклавши в основу цей висновок Вінницький апеляційний суд постановою від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Піпка А. М. задовольнив. У задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовив. Однак Верховний Суд у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 20 жовтня 2021 року, якою постанову Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2020 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції вказав, що судом апеляційної інстанції не надано правового обґрунтування не прийняття до уваги Додатку № 3 до висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 29 жовтня 2020 року № 5247/20-21 та наявних у матеріалах справи 9 квитанцій про погашення заборгованості за кредитним договором від 22 січня 2007 року № CNL-B00/013/2007 на суму 980,99 доларів США. При новому розгляді справи Вінницький апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи містяться квитанції про сплату ОСОБА_1 грошових сум на погашення заборгованості за кредитним договором від 22 січня 2007 року № CNL-B00/013/2007, у тому числі за період, починаючи із 26 березня 2014 року (9 квитанцій), що згідно з Додатком № 3 до висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 29 жовтня 2020 року № 5247/20-21 становить 980,99 доларів США. Відповідно до пункту другого частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Згідно із пунктами 6, 7 статті 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Оскільки результати експертизи, призначеної за клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката Піпка А. М., не вплинули на вирішення справи апеляційним судом та ухвалення судового рішення (суд взяв до уваги лише розрахунок сплачених за період, починаючи із 26 березня 2014 року, відповідачкою коштів (Додаток № 3), який навпаки спростував доводи представника відповідачки адвоката Піпка А. М. про неможливість встановлення розміру її боргу перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), а тому підстав для покладення цих витрат на позивача не має. Покладення судових витрат, понесених стороною, на користь якої ухвалене судове рішення у справі, на ініційоване нею ж проведення судової експертизи, виклик свідків, отримання інших доказів, які не мали значення для вирішення справи, на іншу сторону, не відповідатиме принципам справедливості і добросовісності, а тому є неприпустимим. Керуючись статтями 133, 137, 141, 270 ЦПК України апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Піпка А. М. задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 , 10343 (десять тисяч триста сорок три) грн 86 к. витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката, 289 (двісті вісімдесят дев`ять) грн 24 к. витрат на сплату судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення, 3923 (три тисячі дев`ятсот двадцять три ) грн 12 к. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Врешті вимог відмовити. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28д, ЄДРПОУ 36789421. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 . (Повний текст судового рішення виготовлено 25 березня 2022 року). Головуючий О. С. Панасюк Судді: Т. Б. Сало М. М. Якименко