Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/619/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2035/22 Справа № 209/619/21 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, - ВСТАНОВИЛА: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим, 08 квітня 2021 року, позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він та ОСОБА_3 є власниками по АДРЕСА_1 . В даній квартирі з 20 липня 2010 року по 18 листопада 2020 року була зареєстрована його колишня дружина ОСОБА_2 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 липня 2019 року шлюб між ним та ОСОБА_2 був розірваний. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року відповідач була визнана такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття її з реєстраційного обліку в квартирі та внесення відповідних змін до особового рахунку. За весь час реєстрації в квартирі відповідач не сплачувала комунальні платежі, які на неї нараховувалися. Ним за зазначеною адресою укладені договори з наступними комунальними службами: договір з КП КМР "УКОЖФ" про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, договір з «КАП 042802» про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів, договір з ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» з додатковою угодою про постачання електричної енергії, договір про технічне обслуговування домофону. Також на підставі особового рахунку відкритого на його ім`я, отримуються послуги з водопостачання та водовідведення. За період з 01 серпня 2019 року по 16 листопада 2020 рік ним було сплачено за комунальні послуги (за послуги з управління багатоквартирним будинком, за водопостачання та водовідведення, за вивіз твердих побутових відходів, за технічне обслуговування домофонної системи, за електричну енергію) за дану квартиру всього на суму - 6 688,38 грн. Відповідач добровільно відмовляється сплачувати за нараховані комунальні послуги, а тому просив суд ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частину сплачених ним коштів за комунальні послуги у розмірі 3 344,19 грн, що складаються з: 1 483,52 грн - квартплата, 40,34 грн - вивіз сміття, 47 грн - тех. обслуговування домофону, 582,64 грн - за воду, 1 190,69 грн - електропостачання, та судовий збір. Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 вересня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с.70-72). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що згідно чинного законодавства дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (а.с.77-81). Відповідач своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України не скористалась. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 3 344,19 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 лютого 2008 року, сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 липня 2019 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.7-8). Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про захист права власності, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю задоволено частково. Вирішено захистити право власності на квартиру АДРЕСА_1 , усунувши перешкоди власникам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користуванні та розпорядженні квартирою шляхом визнання ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право у користуванні житловим приміщенням, що є підставою для зняття її з реєстраційного обліку в квартирі та внесення відповідних змін до особового рахунку. В іншій частині позовних вимог про зняття з реєстрації ОСОБА_4 відмовлено (а.с.9-11). Згідно копії особового рахунку № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 в квартирі з 16 липня 2010 року зареєстровані позивач ОСОБА_1 , та його донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована з 20 липня 2010 року, однак вибула з 18 листопада 2020 року за рішенням суду (а.с.12). Позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 укладені договори з наступними комунальними службами: договір з КП КМР «УКОЖФ» про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (а.с.36-38), договір з «Комунальним автотранспортним підприємством 042802» про надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів (а.с.35), договір з ПАТ «ДТЕК Дніпроообленерго» (а.с.32-34) з додатковою угодою про постачання електричної енергії (а.с.39). Згідно наданих суду квитанцій, позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_3 сплачували кошти за житлово-комунальні послуги (а.с.13-24). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано квитанції за період, коли відповідач ОСОБА_2 не мешкала в зазначеній квартирі та припинила подружні стосунки з ним. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:1)комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);2)послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);3)послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);4)послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Статтями 20 й 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язок споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, який підготовлений виконавцем на основі типового договору, а також оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. У частині першій статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц і від 19 серпня 2020 року у справі № 703/2200/15-ц. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не була співвласником квартири, а тому доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для стягнення з неї 1/2 частин сплачених позивачем коштів до уваги не приймаються. Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач у квартирі у період за який позивач просить стягнути з неї грошові кошти за житлово-комунальні послуги не проживала, що було установлено рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року позов, яке набрало законної сили та не може бути поставлене під сумнів, доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров