Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/1667/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2088/22 Справа № 209/1667/21 Категорія 27 Суддя у 1-й інстанції - Багбай Є.Д. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» (далі ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ») звернулося до суду з позовом, посилаючись на те, що 17 грудня 2020 року між товариством та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ЛЛ-00907063 на суму 2 000 грн, з оплатою процентів за користування кредитом. Зазначений кредитний договір про надання фінансового кредиту був укладений за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті позивача. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у визначені кредитним договором строки, станом на 19 січня 2021 року заборгованість не погасив, нараховані проценти не сплачує. Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 січня 2021 року становить 6 665,66 гривень, яка складається з наступного: 2 000,00 грн - заборгованість по сумі кредиту; 4 640 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 25,66 грн - три проценти річних, яку ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 вересня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лайм Кепітел» заборгованість за кредитним договором № ЛЛ-00907063 від 17 грудня 2020 рок у загальному розмірі 6 655,66 грн, яка складається з наступного: 2 000 грн. - заборгованість по сумі кредиту; 4 640 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України - 25,66 грн. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні підстави для задоволення позову, ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» надало належні та допустимі докази на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано, що жодного договору від ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» вона не отримувала та не підписувала, товариство не надало суду належних допустимих доказів укладання між сторонами договору та видачі позичальнику електронно-цифрового підпису у системі інтернет - клієнт, підпис «LAYSNupM» вона не створювала і не є володільцем або автором такого підпису. Крім цього вказувала, що позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, позивачем не зазначено відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору. У матеріалах справи відсутні оригінали обґрунтованих доказів, зокрема належним чином завірених документів первинного бухгалтерського обліку. Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не подав. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом встановлено, що 17 грудня 2020 року між ТОВ «Лайм Кепітел» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ЛЛ-00907063, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 2 000 грн, з оплатою процентів за користування кредитом. Зазначений кредитний договір про надання фінансового кредиту був укладений за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті Товариства: www.vashagotivochka.ua. Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, позичальник надав всі необхідні відомості шляхом заповнення обов`язкових реквізитів кредитного договору та проставив відмітку про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, що відповідає ЗУ «Про захист персональних даних» та рекомендаціям Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо застосування положень цього Закону. Згідно з п.1.1. кредитного договору № ЛЛ-00907063 від 17 грудня 2020 року, кредитодавець передає позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 2 000 грн. на умовах строковості, зворотності, оплатності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах цього кредитного договору. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, строк дії кредитного договору складає 365 календарних днів. Закінчення строку дії кредитного договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією зі сторін. Строк користування кредитом складає 16 (шістнадцять) днів, а у випадках, передбачених цим кредитним договором, може бути продовжений до 96 (дев`яносто шести) днів включно (п. 1.3. кредитного договору). Згідно з п. 1.4.-1.4.2 кредитного договору № ЛЛ-00907063 від 17 грудня 2020 року, проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом: у розмірі 2,0% (два цілих нуль десятих відсотки) від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом протягом 16 (шістнадцяти) календарних днів з дня надання кредиту; у розмірі 2,5% (два цілих п`ять десятих відсотка) від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом з дня, наступного за днем закінчення строку, передбаченого пунктом 1.4.1. договору, якщо зобов`язання не виконані позичальником належним чином, наступні 80 календарних днів до 96 календарного дня включно з дати надання кредиту. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є обгрунтованими та доведеними, адже кредитодавець повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, про що свідчить підтвердження платіжного сервісу про проведення 17 грудня 2020 року успішної видачі займу на карту ОСОБА_1 за договором № ЛЛ-00907063 від 17 грудня 2020 року в сумі 2 000 грн. Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Зазначений висновок суду першої інстанції зроблений за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне. За правилом частини першоїстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України). За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України.) Абзац другий частини 2статті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першоїстатті 181 ГК Українигосподарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України). Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини першоїстатті 3 Законуелектронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону). Згідно із частиною шостоюстатті 11 Законувідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмоїстатті 11 Законуу разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Лайм Кепітал» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність - інші види кредитування. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кредитодавець повністю виконав взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, про що свідчить підтвердження платіжного сервісу про проведення 17 грудня 2020 року успішної видачі займу на карту ОСОБА_1 за договором № ЛЛ-00907063 від 17 грудня 2020 року в сумі 2 000 грн., проте відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Відповідно до наданого ТОВ «Лайм Кепітел» розрахунку заборгованості за кредитним договором від 17 грудня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 19 січня 2021 року становить 6 665,66 грн. та складається із: заборгованості по сумі кредиту в розмірі 2 000 грн; заборгованості по процентам у розмірі 4 640 грн відповідно до п.1.4.1 кредитного договору, та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 25,66 грн. - нарахованих відповідно до п.1.4.2. кредитного договору. Разом з цим матеріали справи не містять належних доказів на спростування факту отримання відповідачем зазначених коштів. Таким чином правильним є висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що жодного договору від ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» ОСОБА_1 не отримувала та не підписувала, товариство не надало до суду належних допустимих доказів укладання сторонами договору та видачі позичальнику електронно-цифрового підпису у системі інтернет - клієнт, підпис «LAYSNupM» вона не створювала і не є володільцем або автором такого підпису, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи аналогічні за змістом доводам відзиву до позовної заяви, які були належним чином досліджені і оцінені судом першої інстанції, отже висновків суду першої інстанції по суті спору вони не спростовують, на законність рішення не впливають. Слід зазначити також, що за змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має прав на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорення та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другоїстатті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №46,/5896/14-ц. Колегія суддів бере до уваги, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи скарги у цій частині. Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки позивачем не зазначено відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції. В позовній заяві позивачем зазначено про те, що з метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості, позивачем іншого позову до відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав не подавалося. Аналіз аргументів апеляційної скарги про відсутність оригіналів обґрунтованих доказів, зокрема належним чином завірених документів первинного бухгалтерського обліку свідчить про те, що у даній справі судом першої інстанції не допущено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції. Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду в оскарженій частині є безпідставними та зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскарженій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст.367, 368, 374,375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова