Постанова 4870 № 914/1956/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" лютого 2022 р. Справа №914/1956/21 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя Желік М.Б. судді Орищин Г.В. Галушко Н.А. секретар судового засідання Гунька О.П. розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Крижанівського А.А. б/н від 20.12.2021 (вх.ЗАГС. №01-05/4326/21 від 28.12.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 (повний текст складено 07.12.2021, суддя Долінська О.З.) у справі № 914/1956/21 за позовом: Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс», м. Львів до відповідача: Фізичної особи-підприємця Крижанівського Андрія Анатолійовича, м. Львів про стягнення заборгованості в розмірі 18 006,23 грн. за участю представників: від позивача: Гнатів І.М. - адвокат, від відповідача: Шалапай І.О. - адвокат Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 у справі №914/1956/21 позовні вимоги задоволено частково - стягнуто Фізичної особи-підприємця Крижанівського Андрія Анатолійовича на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» 14 813,12 грн. - основної заборгованості за період з 24.01.2018 року по 27.01.2021 року, 1 889,78 грн. втрат від інфляції,762,44 грн. - 3% річних та 2 201,81 грн. понесених витрат на сплату судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» в повному обсязі. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022, після усунення недоліків апеляційної скарги, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Крижанівського А.А. на рішення Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 у справі №914/1956/21 та призначено розгляд справи на 23.02.2022. 18.02.2022 на адресу суду надійшов відзив ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс», у якому позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні 23.02.2022 представник апелянта (відповідача) надала суду пояснення щодо фактичних обставин справи, доводів та вимог апеляційної скарги, просила оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, надала суду пояснення щодо фактичних обставин справи, просила залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати в частині, з огляду на наступне. Львівське комунальне підприємство «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Крижанівського Андрія Анатолійовича про стягнення заборгованості в розмірі 20 837,65 грн., з них: 15 220,80 грн. - основний борг, 4 039,39 грн. - втрати від інфляції, 1 577,46 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» та ФОП Крижанівським Андрієм Анатолійовичем було укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 341119 від 24.01.2018. Згідно з умовами цього договору виконавець (позивач) зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, а споживач (відповідач) зобов`язується своєчасно оплачувати послуги у строки і на умовах, передбачених цим договором. Позивач стверджує, що відповідач не виконав зобов`язань щодо оплати за надання послуг з вивезення побутових відходів за період з 01.01.2018 по 26.05.2021, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 15 220,80 грн. Також позивач нарахував відповідачеві 4 039,39 грн. інфляційних нарахувань за період з січня по червень 2021 року, 1 577,46 грн. відсотків річних від суми основного боргу станом на 15.06.2021. Таким чином, загальна сума заборгованості, заявленої до стягнення становить 20 837,65 грн. Протокольною ухвалою від 20.10.2021 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 4232/21 від 20.10.2021, відповідно до якої позивач за наслідками перерахунку заборгованості та штрафних санкцій просить суд стягнути з відповідача 15 338,50 грн. - основного боргу, 1 900,71 грн. - втрат від інфляції, 767,02 грн. - 3% річних, та вирішено подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначав про те, що послуги, передбачені договором №341119 від 24.01.2018 надані не були, адже всупереч п.14 вказаного договору виконавець не складав та на надсилав замовнику, а замовник не підписував актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Окрім того, ФОП Крижанівський А.А. орендував в ФОП Ярець М.Р. нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, для здійснення підприємницької діяльності, однак, договір оренди припинився з 01.02.2019 за взаємною згодою сторін, і ФОП Крижанівський А.А. припинив здійснення своєї діяльності за вказаною адресою з 01.02.2019, а отже, виконавець не міг здійснювати послуг щодо вивезення відходів. Згодом, з 28.01.2021 ФОП Крижанівський А.А. припинив здійснення підприємницької діяльності. Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а тому, суд вважав за необхідне стягнути з Крижанівського Андрія Анатолійовича на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» 14 813,12 грн. - основної заборгованості за період з 24.01.2018 до 27.01.2021, тобто за час здійснення відповідачем підприємницької діяльності, та 1 889,78 грн. втрат від інфляції та 762,44 грн. - 3% річних. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, а оскаржене рішення прийняте без повного дослідження фактичних обставин спору. Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що послуги за договором фактично надані не були, позивач не надав доказів надання послуг, зокрема, в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі, передбачені пунктом 14 договору, та підтвердження надіслання таких доказів разом з виставленими рахунками за надані послуги. Окрім того, ФОП Крижанівський А.А. припинив здійснення підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_2, з 01.02.2019, а отже, виконавець не міг здійснювати послуги щодо вивезення відходів, адже споживач не здійснював своєї діяльності за цією адресою, а з 28.01.2021 припинив здійснення підприємницької діяльності. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за спірний період надсилались боржникові разом з рахунками на оплату послуг, однак, відповідач не повернув відповідних актів після їх підписання відповідно до умов договору. Разом з цим, відповідно до умов договору споживач зобов`язаний здійснити оплату послуг на підставі попереднього рахунку без очікування акту здачі-приймання робіт (надання послуг), а факт несвоєчасного поданням виконавцем замовнику щомісячних актів приймання-передання послуг не є підставою для звільнення відповідача від оплати вартості послуг. Також відповідно до умов договору в разі ненадання виконавцем послуг або надання послуг не в повному обсязі викликати представника виконавця для складання акта претензії, а в іншому випадку акт здачі-приймання робіт (надання послуг) вважається таким, що повністю затверджений споживачем без претензій, і вказані у ньому послуги підлягають оплаті в повному розмірі і сумі, визначеній договором. Позивач звертає увагу на те, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок і строки не визначені відповідним договором і споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. В матеріалах справи наявні докази на підтвердження наданих послуг з вивезення твердих побутових відходів, а саме обсяг вивезених ТПВ визначено відповідно до норм, розрахунок яких встановлено в додатку №1 до договору, натомість відповідач не надав суду першої інстанції жодних підтверджень того, що він не користувався послугами. Окрім цього, закінчення договору оренд приміщення, яке відповідач використовував для підприємницької діяльності, чи втрата фізичною особою статусу підприємця не має наслідком припинення договорів чи припинення зобов`язань за вже укладеними договорами. Матеріалами справи підтверджуються наступні фактичні обставини спору. 24.01.2018 між ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (виконавець) та ФОП Крижанівським А.А. (споживач) було укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів №341119. Відповідно до п.1 договору виконавець зобов`язався згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати послуги у строки і на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 2 договору передбачено, що виконавець надає споживачеві послуги з вивезення твердих, великогабаритних і ремонтних відходів. Послуги з вивезення твердих відходів надаються за контейнерною схемою. У пункті 10 договору сторони передбачили, що оплата послуг споживачем здійснюється згідно з договором в наступному порядку: платіж у розмірі 100% від суми рахунку, виставленого за попередній місяць, в якому надавалися послуги здійснюється споживачем до 05 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги. Решта вартості наданих послуг оплачується споживачем згідно з наданим рахунком до 20 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги. Плата вноситься на поточний рахунок виконавця (п. 12 договору). За умовами п.14 договору протягом трьох робочих днів після надання послуг виконавець складає акт здачі-приймання робіт (надання послуг) у двох примірниках, підписує його, скріплює печаткою та на свій вибір або передає представнику споживача два примірника акта (з описом під підпис), або надсилає два примірники акта на адресу споживача, зазначену в договорі рекомендованим листом з повідомленням або на e-mail. Споживач зобов`язаний підписати та повернути виконавцю один примірник акту здачі-приймання робіт (надання послуг) протягом десяти робочих днів із моменту його одержання або в такий самий строк надати письмові обґрунтовані зауваження щодо ненадання або надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості та викликати представника Виконавця для складення акта-претензії в порядку передбаченого п.п. 24-26 Договору, в іншому випадку акт здачі-приймання робіт (надання послуг) вважається таким, що повністю погоджений і затверджений споживачем без претензій, а вказані в ньому послуги підлягають оплаті в повному розмірі і в сумі, визначеній договором (п. 15 договору). За умовами п.23 договору у разі ненадання або надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості споживач викликає представника виконавця для складання акту-претензії, в якому зазначаються строки, види порушення кількісних та якісних показників тощо. Згідно з п.27 договір діє з 24.01.2018 по 31.12.2018 і набирає чинності з дня його підписання сторонами. Договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявила про відмову від договору або про зміну його умов (п. 30 договору). Відповідно до додатку №1 до договору «Розрахунок обсягу і вартості послуг з вивезення побутових відходів» об`єктом обслуговування є ФОП Крижанівський А.А. за адресою АДРЕСА_2, норма надання послуги з вивезення побутових відходів - 0,00721 куб.метрів (тонн) на місяць, обсяг надання послуги з вивезення побутових відходів - 0,2163 тонн, планова вартість послуги - 312,75 грн. Згідно з рішенням органу місцевого самоврядування від 04.08.2017 №675 тариф на вивезення тонни відходів становить 855,92 грн. за тонну з ПДВ, захоронення побутових відходів - 590 грн. з ПДВ, загальна сума - 1445,92 грн. за тонну. У разі зміни норм надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених органом місцевого самоврядування, проводяться відповідні перерахунки. Тариф на захоронення твердих побутових відходів є змінною величиною, яку споживач зобов`язується оплачувати згідно з рахунком. До позовної заяви додано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 28.02.2021 за договором надання послуг з поводження з побутовими відходами №341119 від 24.01.2018, відповідно до якого здійснено одну оплату - в сумі 327,90 грн. на підставі рахунку №5318 від 25.03.2019, оплати за рештою рахунків в загальному розмірі 15 220,80 грн. не здійснено. Акт звірки підписано ЛКП «ТФ «Львівспецкомунтранс» в односторонньому порядку. У поясненнях від 16.07.2021 позивач вказав, що проведена оплата на підставі рахунку №5318 від 25.03.2019 помилково вказана в акті звірки розрахунків, адже відповідно до витягу з виписки по рахунку вказану оплату здійснив підприємець Кузій Г.Р. за лютий 2019 року. Таким чином, позивач стверджує, що відповідач не оплатив жодного рахунку за надані послуги з вивезення побутових відходів. Також до позовної заяви долучено рахунки на оплату за період з січня 2018 по лютий 2021 року. Доказів надсилання вказаних рахунків відповідачу матеріали справи не містять. Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідно до п.14 договору (за вибором виконавця - вручення з описом під підпис, надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення або е-mail) матеріали справи не містять. В якості доказів надсилання рахунків та актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) позивач надав суду копію договору №1071-362 від 17.03.2018, укладеного з ПАТ «Укрпошта», про надання послуг з доставки рахунків клієнтам ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» в м. Львів, відповідно до умов якого замовник надає пошті рахунки, що підлягають доставці разом із сформованим реєстром, а пошта здійснює доставку за вказаною замовником адресою. У реєстрах зазначається дата рахунків, їх кількість по кожному поштовому індексу та загальна кількість. Також позивач надав суду копію пояснення провідного бухгалтера ЛКП «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» Дзюбанської Л.В., адресованих директору та головному бухгалтеру підприємства, щодо надсилання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) ФОП Крижанівському А.А., відповідно до яких відповідні акти надсилались споживачу разом з рахунками на оплату послуг через Укрпошту на адресу 79022, АДРЕСА_2, а саме орієнтовно 14-16 числі кожного місяця бухгалтерія всі рахунки, складені поадресно передає водієві, який доставляє їх в центр оброблення пошти (Укрпошта) за адресою м.Львів, вул.Двірцева,1, доставка рахунків здійснюється на підставі окремого договору з Укрпоштою. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №27852803, сформованого на запит судді Долінської О.З. 16.09.2021, ФОП Крижанівський А.А. припинив здійснення підприємницької діяльності 28.01.2021. Відповідно до копії договору оренди №1/15/к від 06.11.2015 ФОП Крижанівський А.А. орендував нерухоме майно загальною площею 75 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі в будинку АДРЕСА_2, з метою торгової діяльності. Відповідно до умов цього договору приміщення передається орендарю з моменту підписання договору за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору (п.1.4 договору), строк дії договору - до 01.10.2016 (п.6.1.), в разі відсутності письмового повідомлення однієї зі сторін про припинення дії договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії він вважається продовженим на той самий і на тих самих умовах (п.6.4.), акт прийому-передачі є невід`ємною частиною договору (п.7.4.). На копії примірника договору оренди №1/15/к від 06.11.2015, наданого суду відповідачем, вручну прописом вказано «Дія даної угоди припиняється з 01.02.2019 за взаємною згодою сторін» та розміщено підписи сторін, не скріплені печатками. Акту прийому-передачі нерухомого майна орендодавцю відповідач суду не надав. Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) послуги з вивезення побутових відходів - збирання, зберігання та перевезення побутових відходів, що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування. Згідно із ст. 35-1 вказаного Закону власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженими постановою КМУ від 10.12.2008 №1070 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що послуги надаються на підставі договору, який укладається між фізичною або юридичною особою (далі - споживач) та виконавцем послуг. Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору. Отже, в силу наведених норм вивезення побутових відходів здійснюється на підставі договору з виконавцем послуг, укладення якого є обов`язковим. Тобто відповідач у справі, як суб`єкт підприємницької діяльності та орендар нерухомого майна, розміщеного за адресою АДРЕСА_2, мав обов`язок укласти договір вивезення побутових відходів, під час укладення та підписання договору про надання послуг з вивезення побутових відходів відповідач був ознайомлений з тим, що вивезення побутових відходів відбувається за контейнерною схемою відповідно до норм надання таких послуг, затверджених рішеннями органу місцевого самоврядування. Необґрунтованими та не підтвердженими є доводи апелянта про те, що послуги з вивезення побутових відходів не надавались, оскільки з 01.02.2019 відповідач не є орендарем нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2. Так, апелянт не надав суду першої інстанції, а також апеляційному суду належних та допустимих доказів припинення договору оренди - рукописне зазначення на копії договору оренди №1/15/к від 06.11.2015 без відповідного акту приймання-передачі нерухомого майна не може самостійно слугувати належним, допустимим та вірогідним доказом припинення орендних відносин саме 01.02.2019. Окрім того, після укладення договору з вивезення побутових відходів 24.01.2018 відповідач не здійснив жодної оплати за надані послуги - в тому числі в період з січня 2018 року до 01 лютого 2019 року, тобто за період, у який відповідачем не заперечується здійснення підприємницької діяльності. Слід зазначити, що у разі існування обставин, на які покликається апелянт в обґрунтування своїх доводів та вимог, а саме нездійснення господарської діяльності у спірний період, відповідач мав обов`язок письмово повідомити виконавця у відповідності до п.п.16.7. договору про тимчасову відсутність за адресою орендованого приміщення або вчинити дії, спрямовані на припинення договору - письмово повідомити виконавця про відмову від договору. Однак, таких дій відповідачем вчинено не було. Натомість, із врахуванням пролонгації дії договору №341119 від 24.01.2018 за мовчазною згодою сторін, вказаний договір станом на момент подання позову, був чинним. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (в чинній редакції та в редакції на момент укладення договору про надання послуг з вивезення побутових відходів) передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Факт надання послуг підтверджується тим, що договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 341119 від 24.01.2018 укладений «по нормі», тобто розрахунок обсягу і вартості послуг з вивезення побутових відходів (додаток 1 до договору) здійснюється по нормі надання послуг, яка на момент укладення договору з відповідачем була затверджена рішенням Львівської міської ради №908 від 28.12.2012 «Про затвердження норм утворення побутових відходів для міста Львова». Тобто, обсяг вивезених твердих побутових відходів визначався нормою, а не контейнером (по факту), а сміття відповідач мав можливість викидати у контейнери загального користування, які встановлені позивачем по всьому Залізничному районі, оскільки позивач є надавачем послуг у цьому районі з 2017 року на підставі конкурсу з визначення виконавця послуг. Вивіз ТПВ з цих контейнерів здійснюється виконавцем щоденно. Стосовно твердження відповідача про те, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не були надані позивачем та не підписувались відповідачем, слід зазначити, що матеріали справи дійсно не містять доказів складання та надсилання актів здачі-приймання робіт (надання послуг), водночас, відповідно до п.23 договору №341119 від 24.01.2018 у разі ненадання або надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості споживач викликає представника виконавця для складання акту-претензії, в якому зазначаються строки, види порушення кількісних та якісних показників тощо. Доказів складання акту-претензії, відмови представника виконавця від підписання такого акту, виклику представника виконавця для складання акту тощо відповідач під час розгляду справи не надав. Водночас, як вірно вказав місцевий господарський суд, несвоєчасне подання позивачем актів наданих послуг не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих йому послуг. Також відповідач не надав суду доказів укладення договору з іншим виконавцем - надавачем послуг з вивезення твердих побутових відходів, укладення якого є обов`язковим в силу імперативних вимог закону, та надання таких послуг іншим виконавцем в цей період. Матеріали справи не містять жодних доказів оплати послуг з вивезення твердих побутових відходів, наданих відповідачу в період з січня 2018 року по січень 2021 року. У пункті 10 договору №341119 від 24.01.2018 сторони передбачили, що оплата послуг споживачем здійснюється згідно договору в наступному порядку: платіж у розмірі 100% від суми рахунку, виставленого за попередній місяць, в якому надавалися послуги здійснюється споживачем до 05 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги. Решта вартості наданих послуг оплачується споживачем згідно наданого рахунку до 20 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги. Плата вноситься на поточний рахунок виконавця (п. 12 договору). Таким чином, споживач мав обов`язок щомісяця здійснювати оплату наданих послуг з вивезення твердих побутових відходів, проте, після укладення договору з виконавцем у січні 2018 року, не здійснив жодної оплати в спірний період. Разом з цим, як вбачається із матеріалів справи, підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця Крижанівського Андрія Анатолійовича припинено 28.01.2021. За змістом статей 51, 52, 598- 609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця (з внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 по справі №916/559/17). Як вбачається з позовної заяви із врахуванням поданої заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 4232/21 від 20.10.2021 , позивач просить стягнути з відповідача 15 338,50 грн. - основного боргу за період з 01.01.2018 до 13.07.2021 року. Враховуючи те, що Фізична особа-підприємець Крижанівський А. А. припинив підприємницьку діяльність 28.01.2021, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність здійснення перерахунку заборгованості відповідача перед позивачем та про стягнення з відповідача 14 813,12 грн. основної заборгованості за період з 24.01.2018 по 27.01.2021 включно, оскільки решта суми основної заборгованості нарахована позивачем незаконно і безпідставно. Окрім того, позивач нараховував відповідачу 767,02 грн. - 3% річних та 1 900,71 грн. - втрат від інфляції. Суд першої інстанції в цій частині, здійснивши перерахунок, дійшов висновку про стягнення з відповідача 1 889,78 грн. втрат від інфляції та 762,44 грн. - 3% річних за період з часу укладення договору з позивачем до часу припинення ФОП Крижанівським А.А. підприємницької діяльності, так як решта суми нараховані позивачем безпідставно. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Положеннями ч.1 ст. 30 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. У пункті 10 договору №341119 від 24.01.2018 сторони передбачили, що оплата послуг споживачем здійснюється згідно договору в наступному порядку: платіж у розмірі 100% від суми рахунку, виставленого за попередній місяць, в якому надавалися послуги здійснюється споживачем до 05 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги. Решта вартості наданих послуг оплачується споживачем згідно наданого рахунку до 20 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надавалися послуги. Водночас, позивач не надав суду належних та допустимих доказів надсилання рахунків відповідачу щомісяця, таким чином на підставі наявних у справі доказів неможливим є встановити період прострочення грошового зобов`язання, а також суми грошового зобов`язання, на які нараховуються інфляційні втрати та три відсотки річних, відтак відсутні правові підстави для стягнення 767,02 грн. 3% річних та 1 900,71 грн. втрат від інфляції, які нараховано позивачем та заявлено до стягнення. Відповідно до ч.3, ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 767,02 грн. 3% річних та 1 900,71 грн. втрат від інфляції слід відмовити. Відповідно до п.2 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 у справі 914/1956/21 - в частині стягнення 1 889,78 грн. інфляційних втрат та 762,44 грн. трьох відсотків та прийняття в цій частині нового рішення, яким відмовити у стягненні 1 889,78 грн. інфляційних втрат та 762,44 грн. трьох відсотків річних. Відповідно до положень п.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 2 270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1022 від 22.06.2021. Місцевий господарський суд розподілив судові витрати, відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, поклавши на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 201,81 грн., решту суми сплаченого судового збору залишив за позивачем. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок розміру судових витрат, пропорційно задоволеним вимогам, зазначає, що стягненню з відповідача підлягає 1861,40 грн. судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви. Судовий здір за подання апеляційної скарги сплачено в розмірі 3405,00 грн. відповідно до квитанції №0.0.2414342824.1 від 13.01.2022. Пропорційно до розміру задоволених вимог апелянта, з позивача підлягає стягненню 612,90 грн. на користь апелянта. Відповідно до ч.11 ст.129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Керуючись ч.11 ст.129 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про те, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1248,50 грн. судового збору, а решту судового збору в розмірі 2792,10 грн., сплаченого за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника. Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Фізичної особи підприємця Крижанівського А.А. б/н від 20.12.2021 (вх.ЗАГС. №01-05/4326/21 від 28.12.2021) - задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.11.2021 у справі 914/1956/21 - в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Крижанівського Андрія Анатолійовича на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» 1 889,78 грн. інфляційних втрат та 762,44 грн. трьох відсотків річних, 2 201,81 грн. понесених витрат на сплату судового збору, - скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні з Фізичної особи-підприємця Крижанівського Андрія Анатолійовича на користь Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» 1 889,78 грн. інфляційних втрат та 762,44 грн. трьох відсотків річних; Стягнути з відповідача: Крижанівського Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь позивача: Львівського комунального підприємства «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 18; код ЄДРПОУ №03348465) 1248,50 грн. понесених витрат на сплату судового збору. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3. Судовий збір в розмірі 2792,10 грн., сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд. Повний текст постанови складно 23.03.2022. Головуючий суддя Желік М.Б. суддя Орищин Г.В. суддя Галушко Н.А.