Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/43585/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/43585/21 Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А. Суддя-доповідач: Смілянець Е. С. 23 березня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : в грудні 2021 року позивач, ТОВ "Селінг-Оіл", звернулось в суд із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення. Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позовну заяву шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №12846/06-30-07-01 від 20.12.2021 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.12.2021 заяву про забезпечення позову задовольнив. Вжив заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №12846/06-30-07-01 від 20.12.2021 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/43585/21. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що Головне управління ДПС у Житомирській області не зверталося до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості рішення №12846/06-30-07-01 від 20.12.2021 про застосування адміністративного арешту майна платника податків за правилами статті 283 Кодексу адміністративною судочинства України, Вважає, що оскільки у строк у 96 годин, протягом якого має бути перевірена судом обґрунтованість рішення керівника про накладення арешту на майно платника податків, сплинув, згідно з пунктом 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, це свідчить про припинення адміністративною арешту, накладеного рішенням № 12846/06-30-07-01 від 20.12.2021. В судове засідання сторони не з`явилися, тому суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. У частині першій статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Згідно зі сталою практикою застосування адміністративними судами наведених положень КАС України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про ймовірність ускладнень, пов`язаних з виконанням рішення суду, або про очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у адміністративному провадженні. Як встановлено судом першої інстанції, предметом розгляду у даній справі є рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №12846/06-30-07-01 від 20.12.2021 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. При цьому, суд першої інстанції передчасно вважав, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення призведе до зупинення господарської діяльності позивача, що в свою чергу буде мати низку негативних наслідків для підприємства. Також суд помилково вважав, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, що може негативно вплинути на фінансове та правове становище позивача. Крім того, невжиття заходів забезпечення позову ускладнить ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Натомість, судом першої інстанції не враховано, що згідно п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Підпунктом 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. За приписами п. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Згідно із абзацами першим, третім п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. При цьому, встановлено, що Головне управління ДПС у Житомирській області не зверталося до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості рішення №12846/06-30-07-01 від 20.12.2021 про застосування адміністративного арешту майна платника податків за правилами статті 283 Кодексу адміністративною судочинства України, Разом з тим, судом першої інстанції 21.12.2021 відкрито провадження по справі №240/42096/21 зa позовам ТОВ«Селінг-Оіл» до ГУ ДПС у Житомирській області про скасування наказу на проведення перевірки, що підтверджує наявність спору про право. Таким чином, оскільки у строк у 96 годин, протягом якого має бути перевірена судом обґрунтованість рішення керівника про накладення арешту на майно платника податків, сплинув, згідно з пунктом 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, це свідчить про припинення адміністративною арешту, накладеного рішенням № 12846/06-30-07-01 від 20.12.2021. Отже на думку суду апеляційної інстанції немає необхідності зупиняти дію рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №12846/06-30-07-01 від 20.12.2021 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків, оскільки на час звернення до суду позивачем та прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, воно вичерпало свою дію. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.