Постанова 4854 № 420/12023/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/12023/21 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Димерлія О.О. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Пенсійного фонду України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року (суддя Вовченко О.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 17.08.2021) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 13 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 74% до 70% сум грошового забезпечення; - визнати протиправними дії Головного управління щодо обмеження призначеної та виплачуваної позивачу пенсії за вислугу років максимальним розміром; - зобов`язати Головне управління провести перерахунок та виплачувати позивачу пенсію виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/2071 від 18.09.2020 року, наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 05.03.2019 рік, у відповідності до положень постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з 01.04.2019 року, а також здійснити виплату різниці між нарахованим розміром пенсії та фактично виплаченим з 01.04.2019 року по день проведення перерахунку; - зобов`язати Головне управління здійснювати позивачу виплату призначеної та виплачуваної пенсії за вислугу років з розрахунку 86% від суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.04.2019 року і надалі. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Пенсійний фонд України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо зменшення з 01.04.2019 відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 з 74% до 70% сум грошового забезпечення. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 01.04.2019 пенсії за вислугу років ОСОБА_1 максимальним розміром. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести з 01.04.2019 перерахунок та нарахування ОСОБА_1 пенсії у розмірі 74% грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано Пенсійний фонд України у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1279 "Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги" здійснити фінансування виплати перерахованої ОСОБА_1 з 01.04.2019 пенсії у розмірі 74% грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги Пенсійний фонд України зазначає, що суд першої інстанції безпідставно поклав на ПФУ зобов`язання здійснити фінансування виплати перерахованої пенсії позивача. Також апелянт вважає, що суд залучивши його в якості співвідповідача, не дотримався вимог статті 48 КАС України. Окрім викладеного, апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду. В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області зазначило, що в спірних правовідносинах правомірно провело перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та з урахуванням основного розміру пенсії в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, що передбачено статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на момент здійснення перерахунку. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано, що починаючи з 01.01.2018 року згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач своїм правом подати відзив на подані апеляційні скарги не скористався, що відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданих скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є пенсіонером Державної прикордонної служби України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка була йому призначена у розмірі 74% від суми грошового забезпечення. В квітні 2018 року ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року, зменшивши основний розмір пенсії за вислугу років з 74% до 70% від розміру грошового забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №420/8751/20 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2018 року при проведенні перерахунку пенсії основного розміру пенсії за вислугу років з 74% до 70% від розміру грошового забезпечення та зобов`язано Головне управління провести з 01.01.2018 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років виходячи з розрахунку 74% від розміру грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії із врахуванням раніше виплачених сум. Згідно копії матеріалів пенсійної справі №N/А9511 зазначене рішення суду було виконано пенсійним органом 12 січня 2021 року (а.с. 37). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №420/12527/20 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/2071 від 18.09.2020 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 року. Суд зобов`язав Головне управління перерахувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/2071 від 18.09.2020 року та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням вже виплачених сум. Згідно копії матеріалів пенсійної справі №N/А9511 зазначене рішення суду виконано пенсійним органом 18 березня 2021 року (а.с. 36). При цьому Головним управлінням було зменшено основний розмір пенсії ОСОБА_1 з 74% до 70% грошового забезпечення та виплачувану пенсію обмежено максимальним розміром - десятьма неоподатковуваними мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Не погодившись з такими діями ГУ ПФУ в Одеській області ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 року відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на яку особа набула на момент виходу на пенсію і розмір якої не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд, посилаючись на пункт 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 23.07.2014 року №280, в редакції постанови №1279, зобов`язав Пенсійний фонд України здійснити фінансування виплати пенсії позивача з урахуванням виплачених сум. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне. Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Стаття 13 Закону №2262-ХІІ у редакції, що діяла до 1 жовтня 2011 року, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. 8 липня 2011 року прийнято Закон №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема, у частині другій статті 13 цифри 90 замінено цифрами 80. 27 березня 2014 року прийнято Закон №1166-VII Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри 80 замінено цифрами

70. Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року. При цьому колегія суддів зазначає, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому, застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі №523/4930/15-а та від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17, від 19.06.2018 року у справі №583/2264/17. Приписами частини першої статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Колегія суддів зауважує, що в силу пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1166-VII норми пункту 23 цього Закону набрали чинності з 1 травня 2014 року, тобто, вже після того, як позивачу було призначено пенсію, а тому обмеження у 70% грошового забезпечення, передбачене пунктом 23 Закону №1166-VII, не застосовується до спірних відносин щодо перерахунку пенсії позивача. Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Позивачу було призначено пенсію в розмірі 74% від відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Тобто, зміна позивачу розміру пенсії з 74% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення є незаконною, оскільки при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при здійсненні перерахунку пенсії позивачу її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на яку особа набула на момент виходу на пенсію і розмір якої не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 24 квітня 2018 року №686/12623/17, від 3 квітня 2018 року №175/1665/17. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії у розмірі 74 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, а дії ГУ ПФУ в Одеській області, які полягають у зміні позивачу з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, є протиправними, оскільки при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Щодо правомірності обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII. Так, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який вступив в дію 01.10.2011. Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016. Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами, не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI. Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII. При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним. Щодо висновків суду першої інстанції про зобов`язання Пенсійного фонду України вчинити дії з фінансування виплати перерахованої пенсії, то колегія суддів вважає наступне. Так частинами першою та дугою статті 52 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України. Отже, пенсія призначена позивачу відповідно до Закону №2262-ХІІ виплачується органом Пенсійного Фонду України за місцем його фактичного проживання. Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду) визначено Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках, що затверджений постановою КМУ №1596 від 30.08.1999 року (далі - Порядок №1596). За приписами абзацу 2 пунктів 4 цього Порядку сума пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду в уповноваженому банку. У разі відсутності в одержувача поточного рахунка такі виплати можуть проводитися органами Пенсійного фонду шляхом переказу коштів одержувачу без відкриття рахунка через банк, який є уповноваженим на провадження розрахунково-касових операцій з коштами Пенсійного фонду України, визначений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 січня 2004 р. №25 "Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України" (Офіційний вісник України, 2004 р., №3, ст. 127). Таким чином, вказаний Порядок визначає механізм виплати пенсій головними управліннями Пенсійного фонду України шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії в уповноважених банках. Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги визначено Порядком виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою КМУ №1279 від 16.12.2020 року (далі - Порядок №1279). Згідно приписів пункту 2 цього Порядку №1279 (в редакції чинній до 01.04.2021 року) у цьому порядку терміни вживаються у такому значені, зокрема: виплатний об`єкт - відокремлений підрозділ (філія, представництво, відділення тощо) уповноваженої організації, який надає послуги із безпосередньої виплати і доставки пенсій та грошової допомоги їх одержувачам за місцем фактичного проживання в межах України; одержувач - особа, якій безпосередньо призначено пенсію, грошову допомогу (її законний представник), а в разі смерті особи, якій безпосередньо призначено пенсію, грошову допомогу, - особа, яка має право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги; пенсія - призначена особі щомісячна пенсійна виплата (щомісячне довічне грошове утримання) з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії; уповноважена організація - організація, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України та згідно із законодавством має право надавати такі послуги; уповноважений орган - Пенсійний фонд України, головне управління Пенсійного фонду України в області, м. Києві, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення місцевої держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, центр з нарахування та здійснення соціальних виплат. З урахуванням змін, внесених постановою КМУ №277 від 29.03.2021 року, з 1 квітня 2021 року, уповноважений орган - це головне управління Пенсійного фонду України в області, м. Києві, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення місцевої держадміністрації, виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, центр з нарахування та здійснення соціальних виплат. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №1279, виплатний об`єкт - відокремлений підрозділ (філія, представництво, відділення тощо) уповноваженої організації, який надає послуги із безпосередньої виплати і доставки пенсій та грошової допомоги їх одержувачам за місцем фактичного проживання в межах України; З аналізу зазначених вище норм вбачається висновок, що Порядок №1596 та Порядок №1279 лише визначають механізми виплати пенсій зокрема шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії в уповноважених банках, або шляхом видачі сум пенсії безпосередньо у виплатному об`єкті або з доставкою до дому в обумовлений час. Визначення наведеними Порядками механізми та процедури, за якими пенсіонер фактично може отримати пенсію, узгоджується із приписами часин першої та другої статті 52 Закону №2262-ХІІ, та не покладає на Пенсійний фонд України обов`язку здійснювати виплату пенсії пенсіонерам, оскільки Пенсійний фонд України, відповідно до покладених на нього завдань здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, що прямо передбачено підпунктом 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ №280 від 23.07.2014 року (в редакції постанови КМУ №1279 від 16.12.2020 року). Ураховуючи, що "забезпечення фінансування виплат пенсій" не є тотожним поняттю "виплати пенсій", колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про покладення на Пенсійний фонд України обов`язку забезпечити фінансування виплати позивачу перерахованої пенсії, адже обов`язок з виплати пенсії покладений нормою закону саме на територіальні пенсійні органи. В даному випадку це ГУ ПФУ в Одеській області, і якій у відповідності до підпункту 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного Фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління ПФУ №28-2 від 22.12.2014 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №40/26485 від 15.01.2015) здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зобов`язав Пенсійний фонд України здійснити фінансування виплати перерахованої пенсії позивача, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки при постановленні рішення в частині зобов`язання Пенсійного фонду України здійснити фінансування виплати перерахованої позивачу пенсії суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої у відповідній частині підлягає скасуванню. Враховуючи, що обов`язок здійснення виплати позивачу належних сум перерахованої пенсії покладено на ГУ ПФУ в Одеській області, абзац четвертий резолютивної частині рішення суду підлягає зміні. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишається без змін. Відтак апеляційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року в частині зобов`язання Пенсійного фонду України у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1279 "Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги" здійснити фінансування виплати перерахованої ОСОБА_1 з 01.04.2019 пенсії у розмірі 74% грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром - скасувати. Абзац четвертий резолютивної частини рішення суду Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року викласти в наступній редакції: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 перерахунок та нарахування ОСОБА_1 пенсії у розмірі 74% грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум". В інший частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя О.О.Димерлій Суддя Ю.В.Осіпов