Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/4072/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 березня 2022 року м. Дніпросправа № 280/4072/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чередниченка В.Є., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2021р. у справі №280/4072/21 за позовом:Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до: про:Комунального підприємства «Запорізький центр диспетчеризації громадського транспорту» стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені ВСТАНОВИВ: У травні 2021р. Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Фонд) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Запорізький центр диспетчеризації громадського транспорту» стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, судом першої інстанції позов зареєстровано 20.05.2021р. /а.с. 1-6/. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2021р. за вищезазначеною позовною заявою відкрито провадження в адміністративній справі №280/4072/21, справу призначено до судового розгляду /а.с. 15/ . Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що протягом 2020р. відповідачем не було виконано норматив працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю, оскільки норматив працевлаштування осіб-інвалідів для відповідача у 2020р. становить 1 особа, а протягом 2020р. у відповідача не було працевлаштовано жодної особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, у зв`язку з чим, відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2020р. у розмірі 74075грн. за 1 не зайняте особою з інвалідністю робоче місце, оскільки адміністративно-господарські санкції відповідачем у встановлені законом строки не було сплачено, просив суд стягнути з відповідача на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020р. у розмірі 74075грн. та пеню за 34 дні прострочки сплати у розмірі 503,88грн., а разом стягнути 74578,88грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2021р. у справі №280/4072/21 у задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено /а.с. 41-44/. Позивач Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду подав до суду першої інстанції апеляційну скаргу /а.с. 48-49/, матеріали якої, разом із матеріалами адміністративної справи №280/4072/21, надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 24.01.2022р. / а.с. 47,52/. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022р. у справі №280/4072/21 апеляційна скарга позивача на рішення суду першої інстанції від 11.11.2021р. залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги / а.с. 53/. У межах наданого судом строку позивачем недоліки апеляційної скарги, які зазначені у вищенаведеній ухвалі суду апеляційної інстанції було усунуто / а.с. 55-58/, та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2022р. у справі №280/4072/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2021р. у справі №280/4072/21 /а.с. 59/ та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 15.03.2022р. /а.с. 60/, про що судом апеляційної інстанції було повідомлено учасників справи / а.с. 61,62,63/. Позивач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 48-49/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 11.11.2021р. у цій справі та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі. Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 65-68,76-81/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом було об`єктивно та повно з`ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення, та постановлено у справі обґрунтоване рішення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 11.11.2021р. у цій справі залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а положеннями ч. 5 ст. 250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу здійснення відповідачем свого обов`язку у сфері соціального захисту інвалідів врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон). Так, відповідно до преамбули Закону цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами. Частиною 1 ст. 19 цього ж Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Під час розгляду даної справи судом встановлено, що протягом 2020р. на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників становила 8 осіб, на підприємстві не було працевлаштована жодна особа з інвалідністю, що підтверджуються звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020р. форми №10-ПОІ. /а.с.2/. Стаття 20 Закону передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Відповідно до ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання за порушення ними здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Отже, обов`язковою умовою для застосування санкцій до суб`єкта господарювання є саме порушення та/або не виконання вимог законодавства у сфері господарювання. Само по собі застосування санкцій через визначення їх нормами закону без встановлення факту порушень учасником господарських відносин є неможливим. Порядком подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу(вакансії)», затвердженим Наказом Міністерством соціальної політики України №316 від 31.05.2013р. передбачено, що роботодавці подають до базових центрів зайнятості інформацію наявний попит на робочу силу(вакансії) . З матеріалів справи вбачається, що відповідачем «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН» подавалася до відповідного центру зайнятості / а.с. 25-28/ та у червні 2020р. на підприємстві було працевлаштовано на посаді диспетчера особу з інвалідністю / а.с. 30-35/, але під час подання позивачу у справі звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020р. форми №10-ПОІ / а.с. 2/ відповідачем допущено помилку при його оформленні. Таким чином, вищенаведені фактичні обставини свідчать про те, що відповідач у справі протягом 2020р. вживав усі залежні від нього заходи щодо працевлаштування на підприємстві осіб із інвалідністю та 01.07.2020р. ним було працевлаштовано на підприємстві особу із інвалідністю , тому колегія суддів, вважає, що у відповідача відсутні порушення норм закону, які регулюють питання соціального захисту осіб з інвалідністю, що свідчить про відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій до підприємства. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права під час апеляційного розгляду справи не було встановлено, тому вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 11.11.2021р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у справі. На підставі викладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2021р. у справі №280/4072/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Постанову виготовлено та підписано 22.03.2022р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя С.В. Сафронова суддя В.Є. Чередниченко