Постанова Вінницький апеляційний суд № 147/7/22

Справа № 147/7/22 Провадження № 22-ц/801/513/2022 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Мудрак А. М. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2022 рокуСправа № 147/7/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О.В., суддів : Шемети Т.М., Якименко М. М., за участю секретаря Білошицької О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за завою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2022 року про забезпечення позову, постановлену у цій справі в смт. Тростянець суддею цього суду Мудрак А.М., В С Т А Н О В И В: В січні 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви, мотивуючи її тим, що звернеться до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням. Відповідно до договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 19 липня 2017 року ОСОБА_1 є власником 36/100 часток нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 154,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Належні йому приміщення знаходяться на другому поверсі. За даною адресою існує сходова клітина, яка знаходиться ззовні приміщення та забезпечує доступ до другого поверху даного приміщення та забезпечує функціонування п`ятьох приватних підприємців та Тульчинського БТІ, які орендують дані приміщення та здійснюють там діяльність. Продавець даного приміщення, вважаючи сходи особистою власністю, здійснює перешкоди в користуванні даними сходами, шляхом періодичних намагань демонтувати дані сходи. 21 грудня 2021 року та 23 грудня 2021 року ОСОБА_2 разом з будівельниками, не маючи дозволу на проведення будівельних робіт з демонтажу спірних сходів, намагались демонтувати сходи. ОСОБА_1 було викликано поліцію для того, щоб зафіксувати створення перешкод у користуванні його нежитловим приміщенням. 24 грудня 2021 року ним отримано відповідь у якій рекомендовано звернутись до суду з цивільним позовом. Згідно з планом будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вона перебуває у спільному користуванні і є єдиним шляхом на другий поверх. Тобто демонтаж даних сходів призведе до зупинки роботи філії Тульчинського БТІ та п`ятьох приватних підприємців. Також заявник повідомляє, що має намір подати позов про визнання права власності на земельну ділянку під даними сходами, однак не накладення заборони на здійснення демонтажу сходів призведе до неможливості виконання рішення суду в подальшому, та обмежить його права у доступі до частини нежитлової будівлі, яка належить йому на праві приватної власності. Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2022 року заяву задоволено, заборонено будь-кому, зокрема ОСОБА_2 здійснювати демонтаж зовнішніх сходів в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, а також стягнути на її користь понесені нею витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати на правничу допомогу. Від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надійшов, проте його відсутність відповідно до ч.3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, ухвала суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, перевіривши її законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України). Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2021 року у справі №147/1419/20, яке набрало законної сили на підставі постанови Вінницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням (а.с.36-46). Цими рішеннями встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадкування на нерухоме майно від 17 травня 2005 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належало нежиле приміщення загальною площею 432,4 кв. м (двоповерхове приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Державного акту серії ВН № 006895 ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 0,0459 га у межах згідно з планом, що розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - комерційне. Згідно з договором купівлі-продажу частки нежилого приміщення № 1022 від 19 липня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вірською А. І., ОСОБА_2 (продавець) передала ОСОБА_1 (покупцю), а покупець набув у власність належні продавцю 36/100 часток нежитлового приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: 15 - коридор, 16 -кабінет, 17 - зал, 18 - зал, 19 - коридор, 20 - кімната, 21- сан. вузол, 22 - вб. шафа, 23 - коридор, 24 - кабінет, 25 - кімната, 26 - сан. вузол, 27- сан. вузол, 28 - кімната, 29 - сан. вузол, 30 - кімната, 31 - кімната, 32 - сан. вузол, загальною площею 154,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення, що розташовані в АДРЕСА_1 є єдиним майновим комплексом, який розділений між співвласниками та має дві адреси. Спірні металеві сходи, які прилягають до нежитлового приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1 відповідно до вимог законодавства не введенні в експлуатацію та не зареєстровані, вони не зазначені у договорі купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, укладеному 19 липня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не має їх і в описі Інвентаризаційної справи на приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Оскільки спірні металеві сходи не є складовою частиною нежитлового приміщенні, як такі, що не зареєстровані і не містяться в описі цього майна, то відповідно ОСОБА_1 не набув в установленому законом порядку права власності на ці сходи, а відтак і права вимагати усунення перешкод у користуванні ними на підставі статті 391 ЦК України. Технічним звітом та заключенням про стан будівельних конструкцій зовнішньої сходової групи (клітини) громадської будівлі по АДРЕСА_1 , які проведено сертифікованим інженером-проектувальником ОСОБА_5 , експертом ОСОБА_6 , визначено, що зовнішня сходова група (клітина) відноситься до IV стану - аварійна, капітальний ремонт або реконструкція її економічно недоцільні, тому підлягає демонтажу (а.с.47-64). Крім того, вищевказаним рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2021 року встановлено, що існує інший вхід на другий поверх за допомогою входу з приміщення, однак даний вхід відноситься до приміщень, що зареєстровані з адресою: АДРЕСА_1 . Наявність іншого входу також підтвердив спеціаліст - інженер з інвентаризації нерухомого майна у судовому засіданні під час розгляду справи №147/1419/20, та вказав на наявність інших сходів, якими можна дістатися на другий поверх до майна позивача, та які проходять через коридор іншого власника приміщення райспоживспілки, яка розташована по АДРЕСА_1 . Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року за № 9, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Відповідно до п.6 цієї ж постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяв про забезпечення позову. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. З урахуванням викладених норм права, роз`яснень та фактичних обставин, зокрема того, що оскільки названим судовими рішеннями встановлено аварійний стан спірних сходів, відсутність у заявника права власності на них, а також наявність іншого входу до належного ОСОБА_1 приміщення, апеляційний суд вважає, що заявник не довів відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України наявність обставин, які свідчать про необхідність застосування такого виду забезпечення позову як заборона будь-кому, зокрема ОСОБА_2 , здійснювати демонтаж зовнішніх сходів в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення в законній силі залишатись не може та відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Скасувати ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2022 року про забезпечення позову. У задоволенні зави ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови. Головуючий О. В. Ковальчук Судді : Т. М. Шемета М. М. Якименко Згідно з оригіналом Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду Помічник судді Олександра БІЛОШИЦЬКА 22.03.2022