Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/2863/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" березня 2022 р. Справа №914/2863/21 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Скрипчук О.С. суддів Марка Р.І. Матущака О.І. розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих б/н від 17.12.2021 (вх № 01-05/4260/21 від 21.12.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 (повний текст рішення складено 29.11.2021, суддя Трускавецький В.П., м. Львів) у справі № 914/2863/21 за позовом: Бродівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», село Смільне Бродівського району Львівської області до відповідача: Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих, місто Броди Львівської області про стягнення 188 167,81 грн. заборгованості ВСТАНОВИВ: Бродівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих про стягнення 188 167,81 грн заборгованості. Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем у порушення умов укладеного між сторонами Договору № 6 від 02.01.2019 (предметом якого є купівля-продаж товару, а саме деревини) та додаткового договору № 26/1 від 20.03.2019 не проведено оплату поставленого товару у повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 188 167,81 грн заборгованості. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 позов Бродівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув з Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих на користь Бродівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» 188 167,81грн заборгованості, 2 822,52 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 10 100, 00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що враховуючи наявність укладеного договору № 6 від 02.01.2019, договору розтермінування боргу № 1/02/2021 від 05.02.2021, Товарно-транспортних накладних, податкових накладних, акта звірки взаєморозрахунків між сторонами та той факт, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару, заявлені вимоги про стягнення 188 167, 81 грн боргу підлягають задоволенню, адже, докази надані на підтвердження вказаних обставин є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування. Не погоджуючись з даним рішенням суду Бродівське меблеве підприємство «Явір» Українського товариства глухих подано апеляційну скаргу б/н від 17.12.2021 (вх № 01-05/4260/21 від 21.12.2021), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме, скаржник стверджу, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення, не взяв до уваги той факт, що вимоги про стягнення боргу за договором № 6 від 02.01.2019 та додатковим договором № 26/1 від 20.03.2019 є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами та не є основними чи похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших. Також, апелянт зазначає, що з наданих позивачем ТТН не можливо ідентифікувати особу, яка отримувала поставлений товар. Крім цього, апелянт зазначає, що суд першої інстанції у спірних правовідносинах не застосовано приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки ні договір № 6 від 02.01.2019 ні додатковий договір № 26/1 від 20.03.2019 не містять положення щодо строку для здійснення оплати за поставлений товар, а в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем на адресу відповідача листа-вимоги про погашення заборгованості по вказаних договорах. Отже, у відповідача не настав строк виконання договорів в частині сплати позивачу заборгованості, за умови, якщо така заборгованість існує. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 10 від 17.01.2022, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує. Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2019 між Бродівським дочірнім лісогосподарським підприємством «Галсільліс» (продавець) та Бродівським меблевим підприємством «Явір» Українського товариства глухих (покупець) укладено договір № 6 (далі договір). За умовами цього договору, продавець продає, а покупець купує: матеріали круглі порода Сосна, Липа, Вільха, Осика, Береза, Бук Дров`яна деревина. Найменування, кількість, асортимент вказаний у розділі 1 договору. Відповідно до пункту 2.1. договору, продавець зобов`язуєтеся доставити товар покупцеві терміном не пізніше тридцяти календарних днів з дня підписання договору. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами в двох примірниках. Строк дії договору закінчується після остаточних взаєморозрахунків між сторонами. Договір є чинним до повного виконання зобов`язань сторонами (п.п. 5.1, 5.2. договору). Пізніше 20 березня 2019 року між Бродівським дочірнім лісогосподарським підприємством «Галсільліс» та Бродівським меблевим підприємством «Явір» Українського товариства глухих укладено додатковий договір №26/1 (далі - додатковий договір). Відповідно до положень розділу 1 додаткового договору, продавець продає, а покупець купує: лісоматеріали круглі порода тополя в кількості 12,00 м.куб; дров`яну деревину для промислового використання бук - 60,00 м. куб; дров`яну деревину для промислового використання вільха - 10,00 м. куб. та дров`яну деревину для промислового використання сосна в кількості 30 м. куб по цінах, які будуть діяти на день виписки. На виконання умов договору від 02.01.2019 року № 6 та додаткового договору № 26/1 від 20.03.2019, позивач передав у власність відповідача товар (лісопродукцію) на загальну суму 1 734 467,81 грн, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс), доданих позивачем до позовної заяви. Сторонами підписано та скріплено печатками Акт звірки взаєморозрахунків за період 2019 року між сторонами, в якому зазначено, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 05.02.2021 становить 263 967,81 грн. за договором №6 від 02.01.2019 та додатковим договором до нього №26/1 від 20.03.2019 Також позивачем додано довідку Бродівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» щодо розрахунків сторін в рамках договору ( а. с. 24). Також, судом встановлено, що 05 лютого 2021 року між сторонами у справі Бродівським дочірнім лісогосподарським підприємством «Галсільліс» та Бродівським меблевим підприємством «Явір» Українського товариства глухих було укладено договір розтермінування боргу № 1/02/2021. За умовами цього договору сторони погодили, що залишок заборгованості за договором № 6 від 02.02.2019 про купівлю-продаж лісоматеріалів на момент укладення цього договору складає 263 967,81 грн. Боржник зобов`язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в п.1 договору розтермінування, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного розрахунку боржника на поточний рахунок кредитора частинами, не пізніше останнього числа місяця, відповідно до наступного графіка погашення заборгованості (п.1, 2 договору про розтермінування боргу). Пунктом 9 договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником цього договору розтермінування, яке полягає у повному або частковому нездійсненні платежів згідно з графіком погашення заборгованості, визначеним в п. 2 договору розтермінування, у розмірі, що дорівнює сумі двомісячних платежів, вважається, що строк погашення усієї суми залишку заборгованості, зазначеної у п. 1. договору розтермінування, настав, а кредитор має право звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного права та стягнення грошових коштів, що не були сплачені Боржником відповідно до умов цього договору. Зазначені вище договори підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб сторін договору. У порядку досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію № 46/1 від 04.06.2021 з проханням здійснити оплату за поставлений товар шляхом перерахування 263 967,81 грн на розрахунковий рахунок позивача. З поштового відправлення, копія якого долучено до матеріалів справи вбачається, що таке вручено -10.06.2021. Відповідач відповіді на претензію не надав (а. с. 28-29). Відповідач не надав належних доказів здійснення розрахунку за отриману лісопродукцію згідно за договором №6 від 02.01.2019, додатковим договором до нього №26/1 від 20.03.2019 та договором розтермінування боргу №1/02/2021 від 05.02.2021. Як стверджує позивач, відповідач перерахував грошові кошти за поставлений товар на загальну суму 75 800,00 грн, які позивач зарахував на виконання умов договору розтермінування боргу № 1/02/2021. Сума простроченого та несплаченого боргу становить 188 167, 81 грн. При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Судом встановлено, що між сторонами у справі існували правовідносини щодо поставки лісопродукції за договором та додатковим договором. Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві. Сторони у договорі, зокрема в пункті 2.1. договору, домовились, що продавець зобов`язуєтеся доставити товар покупцеві терміном не пізніше тридцяти календарних днів з дня підписання договору. Так, на виконання взятих на себе зобов`язань позивач передав, а відповідач одержав відповідний товар на загальну суму 1 734 467,81 грн, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та товарно-транспортних накладних (ТТН-ліс) (141 шт.), актом звірки взаєморозрахунків за період 2019 року між сторонами станом на 05.02.2021, доданих позивачем до позовної заяви. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом встановлено, що договорі, ні у товарно-транспортних накладних, строк на оплату товару сторонами не встановлений. Відтак, у даному випадку підлягають до застосування приписи частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Будь-яких інших доказів щодо оплати товару у матеріалах справи немає та сторонами не надано. Відповідно до довідки по операціях за договором № 6 від 02.01.2019 та додатковим договором до нього № 26/1 від 20.03.2019 сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором від 02.01.2019 № 6, додатковим договором до нього № 26/1 від 20.03.2019 року становить 263 967,81 грн. Позивач зазначає, що відповідач перерахував грошові кошти за поставлений товар на загальну суму 75 800,00 грн, які позивач зарахував на виконання умов договору розтермінування боргу № 1/02/2021. Відповідачем не надано доказів оплати вартості поставленого товару згідно договору від 02.01.2019 № 6, додаткового договору від 20.03.2019, № 26/1 та договору розтермінування боргу №1/02/2021 від 05.02.2021 року лісопродукції на суму 188 167, 81 грн. А відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені вимоги про стягнення 188 167, 81 грн боргу підлягають задоволенню. Щодо тверджень апелянта про те, що з товарно-транспортних накладних неможливо ідентифікувати особу, яка отримала поставлений товар, колегія суддів зазначає наступне. Як з`ясовано судом, на усіх товарно-транспортних накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, відсутня інформація, яка б могла ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Однак, такі містять відомості про господарську операцію, про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції а також особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції та засвідчено печаткою підприємства. В матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних № 310023 від 17.04.2019, № 310054 від 31.05.2019, №310317 від 12.11.2019, №230173 від 18.12.2019, судом досліджено їх зміст та встановлено, що останні не містять підпису та печатки відповідальних за здійснення господарської операції. Однак, доводи відповідача про спростування факту поставки товару за цими товарно-транспортними накладними є передчасними. Позивачем для підтвердження обставини поставки товару за спірними товарно-транспортними накладними долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні при перевезені деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс), які містять назву вантажовідправника (Бродівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс»), пункт навантаження (Підкамінська майстерська дільниця, Франко-ліс), пункт розвантаження (Двір споживача), назву вантажоодержувача (Бродівське меблеве підприємство «Явір» Українського товариства глухих), відомості про вантаж, прізвища та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. Товарно-транспортні накладні (ТТН-ліс) № 310023 від 17.04.2019, № 310054 від 31.05.2019, №310317 від 12.11.2019, №230173 від 18.12.2019 підписані відповідальними особами сторін. Відповідно до наказу «Про затвердження спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс)» № 961/707 від 29.11.2013 Міністерства інфраструктури України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, затверджено спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) та Інструкцію щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс). Пунктом 10, 17 та 25 визначено, що у графі «Вантажоодержувач» зазначається найменування (П.І.Б.) суб`єкта господарювання (юридичної особи або фізичної особи - підприємця) та/або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, що одержує (оприбутковує) вказану в накладній деревину, у графі «Деревину одержав: за дорученням від ___20____року № __» від руки записуються номер доручення, дата, прізвище та ініціали особи, що прийняла деревину за товарно-транспортною накладною, проставляється підпис, у графі «Прийняв до перевезення» зазначаються посада, прізвище, ініціали та підпис особи, що прийняла деревину. Отже, відбиток печатки не є обов`язковим реквізитом такого документа як товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс). Копія документа, що подається, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання. При цьому, в силу приписів частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Вартість відпущеного товару, яка зазначена в товарно-транспортних накладних, відповідає вартості товару, яка зазначена у Акті звірки взаєморозрахунків станом на 05.02.2021 за період 2019 року між сторонами за договором №6 від 02.01.2019 та додатковим договором до нього №26/1 від 20.03.2019 та договором розтермінування боргу №1/02/2021 від 05.02.2021, який підписано сторонами та скріплено печатками. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. З договору розтермінування боргу № 1/02/2021 від 05.02.2021 вбачається, що сторони визнали, що залишок заборгованості за договором № 6 від 02.02.2019 про купівлю-продаж лісоматеріалів на момент укладення цього договору складає 263 967,81 грн. Вказаний договір підписано повноважними представниками юридичних осіб сторін договору та скріплено відтисками печаток. Підписання договору розтермінування боргу № 1/02/2021 від 05.02.2021 Бродівським меблевим підприємством «Явір» Українського товариства глухих, стало наслідком здійснення господарських операцій, що підтверджуються товарно-транспортними накладними за період 2019 року, які передували підписанню даного договору. Дана обставина, свідчить про те, що Бродівське меблеве підприємство «Явір» Українського товариства глухих, підписуючи договір розтермінування визнало наявність заборгованості, її розмір, а відтак здійснення поставки товару та його належне прийняття. Таким чином, відповідачем були вчинені дії по визнанню та прийняттю товару, які полягали в укладенні договору розтермінування боргу, яким врегульовано умови повернення заборгованості. Також, власною поведінкою Бродівське меблеве підприємство «Явір» Українського товариства глухих підтвердило отримання товару, адже у період 12.04.2021 11.05.2021 здійснило часткову оплату на суму 75 800,00 грн. Відповідач проводячи розрахунки у період 12.04.2021 11.05.2021 не заперечує, що такі здійснював за поставлений, отриманий товар (лісопродукцію), що наведено в акті звірки розрахунків. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимоги про стягнення боргу за договором № 6 від 02.01.2019 та додатковим договором № 26/1 від 20.03.2019 є самостійними вимогами, судом оцінюються критично. Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Загальне правило розподілу судових витрат визначенено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Як встановлено з матеріалів справи, 10 вересня 2021 року між Адвокатським бюро Романа Сиротюка (Адвокат) та Бродівським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП «Галсільліс» (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги. За умовами цього Договору Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу (п. 1.1. договору). Відповідно до Акту приймання-передачі виконаних робіт № 01/09/2021, виконавець надав, а замовник прийняв роботу стосовно представництва при розгляді справи в Господарському суді Львівської області за позовом Бродівського лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» до Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих про стягнення 188 167,81грн заборгованості, відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги №40 від 10.09.2021, замовник немає жодних претензій до якості наданих виконавцем послуг. Вартість послуг виконавця за цим Актом складає 10 100,00 грн. Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до вимог частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, та доказів неспівмірності цих витрат із обставинами, зазначеними у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду не подав. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 10 100, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні суду. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих б/н від 17.12.2021 (вх. № 01-05/4260/21 від 21.12.2021) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 у справі № 914/2863/21 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Головуючий суддя О.С. Скрипчук Суддя О.І. Матущак Суддя Р.І Марко