Постанова 4822 № 723/4544/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2022 року м. Чернівці Справа № 723/4544/21 Провадження №22-ц/822/197/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Литвинюк І.М., суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н., секретар - Петранюк Ю.Т., позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Дячук О.О.,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2021 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. В позовній заяві посилалось на те, що 29 липня 2018 року об 11-40 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. « НОМЕР_1 », здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 , який в результаті наїзду отримав несумісні з життям тілесні ушкодження. Вказувало на те, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Відповідно до п.21.1 ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV, з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. На виконання вимог Закону України №1961-IV цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована. Зазначало, що потерпіла особа повідомила МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи, надання яких передбачається статтею 35 Закону України № 961-IV, а МТСБУ визначило розмір заподіяної шкоди та здійснило потерпілому регламентну виплату. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, він, як особа, винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати позивачу в порядку регресу завдану шкоду. Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 21 860 грн та судові витрати в сумі 2 270 грн. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, МТСБУ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого, на яку послався суд першої інстанції. Під час розгляду справи судом не встановлено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили. Судом першої інстанції не враховано, що відсутність вини водія транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє останнього від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 не скористався. Відповідно до частини 1 статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачений частиною 13 статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справив в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. В силу статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутня встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди, окрім того постановою слідчого управління Національної поліції в Івано-Франківській області про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2019 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018090000000590, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2018 року об 11-40 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота», д.н.з. « НОМЕР_1 », здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 , який в результаті наїзду отримав несумісні з життям тілесні ушкодження. На момент настання ДТП транспортний засіб «Тойота», яким керував ОСОБА_1 , не був забезпечений договором обов`язкового страхування, внаслідок чого потерпіла особа звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування до МТСБУ. Наказом МТСБУ №11006 від 29 листопада 2018 року та довідкою №1 від 26 листопада 2018 року про розмір відшкодування шкоди визначено, що з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3 належить сплатити 21 860 грн. Дана сума була перерахована страховиком на користь ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням від 30 листопада 2018 року №1014452. Відповідно до положень статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 вказаного Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Отже, у зв`язку із настанням події, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ здійснило відшкодування шкоди ОСОБА_3 .. Статтею 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого, на яку послалися суди попередніх інстанцій. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі N 466/4412/15-ц (провадження N 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі N 756/16649/13-ц (провадження N 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі N 447/2438/16-ц (провадження N 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі N 601/1304/15-ц (провадження N 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі N 345/3335/17 (провадження N 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі N 742/637/19 (провадження N 61-320св20). Регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 ЦК України), а також ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Регрес - це право, що виникає в особи внаслідок платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу. У відповідності до вимог статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до позивача, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто право вимоги до відповідача. Згідно зі статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність у розмірі виплаченого відшкодування. Приймаючи до уваги статтю 1191 ЦК України, п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до відповідача. Звертаючись до суду з позовом, МТСБУ просило суд відшкодувати в порядку регресу витрати, пов`язані з регламентною виплатою, натомість суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не доведено вини відповідача ОСОБА_1 у завданні шкоди, а тому відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат у вигляді регламентованої виплати в порядку регресу. Мотивуючи судове рішення, суд виходив з того, що згідно з постановою слідчого управління Національної поліції в Івано-Франківській області про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2019 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. При цьому, згідно з частиною другою статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом, тобто груба необережність потерпілого може бути підставою для зменшення розміру відшкодування, а не відмови у повному обсязі. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання (частина третя статті 1193 ЦК України). Разом з тим, під час розгляду справи судами не встановлено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого ОСОБА_2 або непереборної сили. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував, що відсутність вини водія транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє останнього від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). За таких обставин, суд першої інстанції, належним чином не перевіривши всі обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов помилкового висновку про відмову позивачу у задоволенні позову. З огляду на викладене, оскаржене судове рішення не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ завданої шкоди в розмірі 21 860 грн в порядку регресу. Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу та позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, які складаються із судового збору, необхідно покласти на відповідача. Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 270 грн судового збору за подання позову та 3 405 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 5 675 грн. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2021 року задовольнити. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, вул. Малопідвальна, 10, м.Київ, 01001) у відшкодування шкоди в порядку регресу - 21 860 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, вул. Малопідвальна, 10, м.Київ, 01001) судові витрати, які складаються з судового збору за подання позовної заяви, у розмірі 2 270 гривень та судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405 гривень, а всього 5 675 гривень; Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: А.І. Владичан І.Н. Лисак