Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/5991/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2022 рокуСправа № 140/5991/21 пров. № А/857/22274/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом фізичної особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року (суддя Денисюк Р.С., м.Луцьк), - ВСТАНОВИВ : У червні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі Головне управління) в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 №0029770709 (далі ППР). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. В апеляційній скарзі обмежившись цитуванням норм матеріального права вказує, що позивачу правомірно відмовлено у бюджетному відшкодуванні за лютий 2021 року на суму 99167,00 грн, а тому оскаржуване ППР відповідає нормам чинного законодавства. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність таких операцій, визначали б відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям господарської діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували не те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру). Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області 23.08.2012, з 27.08.2012 перебуває на обліку в контролюючому органі, як платник податків, основний вид діяльності КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт (а.с.10). У період з 23.04.2021 по 05.05.2021 посадовими особами Головного управління проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ), у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, про що складено акт від 13.05.2021 №3899/03-20-07-09/3271619250 (далі Акт; а.с.9-24). Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема пункту 199.2. статті 199, пункту 200.1, підпунктів «б», «в» пункту 200.4 підпункту «в» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК) та «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України (далі МЮУ) 29.01.2016 за №159/28289; далі - Порядок №21), в результаті чого ФОП не має права на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, задекларованого у декларації з ПДВ за лютий 2021 року в розмірі 99167,00 грн. 28.05.2021 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період лютий 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 99167,00 грн у зв`язку із документально не підтвердженим здійсненням господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокрус» (далі ТОВ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдавто груп» (далі ТОВ-1) в лютому 2021 року (а.с.25-26). Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначений статтею 200 ПК ( в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. За правилами, визначеними пунктами 200.2, 200.4 названої статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на бюджетне відшкодування мають усі платники ПДВ у разі наявності від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та при дотриманні сукупності таких умов: сума податкового кредиту сплачена постачальникам; сума відшкодування не перевищує ліміт реєстрації податкових накладних; платник податків не має податкового боргу. Згідно з пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додається також розрахунок суми бюджетного відшкодування. За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника. Як зазначено у пункті 200.14 статті 200 ПК якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. З матеріалів справи видно, що 19.03.2021 позивачем подано до Головного управління податкову декларацію з ПДВ за лютий 2021 року з додатками та розрахунками суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку, в якій було заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) в розмірі 99167 грн (а.с.52-78). В акті перевірки зазначено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за лютий 2021 року в сумі 196983,00 грн є: здійснення міжнародних транспортних перевезень, що оподатковуються за нульовою ставкою по податку на додану вартість (відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК, за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання перевезень пасажирів, багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом), а також включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за основною ставкою податку 20 % з придбання сідельного тягача VOLVO, модель FH, 2016 року виготовлення, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , сідельного тягача, марки MAN, модель TGX 18.440, 2013 року виготовлення, ідентифікаційний № НОМЕР_2 та напівпричіпа - тентова платформа марки Kogel, модель SN24, 2013 року виготовлення, ідентифікаційний № НОМЕР_3 . До таких висновків контролюючий орган дійшов у зв`язку з тим, що ФОП до бюджетного відшкодування за лютий 2021 включив суми ПДВ у загальному розмірі 99167 грн. за придбані транспортні засоби у контрагентів ТОВ та ТОВ-1, які є ризиковими. Проте, а Акті відсутні конкретні посилання на факти порушення податкового законодавства з боку позивача. Актом зафіксовано, що ТОВ рішенням про відповідність/невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості від 04.06.2020 № 45325 внесено до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку (далі Критерії), а саме здійснення у 2020 році реалізації транспортних засобів без належної їх ідентифікації в адресу суб`єктів господарювання, які в подальшому здійснюють підміну номенклатури реалізованого товару. Керівником та головним бухгалтером вказаного товариства є одна особа ОСОБА_2 за даними ІС Податковий блок у ТОВ є в наявності автостоянка за адресою: Житомирська обл., Пулинський р-н, с. Мартинівка, вул. Л. Українки, 58. також за даними системо по ТОВ документальній позаплановій перевірці присвоєно статус - неможливість проведення , не знаходиться за юридичною адресою . Керівником, засновником та головним бухгалтером ТОВ-1 є одна особа ОСОБА_3 згідно даних звітності пов`язаної з нарахуванням заробітної плати застрахованим особам за лютий 2021 року на ТОВ-1 працювало 2 особи, в тому числі директор. За наявними даними у цього підприємства відсутні площі для зберігання такої кількості транспортних засобів. Також за даними системи по ТОВ-1 документальній позаплановій виїзній перевірці (термін проведення з 15.01.2021 на 5 робочих днів), присвоєно статус перевірки не можливість проведення, не знаходиться за юридичною адресою. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про ризиковість здійснення господарських операцій між ФОП та ТОВ і ТОВ-1 суми ПДВ по яких задекларовані у лютому 2021 року, в зв`язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 200.1, підпунктів «б, в» пункту 200.4, підпункту «в» пункту 200.14 статті 200 ПК, в результаті чого позивачу відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 99167 грн. Пунктом 44.1 статті 44 ПК визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 1, частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Судом встановлено, що між ФОП та ТОВ (продавець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу від 14.09.2020 №090057/2604, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця товар - сідельний тягач, марки Volvo, модель FH, 2016 року виготовлення, ідентифікаційний № № НОМЕР_1 (а.с.27). За наслідками вказаної господарської операції була складена видаткова накладна від 18.09.2020 № 090057/2604 та податкова накладна від 18.09.2020 № 826 на загальну суму 1230000 грн, в тому числі ПДВ 205000 грн (а.с.31-32). Вказаний транспортний засіб було передано позивачу відповідно до акту прийняття-передачі транспортного засобу до договору № 090057/2604 від 14.09.2020 (а.с.29). Згідно розпорядження від 18.09.2020 № 5 вказаний транспортний засіб було введено в експлуатацію основних засобів з метою використання в господарській діяльності (а.с.47). 07.10.2020 між ФОП (покупець) та ТОВ-1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №1000032/5160, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця товар - сідельний тягач, марки MAN, модель TGX 18.440, 2013 року виготовлення, ідентифікаційний № НОМЕР_2 (а.с. 38). За наслідками вказаної господарської операції була складена видаткова накладна від 07.10.2020 № 100032/5160 та податкова накладна від 07.10.2020 № 77 на загальну cуму 730000 грн, в тому числі ПДВ 121666,67 грн (а.с.40-41). Вказаний транспортний засіб було передано позивачу відповідно до акту прийняття-передачі транспортного засобу до договору від 07.10.2020 №1000032/5160 від 07.10.2020 (а.с.39). Згідно розпорядження від 04.11.2020 №7 від 04.11.2020 вказаний транспортний засіб було введено в експлуатацію основних засобів з метою використання в господарській діяльності (а.с.44). 21.12.2020 між ФОП (покупець) та ТОВ-1 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №120086/2810, відповідно до пункту 1.1 якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця товар - напівпричіп тентова платформа марки Kogel, модель SN24, 2013 року виготовлення, ідентифікаційний № НОМЕР_2 (а.с.33). За наслідками вказаної господарської операції була складена видаткова накладна від 21.12.2020 №120086/2810 та податкова накладна від 21.12.2020 №331 на загальну суму 203000 грн, в тому числі ПДВ 33833,33 грн (а.с.35, 37). Вказаний транспортний засіб було передано позивачу відповідно до акту прийняття-передачі транспортного засобу до договору 21.12.2020 № 12008/2810 (а.с.34). Згідно розпорядження від 22.12.2020 №8 від 22.12.2020 вказаний транспортний засіб було введено в експлуатацію основних засобів з метою використання в господарській діяльності (а.с.50). На підтвердження факту перебування у власності позивача придбаних у ТОВ-1 та ТОВ-2 вищевказаних транспортних засобів надано відповідні свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_4 від 04.11.2020 (реєстраційний номер тягача НОМЕР_5 ), серії НОМЕР_6 від 18.09.2020 (реєстраційний номер тягача НОМЕР_7 ) та серії НОМЕР_8 від 22.12.2020 (реєстраційний номер напівпричіпа НОМЕР_9 (а.с.45, 48, 51). При цьому, вказані транспортні засоби використовуються у межах господарської діяльності позивача, що підтверджується розпорядженнями про введення в експлуатацію. Таким чином, зазначені докази підтверджують економічну обґрунтованість та ділову мету господарських операцій з придбання транспортних засобів у ТОВ та ТОВ-1. Водночас, в Акті відсутні зауваження щодо змісту та оформлення первинних документів, їх повноти з урахуванням особливостей господарських операцій. Крім того, на обґрунтування обставин, що наведені в Акті відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції, фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами. При цьому, перебування платника у переліку ризикових суб`єктів господарювання має значення виключно для прийняття рішення органами ДПС щодо зупинення чи відмови в реєстрації податкових накладних продавцю (постачальнику), в даному випадку - ТОВ і ТОВ-1. У випадку із позивачем усі податкові накладні, за якими ним сформовано податковий кредит, виписані та зареєстровані ТОВ та ТОВ-1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що зазначається в Акті. Між тим, позивач надавав документи для підтвердження факту здійснення господарських операцій, формування податкового кредиту з ПДВ, обставин щодо руху активів у процесі здійснення господарських операцій, а також використання придбаних транспортних засобів у межах своєї господарської діяльності. Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19 червня 2018 року у справі №808/2447/17, від 31 липня 2018 року у справі №820/3119/17, 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а. Таким чином, можливе недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може мати правові наслідки саме для такого контрагента, позаяк порушення платником вимог податкового законодавства має наслідком застосування заходів відповідальності до такого платника в силу положень частини другої статті 61 Конституції України, якими встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Разом з тим, відповідач не надав доказів і стосовно порушень ТОВ та ТОВ-1 податкового законодавства. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність таких операцій, визначали б відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям господарської діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували не те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру). Будь-яких інших доказів, що підтверджують наявність зазначених у Акті фактів (актів перевірок контрагентів позивача, тощо), відповідач суду не надав. Такі твердження контролюючого органу здійснені лише за результатом аналізу наявних баз даних по вказаних контрагентах. Відтак, з урахуванням положень статей 198, 201 ПК позивач має право на включення сум ПДВ, сплачених на користь своїх контрагентів ТОВ та ТОВ-1 у складі вартості придбаних транспортних засобів, до складу податкового кредиту, оскільки ці витрати мають економічне обґрунтування, пов`язані з видом господарської діяльності позивача, мають належне документальне та фактичне підтвердження, що в свою чергу не спростовано контролюючим органом під час проведення перевірки. Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Відповідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 17 березня 2022 року.