Постанова 4801 № 127/25182/21

Справа № 127/25182/21 Провадження № 22-ц/801/556/2022 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк К. П. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2022 рокуСправа № 127/25182/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування, Рішення постановив суддя Гуменюк К. П. Рішення постановлено у м. Вінниці Дата складання повного тексту рішення - 17 січня 2022 року, Встановив: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 вересня 2020 року о 12 год 20 хв у м. Вінниці по вул. Київській, 50А водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «TOYOTA YARIS» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у крайній лівій смузі, мав намір повернути праворуч, при цьому не надав перевагу транспортному засобу «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «KIA SPORTAGE» під керуванням сина позивача ОСОБА_3 , який рухався в крайній правій смузі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальних збитків власнику транспортного засобу «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 . В цей же день учасники дорожньо-транспортної пригоди повідомили страхову компанію, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність, про дорожньо-транспортну пригоду. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_1 - позивач по справі. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР7296662 від 01 червня 2020 року, згідно якого ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну потерпілого складає 130 000,00 грн. і франшиза - 1500,00 грн. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року по справі № 127/22181/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Постановою встановлено, що ОСОБА_2 своїми діями порушив вимоги пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Згідно акту огляду транспортного засобу від 28 вересня 2020 року представник ПрАТ «Страхова група «ТАС» у присутності учасника ДТП ОСОБА_1 оглянув транспортний засіб марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 і зафіксував отримані під час ДТП пошкодження транспортного засобу. За розрахунком страхового відшкодування, складеного ПрАТ «Страхова група «ТАС» орієнтовна сума страхового відшкодування матеріального збитку, завданого транспортному засобу марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 становила 38 000,00 грн. Оскільки оголошена страховою компанією сума була недостатньою для відновлення автомобіля марки «KIA SPORTAGE», 12 жовтня 2020 року позивач звернувся до Вінницького відділення КНДІСЕ із проханням провести автотоварознавче дослідження. 15 жовтня 2020 року за заявою позивача при участі представника страхової компанії і винної в ДТП особи судовим експертом Базалицьким В. С. проведено огляд пошкодженого автомобіля марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 та складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) за результатами якого підготовлено висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 20 жовтня 2020 року № 6930/20-21, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 179 392,88 грн., а вартість матеріального збитку складає 109 667,39 грн. без урахування ПДВ. З метою отримання страхового відшкодування 27 жовтня 2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив виплатити йому належну суму страхового відшкодування. Як вбачається зі змісту цієї заяви сторони погодили, що розмір страхового відшкодування, визначений згідно звіту № 6930/20-21 від 20 жовтня 2020 року наданого Вінницьким відділенням КНДІСЕ з вирахуванням франшизи. Однак листом від 11 листопада 2020 року відповідач повідомив позивача, що матеріальний збиток, який завданий йому як власнику автомобіля марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 , згідно звіту № 98-D/76/4 від 17 жовтня 2020 року складений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , без урахування ПДВ вартість на матеріали та складові і без вирахування суми франшизи становить 60 131,28 грн. при цьому розрахункова сума страхового відшкодування за вирахуванням франшизи становила 58 631,28 грн. Тобто, з моменту отримання вказаного листа, позивачу стало відомо про наявність звіту № 98-D/76/4 від 17 жовтня 2020 року, яким фактично вдвічі було занижено суму страхового відшкодування. Сам звіт позивачу не наданий і відповідач не повідомляв його про проведення будь-яких додаткових досліджень та не обґрунтовував причин, з яких не було враховано висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 20 жовтня 2020 року № 6930/20-21. Відповідач здійснив перерахунок грошових коштів на рахунок позивача в сумі лише 58 631,28 грн. На його запит відповідач надав відповідь, до якої долучив документи, що стали підставою для визначення розміру суми страхового відшкодування, а саме: копію заяви про страхове відшкодування від 27 жовтня 2020 року, акт огляду пошкодженого транспортного засобу від 28 вересня 2020 року, висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 98-D/76/4 від 17 жовтня 2020 року та висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 6930/20-21 від 20 жовтня 2020 року з додатками. На думку позивача висновок експертного автотоварознавчого дослідження (звіт) № 98-D/76/4 від 17 жовтня 2020 року складений без дотримання вимог чинного законодавства, а виплату проведено без урахування висновку автотоварознавчого дослідження від 20 жовтня 2020 року № 6930/20-21, наданого судовим експертом Вінницького відділення КНДІСЕ Базалицьким В. С. Так, має значення досвід експертів, що проводили автотоварознавче дослідження пошкодженого транспортного засобу «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 , зокрема стаж експертної роботи: експерта Урусова С. В. - близько 3-х місяців на момент проведення дослідження, експерта Базалицького В. С. - 31 рік, чого не взяв до уваги відповідач. Експерт ОСОБА_4 не проводив фактичний огляд пошкодженого транспортного засобу, а провів дослідження на підставі наданих відповідачем документів виключно на підставі кольорових фотографій і акту огляду, тобто під час проведення автотоварознавчого дослідження № 98-D/76/4 від 17 жовтня 2020 року експерт Урусов С. В. безпосередньо не оглядав пошкоджений автомобіль, а тому висновки, що в ньому зазначені, не відображають повноти досліджень. Також ці дослідження зроблені із суттєвим заниженням вартості відновлювальних робіт та матеріалів, а до самого дослідження не додано калькуляцію розрахунку вартості матеріалів і робіт; було суттєво занижено вартість складових, що підлягають заміні. Таке заниження могло відбутися внаслідок відсутності огляду пошкодженого транспортного засобу, що підтверджує неповноту висновків, зазначених у звіті. Виконане автотоварознавче дослідження від 20 жовтня 2020 року № 6930/20-21 експертом Базалицьким В. С. є чітким, з посиланням на норми чинного законодавства, пункт калькуляції і інші документи, що були додані до експертного дослідження. З урахуванням таких обставин позивач вважає, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 98-D/76/4 від 17 жовтня 2020 року був зроблений виключно з метою зменшення розміру страхового відшкодування з 109 667,39 грн. до 60 131,28 грн. у зв`язку із чим сума недоплаченого відшкодування складає 49 536,11 грн., яку позивач просить стягнути із відповідача на його користь, а також стягнути витрати на проведення експертного дослідження в сумі 1569,02 грн. та судові витрати на загальну суму 16 187,21 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 недоплачену страхову суму в розмірі 49 536,11 грн. Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. та 16 848,23 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Страхова група «ТАС» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, розмір яких перевищує 19 180,32 грн. та зменшити витрати на правову допомогу до об`єктивної та співмірної з ціною позову. Судові витрати понесені відповідачем, пов`язані з поданням апеляційної скарги в розмірі 1362 грн. стягнути з позивача. Зазначив, що рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим, та таким, що суперечить нормам матеріального і процесуального права, порушує норми абзацу 2 пункту 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що висновок № 6930/20-21, на підставі якого суд прийняв рішення про стягнення 49 536,11 грн. недоплаченого страхового відшкодування, виконаний з урахуванням ПДВ, який не відшкодовується страховою компанією поки позивач не надасть акт виконаних робіт на станції, яка є платником ПДВ. Позивач не надав доказів того, що ним проведений відновлювальний ремонт належного йому автомобіля на станції, яка є платником ПДВ, оскільки відсутні акти виконаних робіт та платіжні документи на підтвердження проведених відновлювальних робіт. Відповідно до ремонтної калькуляції № L6930 від 15 жовтня 2020 року, яка додана до висновку № 6930/20-21, вартість запасних частин, які пораховані з урахуванням 20 % ПДВ становить 151 778,95 грн., тобто ПДВ становитиме 30 355,79 грн. (151 778,95 * 20 %). Суд першої інстанції безпідставно і в порушення абзацу 2 пункту 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стягнув з відповідача 49 536,11 грн. недоплаченого страхового відшкодування не вирахувавши суму ПДВ, яка складає 30 355,79 грн. (49 536,11 - 30 355,79 = 19 180,32 грн.). Також суд безпідставно і необґрунтовано не взяв до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу і стягнув 16 848,23 грн. витрат на правову допомогу. Позивач ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надав. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_1 - позивач по справі (а. с. 17). 26 вересня 2020 року о 12 год 20 хв у м. Вінниці по вул. Київській, 50А водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «TOYOTA YARIS» номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у крайній лівій смузі, мав намір повернути праворуч, при цьому не надав перевагу транспортному засобу «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «KIA SPORTAGE» під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в крайній правій смузі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальних збитків власнику транспортного засобу «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року по справі № 127/22181/20, яка набула законної сили 10 листопада 2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. Відомості отримані судом першої інстанції із Єдиного державного реєстру судових рішень (в порядку повного доступу) станом на день ухвалення судового рішення у справі. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР7296662 від 01 червня 2020 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну потерпілого складає 130 000,00 грн., франшиза визначена в сумі 1500,00 грн. (а. с. 106). 28 вересня 2020 року позивач письмово повідомив АТ «СГ «ТАС» , в якій застрахована цивільно-правова відповідальність, про дорожньо-транспортну пригоду (а. с. 126-127). Згідно акту огляду транспортного засобу від 28 вересня 2020 року, проведеного представником відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» у присутності позивача ОСОБА_1 , оглянутий транспортний засіб марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 і зафіксовані отримані під час ДТП пошкодження цього транспортного засобу (а. с. 128-129). Як зазначив позивач, згідно складеного відповідачем розрахунку страхового відшкодування, орієнтовна сума страхового відшкодування матеріального збитку, завданого транспортному засобу визначена сумою 38 000,00 грн., яка була недостатньою для відновлення автомобіля, у зв`язку з чим ОСОБА_3 звернувся до Вінницького відділення КНДІСЕ із заявою про проведення автотоварознавчого дослідження, проведення якого призначено на 15 жовтня 2020 року о 10 год 00 хв, про що ОСОБА_3 повідомив відповідача заявою, поданою 12 жовтня 2020 року і прийнятою ним 12 жовтня 2020 року за вхідним № 1609 (а. с. 91). 15 жовтня 2020 року за участю представника відповідача і ОСОБА_2 , судовим експертом Вінницького відділення КНДІСЕ Базалицьким В. С. проведено огляд пошкодженого автомобіля марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 та складено акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість) (а. с. 71-72). За результатами проведення автотоварознавчого дослідження складено висновок експертного дослідження від 20 жовтня 2020 року № 6930/20-21, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску внаслідок його пошкодження станом на 15 жовтня 2020 року складає 109 667,39 грн. (а. с. 64-70, 71-90). З метою отримання страхового відшкодування, 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача, в якій просив здійснити відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 , під час дорожньо-транспортної пригоди 26 вересня 2020 року з вини ОСОБА_2 , водія транспортного засобу марки «TOYOTA YARIS» номерний знак НОМЕР_1 . Зі змісту цієї заяви вбачається погодження розміру страхового відшкодування визначеного згідно звіту № 6930/20-21 від 20 жовтня 2020 року Вінницького відділення КНДІСЕ з вирахуванням франшизи в сумі 1500,00 грн. Заява прийнята страховою компанією за вхідним № 1690 від 27 жовтня 2020 року (а. с. 22). Згідно страхового акту № 26100/02/920 від 11 листопада 2020 року, затвердженого начальником Регіонального управління врегулювання страхових випадків АТ «СГ «ТАС» (приватне) та додатку 1 до цього страхового акту, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті визначений в сумі 58 631,28 грн. (а. с. 130-131). Листом за № 17844/9120 від 11 листопада 2020 року відповідач ПрАТ «Страхова група «ТАС» повідомив позивача про те, що матеріальний збиток, який завданий йому як власнику автомобіля марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 , згідно звіту № 98-D/76/4 від 17 жовтня 2020 року складений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , без урахування ПДВ на матеріали та складові становить 60 131,28 грн. при цьому розрахункова сума страхового відшкодування за вирахуванням франшизи становить суму 58 631,28 грн., яка буде перерахована на реквізити, вказані позивачем у заяві про виплату страхового відшкодування (а. с. 92). Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 98-D/76/4 від 17 жовтня 2020 року, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на виконання заявки АТ «Страхова група «ТАС» (приватне) вартість матеріального збитку власнику майна «KIA SPORTAGE» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, внаслідок ДТП, складає 69 681,22 грн., в тому числі 9549,94 грн. ПДВ на вартість матеріалів та складових (а. с.107-116). При цьому судом першої інстанції встановлено, що відповідач не повідомляв позивача про проведення будь-яких додаткових досліджень, огляду належного йому на праві власності транспортного засобу та не надавав позивачу копію даного звіту. Відповідач здійснив перерахунок грошових коштів на рахунок, відкритий в банківській установі на ім`я позивача в сумі лише 58 631,28 грн. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 49 536,11 грн., суд першої інстанції виходив із того, що автотоварознавче дослідження, проведене фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 виконане без огляду транспортного засобу експертом, а лише на підставі фотографій, що подані відповідачем, в самому дослідженні відсутні посилання та до самого дослідження не додано калькуляцію відновлювального ремонту, тому він не міг братися до уваги відповідачем під час визначення розміру страхового відшкодування. Цей звіт відповідач не надавав позивачу для ознайомлення під час звернення позивача 27 жовтня 2020 року із заявою про страхове відшкодування. Отже, відповідач при виплаті страхового відшкодування взяв за основу висновок, який складений із порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, водночас висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 20 жовтня 2020 року № 6930/20-21, згідно якого вартість матеріального збитку складає 109 667,39 грн., є таким, що відповідає вимогам зазначеної Методики і складений на підставі огляду транспортного засобу за участі позивача, представника відповідача та винуватця ДТП. Колегія суддів погоджується із висновком суду про задоволення позовних вимог, викладеним у рішенні суду. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Із наведених норм закону слідує, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела (ч. 2 ст. 1187 ЦК України), а в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Відповідно до роз`яснень наданих у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов`язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено. Згідно роз`яснень наданих у пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 8 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. По справі встановлено, що позивачу завдана шкода джерелом підвищеної небезпеки внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки: автомобіля марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням сина позивача ОСОБА_3 , та автомобіля марки «TOYOTA YARIS» номерний знак НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_2 . Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року по справі № 127/22181/20, яка набула законної сили 10 листопада 2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме: за порушення своїми діями вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів, та у результаті якого автомобіль марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень, а його власнику спричинена матеріальна шкоди. З урахуванням встановлених обставин і вимог норм матеріального закону відшкодування шкоди потерпілій особі має здійснити винна особа. Таким чином ОСОБА_2 має понести цивільну відповідальність перед позивачем ОСОБА_1 за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки його вина встановлена матеріалами справи. Відповідно до статей 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Разом з цим згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР7296662 від 01 червня 2020 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану майну потерпілого складає 130 000,00 грн., франшиза визначена в сумі 1500,00 грн. (а. с. 106). 28 вересня 2020 року позивач письмово повідомив АТ «СГ «ТАС» , в якій застрахована цивільно-правова відповідальність, про дорожньо-транспортну пригоду (а. с. 126-127). Як встановлено судом першої інстанції відповідач АТ «СГ «ТАС» виплатив позивачу матеріальну шкоду в сумі 58 631,28 грн. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (частина 2). Судом встановлено, що відповідачем страховий акт № 26100/02/920 складений 11 листопада 2020 року і як зазначено у додатку 1 до нього «Розрахунок суми страхового відшкодування» він складений на підставі експертизи - звіту № 98-D/76/4 від 17 жовтня 2020 року, наданого ФОП ОСОБА_4 без ПДВ на матеріали та складові, згідно яких сума матеріального збитку визначена розміром 60 131,28 грн., а з урахуванням розміру франшизи, матеріальний збиток визначений в сумі 58 631,28 грн. Позивачем згідно вимог статті 13, частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України в обґрунтування своїх позовних вимог зазначено обставину, за якої позивачем визначена сума матеріального збитку, причиненого йому пошкодженням транспортного засобу та підтверджено цю обставину належним письмовим доказом, яким є висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 6930/20-21 від 20 жовтня 2020 року, складений судовим експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Базалицьким В. С., до якого додано: акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 15 жовтня 2020 року, із якого вбачається, що експертом огляд проведено у присутності представника страхової компанії - відповідача по справі та винної особи ОСОБА_2 ; ремонтна калькуляція № L6930 від 15 жовтня 2020 року; таблиця ілюстрацій до цього висновку, яка являє собою фотознімки пошкодженого при ДТП автомобіля марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 , належного позивачу. Відповідачем в ході розгляду справи, згідно вимог частини 3 статті 12 та частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, не доведено належними й допустимими доказами, обставин у заперечення таких обґрунтувань позивача. За правилами статті 89 ЦПК України суд першої інстанції надав оцінку зібраним по справі доказам як в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивувавши як врахування так і відхилення кожного доказу. Так, судом першої інстанції надана оцінка такому письмовому доказу як висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 98-D/76/4 від 17 жовтня 2020 року, проведеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , на підставі якого складений страховий акт № 26100/02/920 від 11 листопада 2020 року. За результатами такої оцінки суд прийшов до цілком правильного висновку про те, що даний висновок складений із порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, оскільки він виконаний без фактичного огляду транспортного засобу експертом у присутності представника страхової компанії, позивача та винної особи, а лише на підставі фотографій, що подані відповідачем; в самому дослідженні відсутні посилання та до цього дослідження не додано калькуляцію відновлювального ремонту; звіт не наданий позивачу для ознайомлення після його виготовлення. Згідно пункту 5.1, 5.7 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року із послідуючими змінами, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження (п. 5.1). Після закінчення дослідження КТЗ оцінювач (експерт) у разі потреби ознайомлює заінтересованих осіб, залучених до технічного огляду КТЗ, з його результатами (п. 5.7). У пункті 8.5.1 зазначеної Методики умови щодо визначення вартості відновлювального ремонту без технічного огляду КТЗ зазначені в пункті 5.1 цієї Методики. У зазначених у пункті 5.1 розділу V цієї Методики випадках орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), визначає обсяги ремонтних робіт з відновлення КТЗ або характер та обсяг його пошкоджень. Відповідач по справі такого висновку суду не оспорив та у своє заперечення не спростував таких встановлених судом першої інстанції обставин. При цьому доводи апеляційної скарги відповідача зводяться лише до того, що судом першої інстанції при визначенні розміру суми недоплаченого страхового відшкодування, яка підлягає до стягнення на користь позивача, не враховано, що висновок № 6930/20-21 від 20 жовтня 23020 року виконаний з урахуванням ПДВ, який не відшкодовується страховою компанією поки позивач не надасть акт виконаних робіт на станції, яка є платником ПДВ, а позивач не надав доказів того, що ним проведений відновлювальний ремонт належного йому автомобіля на станції, яка є платником ПДВ, оскільки відсутні акти виконаних робіт та платіжні документи на підтвердження проведених відновлювальних робіт, а також відповідно до ремонтної калькуляції № L6930 від 15 жовтня 2020 року, яка додана до висновку № 6930/20-21, вартість запасних частин, які пораховані з урахуванням 20 % ПДВ становить 151 778,95 грн., а ПДВ становитиме 30 355,79 грн. (151 778,95 * 20 %), тобто суд першої інстанції допустив порушення абзацу 2 пункту 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стягнувши з відповідача 49 536,11 грн. недоплаченого страхового відшкодування не вирахувавши суму ПДВ, яка складає 30 355,79 грн. (49 536,11 - 30 355,79 = 19 180,32 грн.). Такі доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки вони спростовуються наступним. Так, пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. В абзаці 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Отже, згідно зазначеного закону, саме страховик зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування у вигляді відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна. Водночас, у висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 98-D/76/4 від 17 жовтня 2020 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , оціненого судом першої інстанції як таким, що складений із порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки не відображає повноти досліджень, у досліджуваній його частині (пункт 3.1 «Визначення вартості відновлювального ремонту») вказано про те, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, який необхідний для усунення механічних пошкоджень, заподіяних транспортному засобі в результаті ДТП, згідно калькуляції вартості відновлювального ремонту, приведеної у додатку до даного висновку складає 160 700,34 грн. (а. с. 115). Окрім цього, у висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 6930/20-21 від 20 жовтня 2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «KIA SPORTAGE» номерний знак НОМЕР_2 на 15 жовтня 2020 року складає 179 392,88 грн. (а. с. 68). Однак, відповідно до статті 1992 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно роз`яснень наданих у пункті 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже, з урахуванням встановлених обставин і норм матеріального права, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає не вартість відновлювального ремонту, а вартість матеріального збитку і при визначенні суми цього збитку законом не передбачено врахування суми ПДВ, на що посилається у своїй апеляційній скарзі відповідач. Безпідставними і не відповідаючими дійсності є доводи апеляційної скарги в тому, що суд безпідставно і необґрунтовано не взяв до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу і стягнув 16 848,23 грн. витрат на правову допомогу, оскільки в оскаржуваному рішенні повно та об`єктивно викладені мотиви, з урахуванням яких суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача саме такої обґрунтованої, співмірної і підтвердженої належними доказами, суми судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, що передбачено статтею 137 та статтею 141 ЦПК України, у тому числі і її пунктом 1 частини 2, врахувавши при цьому наступне. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3). Згідно вимог частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із таких вимог ЦПК України та із того, що позивач уклав 15 вересня 2021 року із адвокатом Юрченком Т. П. договір № 09/21-ц/4 про надання правничої допомоги, пунктами 3.2 і 3.3 якого передбачено, що гонорар адвоката за надання правової допомоги складає 15 000 грн., який сплачується в 100 % розмірі впродовж 3 календарних днів з моменту його підписання (а. с. 147-149). Факт сплати гонорару в сумі 15 000,00 грн. підтверджений квитанцією № 09/21-ц/4/1 від 15 вересня 2021 року (а. с. 150). Також судом першої інстанції враховано наданий до справи детальний розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 145-146, 94) та оплату позивачем витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 1569,02 грн., як витрат пов`язаних із розглядом справи, що передбачено пунктом 2 частини 3 статті 133 ЦПК України. Таким чином суд першої інстанції, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним судових витрат, вірно визнав їх обґрунтованими, співмірними і такими, що відповідають вимогам критерію реальності адвокатських витрат і критерію розумності їх розміру. В апеляційній скарзі відповідач в цій частині не обґрунтував своїх доводів щодо неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката та щодо неврахування судом критерію розумності і витраченого адвокатом часу, належними і допустимим доказами. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України). На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіІ. В. Міхасішин І. М. Стадник