Постанова 4801 № 128/2520/21

Справа № 128/2520/21 Провадження № 22-ц/801/587/2022 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2022 рокуСправа № 128/2520/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Міхасішин І. В., Сопруна В. В. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент - Банк» на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 січня 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, Рішення ухвалила суддя Бондаренко О. І. Рішення ухвалено у м. Вінниця Повний текст рішення складено 10 січня 2022 року, Встановив: У вересні 2021 року АТ «А - Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 25 липня 2019 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені на банківському сайті https://.a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до виявленого бажання відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 16 серпня 2021 року склалася заборгованість в загальній сумі 16 172,81 грн., із яких: 11 800,53 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4372,28 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідача. Рішенням (заочним) Вінницького районного суду Вінницької області від 10 січня 2022 року позов АТ «А - Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А - Банк» заборгованість за кредитом по кредитному договору № б/н від 25 липня 2019 року в сумі 11 800,53 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А - Банк» судовий збір в розмірі 1656,31 грн. В апеляційній скарзі позивач АТ «А - Банк», пославшись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог. Задовольнити позовні вимоги банку про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 в повному обсязі, а також стягнути судові витрати пов`язані з поданням апеляційної скарги в розмірі судового збору. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наданим позивачем доказам, а саме копії анкети-заяви, яка підписана відповідачем та якою підтверджується факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язання в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Відмовляючи у стягненні процентів із відповідача, суд посилався на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, що є необґрунтованим, оскільки обставини, встановлені у зазначеній справі є іншими від обставин, встановлених по даній справі. Також судом не враховано, що відповідач підписала, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, паспорт споживчого кредиту, у якому її повідомлено про основні умови користування з використанням кредитної картки і в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо. Відповідач ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не надала. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду позивач оскаржує в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 4372,28 грн.; відповідач рішення суду не оскаржила, а тому суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду лише в оскаржуваній позивачем частині. При цьому враховується правильне застосування судом норм матеріального права та відсутність порушень норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Судом встановлено, що 25 липня 2019 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківським послуг у АТ «Акцент - Банк», у якій зазначено, що підписанням цієї заяви відповідач приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент - Банк», які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою www.a-bank.com.ua, та які разом із правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого вона отримана шляхом самостійного роздрукування (а. с. 6 на звороті). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на підставі заяви № б/н від 25 липня 2019 року відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором станом на 16 серпня 2021 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість в загальній сумі 16 172,81 грн., із яких: 11 800,53 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4372,28 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а. с. 5-6). Також по справі встановлено, що 25 липня 2019 року позивачем і відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який містить інформацію, зокрема, щодо основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за кредитними картками «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена», де процентна ставка визначена: 3,9 % в місяць (46,8 % річних); 3,7 % в місяць ( 44,4 % річних); 3,7 % в місяць (44,4 % річних), відповідно, водночас не свідчить про те, яку саме картку видано відповідачеві ОСОБА_1 : «Універсальна», «Універсальна Gold», « Зелена » (а. с. 7). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ «Акцент - Банк» дотримав вимог, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Проте, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент -Банк» не повернуті, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Із таким висновком суду першої інстанції можна погодитися. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А - Банку від 25 липня 2019 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена. Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути з відповідача також заборгованість за простроченими відсотками. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ «Акцент - Банк» зазначив, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 25 липня 2019 року, відповідно до якої їй було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті https://.a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а. с. 1). Звернувшись до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 25 липня 2019 року в загальній сумі 16 172,81 грн., із яких: 11 800,53 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4372,28 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, позивач на підтвердження позовних вимог надав суду розрахунок заборгованості за договором № б/н від 25 липня 2019 року, укладеним між АТ «Акцент - Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 16 серпня 2021 року, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил банківських послуг у АТ «Акцент - Банк», підписану 25 липня 2019 року, паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, а також копію паспорта відповідача та документи, що підтверджують процесуальний статус банку, його представника. Проте матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписавши 25 липня 2019 року анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви від 25 липня 2019 року взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у нарахованому банком розмірі. Доданий позивачем до позовної заяви паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаний відповідачем ОСОБА_1 25 липня 2019 року, містить інформацію, зокрема, щодо основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за кредитними картками «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена». Проте цей паспорт не містить інформації щодо того, яку саме картку видано відповідачеві: «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена», що відповідно позбавляє суд можливості визначити, який із зазначених у цьому паспорті розмір процентної ставки за користування кредитною карткою підлягав нарахуванню відповідачеві: 3,9 % в місяць (46,8 % річних); 3,7 % в місяць ( 44,4 % річних); 3,7 % в місяць (44,4 % річних) (а. с. 7). За наведених обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, надані банком: паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та витяг з Тарифів і витяг із Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже в даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема, статтями 625,1048 ЦК України, позивач не пред`явив. В постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов`язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях навіть з урахуванням загальновідомих обставин. Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами, на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині - в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками. Доводи апеляційної скарги в тому, що під час підписання анкети-заяви і паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», відповідач ознайомилась та погодилась із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, ознайомилась з умовами кредитування, та приєдналася до запропонованої банком пропозиції, що свідчить про її згоду з усіма умовами цього договору, не заслуговують на увагу та не можуть слугувати підставою для скасування правильного рішення суду в оскаржуваній частині з огляду на те, що у анкеті-заяві від 25 липня 2019 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена, у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаному сторонами, не визначений тип кредитного продукту: картка «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена» із відповідним розміром реальної річної процентної ставки та позивач не надав доказів того, що саме надані ним витяг з Тарифів і Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписавши 25 липня 2019 року анкету-заяву. За правилами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, виходячи із принципу змагальності сторін, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості, саме обов`язком позивача є доведення належними та допустимими доказами умов кредитування та наявності заборгованості. Проте, як свідчать матеріали справи, позивач не довів належними та допустимими доказами факту погодження відповідачем умов договору, зокрема, в частині розміру процентів за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги про те, що крім анкети-заяви, відповідач підписала паспорт споживчого кредиту, у якому, зокрема, передбачено розмір процентної ставки, теж не спростовують правильного висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, у зв`язку з тим, що у доданому позивачем до позовної заяви паспорті споживчого кредиту зазначено інформацію, зокрема, щодо основних умов кредитування та реальної процентної ставки за різними видами кредитних карток: «Універсальна», «Універсальна Gold», «Зелена» та із різними розмірами процентної ставки, встановленої до конкретного виду кредитної картки. Проте матеріали справи, в тому числі анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А - Банку, підписана сторонами 25 липня 2019 року, не містить інформації про те, який саме вид картки видано відповідачу ОСОБА_1 . Крім цього позивач до поданої 02 лютого 2022 року апеляційної скарги додав банківську виписку - виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 , основна карта: НОМЕР_1 за період з 25 липня 2019 року по 26 січня 2020 року (а. с. 42, 45, 47). Відповідно до частин 2-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивач в апеляційній скарзі не надав доказів неможливості подання даної виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 до суду першої інстанції, а тому цей доказ дослідженню апеляційним судом не підлягає. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є правильним, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України). На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент - Банк» залишити без задоволення. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 10 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ.В. Матківська СуддіІ. В. Міхасішин В. В. Сопрун