Постанова 4857 № ЗП/260/130/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2022 рокуЛьвівСправа № ЗП/260/130/21 пров. № А/857/2138/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року про відмову в забезпеченні позову у справі № ЗП/260/130/21 за адміністративним позовом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради, Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської ОДА про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви, ,- суддя в 1-й інстанції -Гаврилко С.Є., час ухвалення рішення - 29.12.2021 року, місце ухвалення рішення - м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, В С Т А Н О В И В : 28 грудня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, в особі представника - адвоката Холмогорової Лариси Василівни із заявою про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви, якою просив суд: "1. Забезпечити позов, шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 здійснювати будь-які будівельні роботи без належним чином оформленого права на виконання будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 21 10100000:01:002:0140 за адресою: АДРЕСА_1 . Заява мотивована тим, що 26 травня 2021 року Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва було створено та видано будівельний паспорт забудовнику ОСОБА_1 на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Будівельний паспорт видавався на підставі документу, що засвідчує право власності на земельну ділянку - Державний акт № ЯЕ № 451620 від 30 липня 2008 року Кадастровий номер: 2110100000:01:002:0140. 20 вересня 2021 року за № 246/15.01-14 начальником управління державного архітектурно-будівельного контролю було рекомендовано ОСОБА_1 зупинити будівельні роботи та виконати вимоги будівельного паспорта щодо розгляду проектної пропозиції на архітектурно-містобудівній раді при управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, погодити її в управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та з органом охорони культурної спадщини Департаменту культури, національностей релігій Закарпатської ОДА. 20 вересня 2021 року за № 247/15.01-11 одночасно, начальником управління державного архітектурно- будівельного контролю було направлено листа в Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської ОДА про проведення перевірки дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини за адресою: АДРЕСА_1 та перевірити наявність погодження проектної пропозиції з органом охорони культурної спадщини Департаменту культури, національностей та релігій Закарпатської ОДА. 26 жовтня 2021 року Департаментом культури, національностей та релігій Закарпатської ОДА було винесено припис забудовнику ОСОБА_1 у зв`язку із проведенням будівельних робіт без дозволу відповідних органів культурної спадщини та зобов`язано: негайно припинити будівельні роботи, погодити у відповідних органах охорони культурної спадщини проект архітектурних перетворень та отримати відповідні дозволи. Заявник вказує, шо забудовником ОСОБА_1 припис виконано не було. 10 листопада 2021 року Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради прийнято рішення про скасування будівельного паспорта забудови земельної ділянки та повідомлення про початок будівельних робіт по АДРЕСА_1 . Проте, будівельні роботи по АДРЕСА_1 "в" проводяться на теперішній час, незважаючи на відсутність документів. Окрім того, якщо не припинити проведення будівельних робіт, то сусідній будинок, який вже має зсув може бути зруйнованим. Як зазначає заявник, вищенаведені обставини є підставою для звернення до гр. ОСОБА_1 з відповідним позовом про зобов`язання відповідача привести земельну ділянку у попередній стан, відповідно до цільового призначення, але на даний момент необхідно негайно припинити проведення будівельних робіт по АДРЕСА_1 , що і зумовило звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, оскільки ОСОБА_1 проводить земляні роботи без дозволу в зоні охорони пам`яток місцевого значення в історичному ареалі м. Ужгорода. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року про відмову в забезпеченні позову у справі № ЗП/260/130/21 подану заяву залишено без задоволення. Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано не виконання відповідачем припису про зупинення будівельних робіт та відмовлено у забезпеченні позову із формальних підстав. Просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року про відмову в забезпеченні позову у справі № ЗП/260/130/21 та прийняти рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Залишаючи заяву про забезпечення позову без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради не є, у даному випадку, суб`єктом ініціювання вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки забезпечення адміністративного позову за клопотанням суб`єкта владних повноважень суперечить завданням адміністративного судочинства, що передбачено статтею 2 КАС України, то у задоволенні заяви позивача щодо забезпечення адміністративного позову необхідно відмовити. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням. Однак, заявником не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав. В матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Суд зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17. Таким чином, наведені заявником доводи й аргументи підлягають судовому дослідженню під час розгляду справи по суті, а тому не є достатніми та переконливими для висновку про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам боржника та не можливості їх відновлення прийнятим судом рішенням та як наслідок необхідності застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, суд зауважує, що заявник не позбавлений можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку про доцільність відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради залишити без задоволення. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року про відмову в забезпеченні позову у справі № ЗП/260/130/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 15.03 2022 року