Постанова 4857 № 300/4048/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/4048/21 пров. № А/857/22242/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року (суддя - Главач І.А., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 у серпні 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив: визнати неправомірними дії щодо припинення виплат за понаднормовий стаж, як особі, яка отримала ядерну шкоду здоров`ю, відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статей 13, 49, 50, 51, 56, 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язати відновити таку виплату за 30 років понаднормового стажу із 01.02.2018 відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити заборгованість, що виникла з 01.02.2018. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він є ліквідатором другої категорії аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію. Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області 14.09.2016 визнав протиправними дії Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 06.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад нормативний стаж відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, відповідач відмовив йому у здійсненні такого перерахунку пенсії. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №140/7167/21 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Головне управління) щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління здійснити з 01.07.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», збільшивши пенсію на 1 відсоток заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на ненадання належної правової оцінки всім суттєвим обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що на виконання рішення Калуського міськрайонного суду від 14.09.2016 Калуським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено перерахунок та виплату пенсії починаючи з 30.11.2015 з її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік понаднормового стажу відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності з 11.10.2017, доповнено частину 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та викладено її в такій редакції: право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1,2,3,4 за умови стажу роботи не менше як: чоловіки 20 років, жінки - 15 років із збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які працювали за Списком № 1 чоловіки - 10 і більше, жінки - 7 років 6 місяців не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки в момент виникнення спірних правовідносин діє нова редакція частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а позивачу пенсія призначена на умовах частини 1 статті 27 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого, немає підстав для проведення перерахунку пенсії на умовах частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказав, що станом на серпень 2021 року позивачу здійснюється розрахунок та підвищення до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам. Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чонобильській АЕС у 1986 році (2 категорія), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 08.10.2010 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області (а.с. 5). З 23.03.2004 позивачу призначено пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.09.2016 у справі №345/1899/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, визнано протиправними дії Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи, понаднормативний стаж відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з листопада 2015 року. На виконання постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.09.2016 у справі № 345/1899/16-а відповідач провів з 30.11.2015 перерахунок пенсії позивачу з доплатою за стаж, розмір якої становив 2081,10 грн. З 01.02.2018 розрахунок розміру пенсії позивачу здійснено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148- VIII, який становив 3540,40 грн. З 01.07.2021 відповідач провів перерахунок пенсії позивача, внаслідок якого розмір пенсії за віком становив 4543,48 грн, в тому числі доплата за 15 років понаднормового стажу 278,10 грн, додаткова пенсія потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії 170,82 грн, всього 4992,40 грн, що підтверджується рішенням органу пенсійного фонду від 18.06.2021 (а.с. 7). Із наявного рішення органу ПФУ від 18.06.2021 слідує, що повний страховий стаж ОСОБА_1 складає 40 років 3 місяці 9 днів (а.с. 7). 06.07.2021 Олійник Я.М. , який діє в інтересах ОСОБА_1 згідно довіреності від 05.06.2021, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області із заявою про поновлення виплати із жовтня 2017 року пенсійної надбавки за понаднормовий стаж відповідно до чинного з 16.11.2016 рішення суду у справі №345/1899/16-а від 14.09.2016 у розмірі, передбаченому у частині 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 8-9). Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом №5789-5311/Т-02/8-0900/21 від 27.07.2021 відмовило у проведенні перерахунку пенсії позивачу відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням норм статті 56 цього Закону. Підставою слугувало те, що з 01.02.2018 розрахунок розміру пенсії позивачу здійснено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII. Зазначив при цьому, що постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.09.2016 у справі № 345/1899/176-а відповідач виконав, провів з 30.11.2015 перерахунок пенсії позивачу з доплатою за стаж, розмір якої становив 2081,10 грн (а.с. 10-11). Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення пункту 3 частини 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148-УШ від 03.10.2017. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чонобильській АЕС у 1986 році (2 категорія), 23.03.2004 позивачу призначено пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, згідно із пунктом 3 частини 2 розділу І якого частину 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Таким чином, особам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з абз.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Отже, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2, на нього розповсюджується дія ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватись за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.10.2018 у справі № 679/952/17, від 30.10.2018 у справі №565/1141/17. Щодо посилання відповідача на необхідність застосування до позивача ч.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» разом з ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як того вимагає чинна редакція норми, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке. Аналіз ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII свідчить про те, що обмеження у застосуванні пільгового обчислення стажу роботи стосуються саме «призначення пенсії», а не інших випадків. При цьому таке обмеження пов`язане з призначенням особі пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, пенсія за віком позивачу призначена згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ще з 2004 року. Аналізуючи зазначене вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення п.3 ч.2 розд. І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017, згідно якого пункт 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тим самим неправомірно звузивши існуюче право позивача на соціальний захист, встановлене законом. Водночас, слід враховувати, що у Законі України №2148-VIII від 03.10.2017 відсутнє застереження про те, що зміни, які вносяться до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами. Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін. Судом першої інстанції враховано, що відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви. Як встановлено ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч. 1 ст.35, ч. 2 ст.38, ч. 3 ст.42 і ч. 5 ст.48 цього Закону, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. З огляду на вказане, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за перерахунком пенсії позивач звернувся 06.07.2021, отже, право на перерахунок його пенсії у нього виникло з 01.07.2021. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання управління Пенсійного фонду провести перерахунок пенсії, починаючи з 01.02.2018. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №300/4048/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш