Постанова 4857 № 2а-8228/12/1370

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 2а-8228/12/1370 пров. № А/857/22966/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гінди О.М., Качмара В.Я., за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року про передачу справи до іншого суду (головуючий суддя Брильовський Р.М., м. Львів) по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В : публічне акціонерне товариство «Львівська вугільна компанія» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівської області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення. Представником позивача заявлено клопотання про передачу даної справи за підсудністю до Господарського суду Львівської області. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року клопотання задоволено, справу передано на розгляд до Господарського суду Львівської області за юрисдикцією (підсудністю). Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку та просило скасувати ухвалу суду першої інстанції і закрити провадження у справі № 2а-8228/12/1370. В апеляційній скарзі зазначає, що розгляд справ за зверненням платників податків до контролюючого органу з адміністративними позовами про захист своїх прав ( у даному випадку про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення) відбувається в порядку адміністративного судочинства. Водночас, Велика палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19 (905/1159/20) дійшла висновку, що з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в вежах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї (пункт 40 постанови). Так, згідно даних, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень - ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 у справі № 914/2441/15 відкрито провадження у справі про банкрутство - ПАТ «Львівська вугільна компанія». Таким чином, ураховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №905/2030/19 (905/1159/20) та з огляду на здійснення щодо Позивача - платника податків провадження у справі про банкрутство, підвідомчість цього спору, слід визначати із застосуванням положень статті 7 КУзПБ, як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі №914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія». Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Вирішуючи клопотання про передачу справи на розгляд за юрисдикцією, суд першої інстанції врахував, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 у справі № 914/2441/15 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія». Пунктом 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), введеного в дію з 21.10.2019, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із абзацом першим частини другої статті 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує: - всі майнові спори, стороною в яких є боржник; - спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; - спори про визнання недійсними результатів аукціону; - спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; - спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; - спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; - спори щодо інших вимог до боржника. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (абзац четвертий частини другої статті 7 КУзПБ). Відповідно до частини третьої статті 7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Таким чином, статтею 7 КУзПБ виокремлено категорію спорів, які розглядаються в межах справи про банкрутство господарським судом, а саме: майновий спір, стороною в якій є боржник, тобто не залежно від того, чи є боржник у справі про банкрутство позивачем або відповідачем у іншому майновому спорі. Суд першої інстанції врахував висновок Великої Палати Верховного Суду висловлений у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), оприлюдненій 19.10.2021, згідно якого вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство із визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду. При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у пункті 41 вказаної постанови підкреслено, що спір за позовом боржника про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є майновим за своєю правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду в податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в розумінні статті 190 ЦК України є майном боржника. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18 (пункти 77, 81), Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 05.07.2019 у справі № 826/17147/18 (пункти 17, 18). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлений у межах цієї справи спір стосується нарахування податковим органом штрафу за несвоєчасне виконання позивачем податкових зобов`язань, а отже є майновим та у порядку частини третьої статті 7 КУзПБ матеріали цієї справи, в якій стороною є боржник, провадження в якій відкрито (25.09.2012) до відкриття провадження у справі про банкрутство (25.08.2015), та під час дії спеціальної норми статті 7 КУзПБ, - слід надіслати (передати) до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвалу відповідає нормам процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року про передачу справи до іншого суду по справі № 2а-8228/12/1370 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді О.М. Гінда В.Я. Качмар Повний текст складено 11.03.2022