Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/16836/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/16836/21 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів - Кравченка К.В., - Зуєвої Л.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року, прийняте у складі суду судді Харченко Ю.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 05.03.2019 р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/1986 від 15 вересня 2020 року, наданою Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 05.03.2019 виходячи з 85% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром основним розміром 85% на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/1986 від 15 вересня 2020 року, наданою Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 05.03.2019 року та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 05.03.2019 р. по день проведення перерахунку. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 05.03.2019 р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/1986 від 15 вересня 2020 року, наданою Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 05.03.2019 виходячи з 85% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром основним розміром 85% на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/1986 від 15 вересня 2020 року, наданою Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 05.03.2019 року та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 05.03.2019 р. по день проведення перерахунку. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом першої інстанції не з`ясовано всіх обставин в даній справі, тому просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що Головним управлінням було проведено перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та з урахуванням основного розміру пенсії в розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, що передбачено ст.13 Закону № 2262 в редакції на момент здійснення перерахунку, а отже перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок. Апелянт також зазначає, що пенсійним органом було здійснено перерахунки пенсії позивача на підставі судового рішення по справі №420/12272/20, при цьому не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Щодо задоволення позовних вимог в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру, апелянт вважає що відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача у цій частині, посилаючись зокрема на висновки Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 24 червня 2020 року по справі №580/234/19, а також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 травня 2021 року по справі №347/2083/16. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років згідно з ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 11.07.1996 року. З 30.07.1996 року пенсія позивачеві за вислугу років була призначена у розмірі 85% грошового забезпечення. Під час здійснення 18 квітня 2018 року перерахунку пенсії позивача у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», відповідач застосував величину 70% грошового забезпечення, замість 90% грошового забезпечення, яка встановлена позивачу з 2006 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року по справі № 420/7415/19 було визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 85 відсотків на 70 відсотків грошового забезпечення протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та здійснити виплату пенсії з 01.01.2018 року ОСОБА_1 , з урахуванням основного розміру 85 відсотків грошового забезпечення, врахованого для обчислення відповідної пенсії. Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 року по справі №420/12272/20, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 з 05.03.2019 в перерахунку та виплаті пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №11/1986 від 15 вересня 2020 року, наданою Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 05.03.2020 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення №11/1986 від 15 вересня 2020 року, наданою Адміністрацією Державної прикордонної служби України станом на 05.03.2020 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.04.2020 року, а також здійснити виплату різниці між нарахованим розміром пенсії та фактично виплаченим з 05.03.2019 р. по день проведення перерахунку. На виконання рішення суду від 16 січня 2021 року по справі №420/12272/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено відповідні перерахунки пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення. Зокрема, згідно аркушу перерахунку від 01 червня 2021 вказаний перерахунок проведений таким чином: посадовий оклад 4510,00 грн., оклад за військовим званням 1410,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 2960,00 грн.; надбавка за умови режимних обмежень 451,00 грн.; офіцер, прапор, класу майстер 315,70 грн.; надбавка за специфічні умови проходження служби - 8880,00 грн.; премії 8569,00 грн. Всього 27095,70 грн. Таким чином, відповідачем під час перерахунку здійснено обмеження максимального розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Не погоджуючись із зазначеним розрахунком, вважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення йому розміру пенсії з 85% грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст. 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Частиною 1 статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до частини третьої (четвертої) статті 63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції на момент призначення пенсії) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення. Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 року та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.05.2014 року, до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно. Як вірно встановлено судом першої інстанції, під час перерахунку пенсії позивача, з урахуванням змін, внесених у ч.2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до Закону України №51-IV від 04.07.2002 року «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», пенсія позивача була перерахована та основний розмір її склав 85% грошового забезпечення. Так, частиною 3 ст.291 КАС України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду по зразковій справі № 240/5401/18, викладеним у постанові від 16 жовтня 2019 року, при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі №420/40/20 дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18, містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення та відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Правильним є застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалось від моменту призначення до перерахунку у бік зниження. Натомість до правовідносин у цій справі (та всіх аналогічних) необхідно застосовувати лише першу частину зазначеного правового висновку «при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення» та Верховний Суд розширив зазначений правовий висновок наступним чином: «у всіх випадках при перерахунку призначеної особі відповідно до Закону 2262-ХІІ пенсії Пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку». Враховуючи ті обставини, що пенсія виплачувалась позивачу у розмірі 85% грошового забезпечення, а також враховуючи висновки Верховного Суду по справі №240/5401/18, оскільки у цій частині справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для зменшення основного розміру пенсії з 85% на 70% від грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01.04.2019 року, чим спростовуються доводи апеляційної скарги у цій частині. При цьому апеляційний суд зазначає, що задоволення позовних вимог у заявлений позивачем спосіб не свідчить про зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконувати судові рішення по справам № 420/7415/19 та №420/12272/20 шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки рішення суду по справі № 420/7415/19 відповідачем було виконане, що вбачається із перерахунку, наявного в матеріалах пенсійної справи позивача, а предметом позову у межах справи №420/12272/20 не була ані процентна ставка грошового забезпечення для виплати пенсії позивача, ані обмеження розміру пенсії максимальним розміром. Відносно доводів апелянта в частині обмеження пенсії позивача максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України", вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність". Приписами п.п. 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 20.12.2016 втратили чинність, оскільки є неконституційними. Крім того, суд враховує, що положення ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже, зміни внесені Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Отже внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальним розміром. Даного висновку суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17 та інших. При цьому, зазначені висновки суду відповідають висновкам, що наведені у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року (справа № 300/633/19). При цьому, суд не приймає до уваги посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові по справі №580/234/19, оскільки висновки вказаної постанови стосуються призначення пенсій згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тоді як у даному випадку пенсія позивачу призначена згідно із Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Щодо посилань апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 травня 2021 року по справі №347/2083/16, колегія суддів зазначає, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа № 755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що наявні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, а доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: К.В. Кравченко Суддя: Л.Є. Зуєва