Постанова 4854 № 540/4499/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/4499/21 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 20 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо незарахування до трудового стажу періоду роботи ОСОБА_1 трактористом - машиністом: в КСП «Нива» з 01.01.2004 року по 30.11.2012 року СTOB «Нива» з 12.03.2013 року по 30.11.2013 року, з 12.03.2014 по сьогоднішній час; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату призначеної за віком пенсії ОСОБА_1 з урахуванням: вищезазначеного трудового стажу в періоди в КСП «Нива» з 01.01.2004 року по 30.11.2012 рік, в СТОВ «Нива» з 12.03.2013 року по 30.11.2013 року, з 12.03.2014 року по сьогоднішній час. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що з 17 січня 2018 року перебував на з Чаплинському секторі обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного області та отримував пенсію за віком відповідно визу 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за наявності загального стажу 37 років 04 місяці 29 днів, стажу роботи трактористом - машиністом. 01.12.2019 року за результатами проведеної інвентаризації пенсійних справ відділом з питань перерахунку пенсій № 14 було встановлено факт зарахування до трудового стажу з 01.01.2004 року періодів роботи, за які не сплачено страхові внески та призупинено виплату пенсії, оскільки пільговий страховий стаж становив 19 років 05 місяців 13 днів. ОСОБА_1 неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного України в Херсонській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив провести перерахунок пенсії, врахувавши всі періоди роботи, які дають право на отримання зазначеної пенсії. Головне управління відмовляло у проведенні перерахунку пенсії з підстав відсутності страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до части 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що на підставі поданих ним документів з 17.01.2018 року призначено пенсію. Під час проведення інвентаризації встановлено, що при обчисленні пільгового стажу не враховано, що пільговий стаж з 01.01.2004 року має бути страховим, тобто щодо нього в зв`язку зі змінами, внесеними Законом №2148, застосовуються норми, визначені статтею 24 Закону № 1058. Оскільки підприємством КСП «Нива» в окремих місяцях за період з 2004 року по 2012 рік страхові внески до Пенсійного фонду України сплачено у сумі меншій ніж мінімальний страховий внесок, тому страховий стаж, враховуючи норми статті 24 Закону №1058, розраховується пропорційно до сплати страхових внесків. Так, страховий стаж на пільгових умовах на посаді тракториста за нижченаведені місяці складає: за 2004 рік: січень - 10 днів, лютий - 12 днів, жовтень - 29 днів, грудень - 17 днів; за 2005 рік: січень - 10 днів, лютий - З дні, березень - 24 дні, листопад - 19 днів; за 2006 рік: лютий - 8 днів, березень - 14 днів, грудень - 26 днів; за 2007 рік: лютий - 20 днів, червень - 16 днів, липень - 9 днів, серпень - 28 днів; за 2008 рік: лютий - 0 днів, червень - 1 день, листопад - 27 днів, грудень - 20 днів; за 2009 рік: лютий - 18 днів, грудень - 14 днів; за 2011 рік: лютий - 19 днів; за 2012 рік: січень - 15 днів, лютий - 12 днів. За результатом розрахунку, страховий стаж роботи на посаді тракториста склав 19 років 05 місяців 13 днів (при необхідних 20 років), що недостатньо для призначення пенсії відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону №1058, тому виплату пенсії призупинено з 01.12.2019. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо незарахування у повному обсязі до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи трактористом-машиністом у КСП «Нива» у період з 01.01.2004 року по 30.11.2012 року та щодо призупинення з 01.12.2019 року виплати пенсії за віком на підставі підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-1 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботі: трактористом-машиністом у КСП «Нива» у період з 01.01.2004 року по 30.11.2012 року повному обсязі та поновити виплату пенсії з дати призупинення, а саме з 01.12.2019 року. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень). Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА 17.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії як трактористу-машиністу, зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства. До заяви про призначення пенсії позивач додав такі документи: - трудова книжка від 05.10.1981 НОМЕР_1 ; - пільгова довідка сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю: «Нива» від 17.01.2018 №3, про роботу трактористом в КСП «Нива» Чаплинського району періоди з 18.08.1997 року по 23.11.1997 року, з 30.11.1997 року по 25.01.2010 року, з 14.02.2010 року по 03.12.2010 року, з 28.12.2010 року по 03.01.2011 року, з 19.01.2011 року по 31.01.2012 року, з 13.02.2012 року по 30.11.2012 року, з 12.03.2012 року по 30.11.2013 року, з 12.03.2014 року по 15.12.2014 року, з 02.01.2015 року по 20.12.2017 року; - рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області про результати розгляду заяви від 14.02.2018 року №02 щодо зарахування періоду роботи трактористом з 16.12.1983 року по 19.09.1984 року в радгоспі ім. Карла Маркса до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону 1058. На підставі наданих документів, зараховано до страхового стажу позивача 37 років 4 місяці 29 днів, з них страховий стаж до 01.01.2004 року 24 роки 6 місяців 22 дні, страховий стаж після 01.01.2004 року 12 років 10 місяців 7 днів, у тому числі трактористом-машиністом зайнятим у виробництві с-г продукції у с-г підприємствах 20 років 4 місяці та призначено пенсію за віком відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону №1058 з 17.01.2018 року. Таким чином призначаючи з 07.01.2018 року пенсію за віком позивачу пенсійний орган дійшов висновку про наявність усіх умов, у тому числі загального та пільгового страхового стажу для призначення такого виду пенсії. Постановою правління Пенсійного фонду України від 03.09.2018 №19-1 «Про проведення інвентаризації пенсійних справ» затверджено Порядок проведення у 2018- 2019 роках інвентаризації пенсійних справ. Під час проведення інвентаризації встановлено, що підприємством КСП «Нива» в окремих місяцях за період з 2004 року по 2012 рік страхові внески до Пенсійного фонду України сплачено у сумі меншій ніж мінімальний страховий внесок, тому страховий стаж, враховуючи норми статті 24 Закону №1058, розраховано пропорційно до суми сплачена страхових внесків. Так, позивачу зараховано до страхового стажу на пільгових умовах на посаді тракториста: за 2004 рік: січень - 10 днів, лютий -12 днів, жовтень - 29 днів, грудень -17 днів; за 2005 рік: січень - 10 днів, лютий - 3 дні, березень - 24 дні, листопад - 19 днів; за 2006 рік: лютий - 8 днів, березень - 14 днів, грудень - 26 днів; за 2007 рік: лютий - 20 днів, червень - 16 днів, липень - 9 днів, серпень - 28 днів; за 2008 рік: лютий - 0 днів, червень - 1 день, листопад - 27 днів, грудень - 20 днів; за 2009 рік: лютий - 18 днів, грудень -14 днів; за 2011 рік: лютий - 19 днів; за 2012 рік: січень - 15 днів, лютий - 12 днів; За результатом розрахунку, страховий стаж роботи на посаді тракториста склав 19 років 05 місяців 13 днів. У зв`язку із відсутністю у позивача страхового стажу 20 років, передбаченого підпунктом 3 пункту 2 статті 114 Закону №1058, виплату пенсії призупинено з 01.12.2019 року. Вважаючи призупинення пенсії протиправним, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив провести перерахунок пенсії, врахувавши всі періоди роботи, які дають право на отримання зазначеної пенсії. Листом від 02.08.2021 року позивача повідомлено про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії, оскільки проведеною інвентаризацією установлено сплату страхових внесків у меншому розмірі від мінімального за деякі періоди роботи. Тому страховий стаж зараховано пропорційно до сплачених страхових внесків, який склав 19 років 05 місяців 13 днів і якого недостатньо для отримання пенсії на підставі підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону №1058. З огляду на відмову пенсійного органу зарахувати до страхового стажу період роботи позивача трактористом у КСП «Нива» у період з 2004 року по 2012 року та виплати пенсії позивач звернувся до суду із цим позовом. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-ІV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Відтак, фактично внаслідок неналежного виконання КСП «Ніва» обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а(2а/208/245/16)) та від 24 травня 2018 року (справа № 490/12392/16-а). Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перерахування КСП «Ніва» страхових внесків у меншій сумі ніж мінімальний страховий внесок не є підставою для не включення відповідного періоду роботи до стажу, що дає право на трудову пенсію, оскільки відповідно до ст. 62 Закону № 1058-ІV основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника. Як було встановлено матеріалами справи, період роботи позивача на КСП «Нива» трактористом з 01.01.2004 року по 30.11.2012 року, підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці. З огляду на викладене, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про незаконність дій пенсійного органу щодо не зарахування повного періоду роботи позивача на КСП «Нива» трактористом з 01.01.2004 року по 30.11.2012 року. Щодо визнання протиправними дій Головного управління щодо незарахування до трудового стажу періоду роботи трактористом - машиністом: в СТОВ «Нива» з 12.03.2013 року по 30.11.2013 року, з 12.03.2014 по сьогоднішній час та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату призначеної за віком пенсії з урахуванням цих періодів колегія суддів погоджується з висновком суду щодо передчасності заявленої вимоги з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи на день звернення до суду пенсійний орган не приймав рішень та не розглядав питання щодо зарахування періодів роботи трактористом - машиністом в СТОВ «Нива» з 12.03.2013 року по 30.11.2013 року та з 12.03.2014 року. Колегія суддів зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Поряд з цим, слід зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.