Постанова 4808 № 345/4787/21

Справа № 345/4787/21 Провадження № 22-ц/4808/305/22 Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О., суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду, ухвалене суддею Мигович О.М. 3 грудня 2021 року у м. Калуші, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини, в с т а н о в и в: У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягувати з відповідача на її користь аліменти у розмірі по 2300 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду до досягнення дочкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 07.07.2018 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя у них є дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказала, що на даний час вона не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною. З часу погіршення між сторонами стосунків відповідач фактично припинив надавати матеріальну допомогу на утримання їхньої спільної дитини, чим поставив її у скрутне матеріальне становище. Відповідач інших утриманців окрім їхньої дочки не має, є фізичною особою-підприємцем, а тому має можливість надавати на її утримання матеріальну допомогу. У зв`язку з чим звернулась до суду із вказаним позовом. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 3 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі по 2000 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову 03.11.2021 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку. В задоволенні решти позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що суд повно та всебічно не дослідив обставин справи, не дав належної оцінки зібраним доказам. Зазначає, що неповнолітня дочка ОСОБА_3 не проживає із позивачкою, а проживає з ним і перебуває на його утриманні, про що свідчать надані ним письмові докази. Також апелянт вказує, що повідомив суду про те, що звернувся до служби у справах захисту дітей Новицької сільської ради із заявою про зміну місця проживання дочки ОСОБА_3 з ним. З цих обставин вважає, що оскаржене рішення є передчасним, просить його скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Позивач не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Згідно частини першої статті 369 ЦПК України, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає. Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що сторони 07.07.2018 року зареєстрували шлюб (а.с. 6). Від шлюбу в них народилася дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7). З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за даними Бази Громади Калуської міської територіальної громади виданої ЦНАП Калуської міської ради, вбачається, що дочка ОСОБА_3 зареєстрована в АДРЕСА_1 , там де зареєстрована і проживає мама ОСОБА_2 - (а.с.8). відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15). Судом встановлено, що позивачка не працює, здійснює догляд за малолітньою дитиною. Відповідач відповідних коштів на утримання дружини добровільно не надає. Також судом встановлено, що відповідач офіційно не працює, але є фізично здоровою людиною, інших утриманців у нього не має, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу дружині до досягнення дитиною трьох років. Згідно статті 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини. За наведених обставин, враховуючи потреби позивача та те, що остання не в змозі працевлаштуватися, оскільки доглядає за дитиною, що не досягла трирічного віку, її доходів не достатньо для самостійного утримання, відповідач є працездатною особою, а тому може надавати матеріальну допомогу дружині до досягнення дитиною трьох років, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому слід стягувати аліменти на утримання дружини у розмірі по 2000 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду до досягнення дитиною трьохрічного віку. Виходячи з аналізу наведених норм права та обставин справи, апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову законним та обґрунтованим. Що стосується доводів апелянта про те, що дочка ОСОБА_3 не проживає із позивачкою, а проживає з ним і перебуває на його утриманні, про що свідчать надані ним письмові докази, то колегія суддів відхиляє такі з огляду на наступне. Так, на підтвердження тієї обставини, що дочка не проживає з матір`ю, а проживає з відповідачем, останнім надано акт обстеження матеріально-побутових умов Новицької сільської ради від 26.11.2021 року (а.с. 21), згідно якого дочка ОСОБА_3 проживає, але не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; акт обстеження умов проживання, складений службою у справах дітей Новицької сільської ради 22.11.2021 року (а.с. 23), відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_2 малолітня дитина ОСОБА_3 , зі слів батька, близько трьох тижнів проживає з ним та перебуває на його утриманні. Умови проживання задовільні, дитина може проживати з батьком. Дитина за вказаною адресою не зареєстрована; відповідь служби у справах дітей Новицької сільської ради від 24.11.2021 року (а.с. 22), якою відповідача повідомлено про те, що його заява про визначення місця проживання малолітньої дитини перебуває на розгляді у службі у справах дітей Новицької сільської ради. Разом з тим, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги вказані документи, оскільки на час ухвалення судом рішення дитина була зареєстрована за адресою проживання матері (а.с. 8), а її тимчасове проживання з батьком (три тижні) не свідчить про зміну місця проживання дитини. Таким чином на час ухвалення рішення судом першої інстанції у суду були відсутні належні та допустимі докази того, що місце проживання дитини змінено. Що стосується надання відповідачем до суду апеляційної інстанції заочного рішення Калуського міськрайонного суду від 29.12.2021 року, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено; визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком, то колегія суддів не бере таке до уваги, оскільки воно ухвалене уже після винесення судом рішення у цій справі і не впливає на вказані висновки суду. Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Отже відповідач не позбавлений права на звернення до суду із позовом про звільнення від сплати аліментів на утримання дружини. З огляду на викладене апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 3 грудня 2021 року без змін. Ч. 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Калуського міськрайонного суду від 3 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2. ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: О.В. Пнівчук В.А. Девляшевський Повний текст постанови складено 14 березня 2022 року.