Постанова Полтавський апеляційний суд № 529/869/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 529/869/21 Номер провадження 22-ц/814/633/22Головуючий у 1-й інстанції Кириченко О. С. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2022 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Триголова В.М. суддів: Дорош А.І., Лобова О.А., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без повідомлення учасників процесу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 є батьком її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досяг повноліття і навчається на денній формі навчання (контракт) на 1-му курсі, група 101-МА у Навчально-науковому інституті інформаційних технологій та роботехніки Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка". Вказує, що відповідач не надає жодної матеріальної допомоги на утримання сина, який продовжує навчання, хоча має таку можливість, оскільки відповідач є працездатним, має постійне місце роботи та стабільний дохід. Позивач зазначає, що вона самостійно несе витрати за оплату навчання сина на контрактній основі, за його проживання у студентському гуртожитку, за харчування та забезпечення сина одягом. Просила суд стягувати з відповідача на її користь на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн. щомісячно до закінчення ним навчання 30.06.2025, але не довше, ніж до досягнення ним віку 23 років. Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання задоволено частково. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. Вирішено стягнення аліментів розпочати з 18 жовтня 2021 року і продовжувати до закінчення ОСОБА_3 30 червня 2025 року навчання у Навчально-науковому інституті інформаційних технологій та роботехніки Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка", або до припинення ним навчання у навчальному закладі, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернуто до негайного виконання. З вказаним рішенням суду не погодився відповідач, поджавши апеляційну скаргу в якій прохав скасувати рішення Диканського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягнення на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 до закінчення строку навчання до виповнення йому 23 років у твердій грошовій сумі 1500 грн. або 1/8 частини від заробітку (доходу) відповідача. Апелянт вважає, що висновок місцевого суду про доведеність того факту,що оплату за навчання та проживання сина здійснює саме позивач ґрунтуються на припущеннях. Також вказує, що судом не взято до уваги, що він здійснює матеріальну допомогу своїм непрацездатним батькам. Судове засідання проводилося в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення сторін згідно положень передбачених ч.13 ст.7ЦПК України, та ч.1ст. 369 ЦПК України, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 26 лютого 2000 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2017 року /а.с. 6/. Згідно копії свідоцтва про народження та свідоцтва про зміну імені вбачається, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 являються батьками третьої особи у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на теперішній час досяг повноліття /а.с. 8, 9/. Відповідно до виконавчого листа № 2-386/2009, виданого 03.12.2009 Диканським районним судом Полтавської області, Відділом державної виконавчої служби Диканського районного управління юстиції здійснювалося стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19.11.2009 до досягнення кожною дитиною повноліття /а.с. 11/. Відповідно до довідки Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" від 05.10.2021 № 309, ОСОБА_3 є студентом 1-го курсу, групи 101-МА Навчально-наукового інституту інформаційних технологій та роботехніки Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка". Форма навчання - денна (контракт). Термін навчання ОСОБА_3 з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року /а.с. 15/. Вказане також підтверджується наявними у справі копіями договору № 09.119-21 від 10.08.2021 про навчання ОСОБА_3 у Національному університеті "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" та договору № 09.119-21 від 10.08.2021 про надання ОСОБА_3 платної освітньої послуги для підготовки фахівців у вказаному вищому навчальному закладі, згідно пунктів 1, 2 розділу ІІІ якого загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 66 800,00 грн, у тому числі за один навчальний рік - 16 700,00 грн, щосеместрова плата у розмірі 8 350,00 грн /а.с. 12, 13/. З наявної у матеріалах справи копії договору від 01.09.2021 про надання послуги тимчасового проживання у студентському гуртожитку Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" на 2021/2022 навчальний рік вбачається, що ОСОБА_3 проживає у гуртожитку вказаного навчального закладу /а.с. 16/. Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_3 навчається за денною формою навчання, а тому не має можливості працювати та самостійно заробляти собі на життя. Сторонами у справі також не заперечується те, що ОСОБА_3 самостійних доходів не має. При цьому, ОСОБА_3 має потребу в оплаті навчання, проживання у гуртожитку, придбанні навчальної літератури, канцелярського приладдя, одягу, продуктів харчування, оплати проїзду тощо. 11 серпня 2021 року ОСОБА_3 здійснено оплату за навчання за перший семестр у розмірі 8350,00 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ "ПриватБанк" № 0.0.2226229390.1 /а.с. 14/. 09 серпня 2021 року ОСОБА_3 здійснено оплату за гуртожиток у розмірі 7 300,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.2223635475.1 /а.с. 17/. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені обставини доведені позивачем належними та допустимими доказами, встановлено, відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, але при цьому добровільно її не надає. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин. За змістом статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (стаття 200 СК України). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Установлено, що відповідач є працездатною особою, працює та отримує заробіток, а тому може сплачувати аліменти на утримання сина. Відповідачем не надано доказів незадовільного стану здоров`я та матеріального становища. Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки поданим відповідачем доказів того, що він надає матеріальну допомогу своїм непрацездатним батькам, а саме придбає ліки та оплачує житлово-комунальні послуги колегія суддів не бере до уваги, оскільки з наданих на підтвердження вказаних доводів квитанції щодо оплати житлово-комунальних послуг жодним чином не доводять про здійснення такої оплати саме відповідачем, оскільки платниками у вказаних квитанціях вказані батьки відповідача - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Щодо наданих відповідачем чеків на плату ліків, то вказані докази колегія суддів також вважає неналежними та недопустимими, оскільки з вказаних доказів не вбачається чи дійсно вони були придбані відповідачем, чи були ці ліки призначенні батькам відповідача, та необхідні для їх лікування. Вказані доводи також досліджені судом першої інстанції, та їм надана вірна правова оцінка. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності оплати навчання, проживання та утримання сина виключно позивачем колегія суддів не бере до уваги, оскільки заперечуючи вказані факти відповідачем не надано доказів на їх спростування. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: В.М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов