Постанова 4814 № 537/3214/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/3214/20 Номер провадження 22-ц/814/121/22Головуючий у 1-й інстанції Мурашова Н.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Чумак О.В., суддів - Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 вересня 2021 року, ухвалене суддею Мурашова Н.В., повний текст складено 20 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" про визнання незаконним та скасування наказу про покращення структури управління підприємства та оптимізацію чисельності працівників, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: 17.09.2020 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з позовом до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (далі ПАТ «КВБЗ») про визнання незаконним та скасування наказу про покращення структури управління підприємства та оптимізацію чисельності працівників, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову вказувала, що з 05.05.2003 р. вона працювала у ПАТ «КВБЗ» на посадах комірника, старшого комірника. 20.05.2020 року наказом голови правління ПАТ «КВБЗ» №178 «Про вдосконалення структури управління ПАТ «КВБЗ» та оптимізацію чисельності працівників підприємства» прийнято рішення про скорочення всіх вакантних посад ПАТ «КВБЗ», наявних станом на 25.05.2020 року, а також скорочення кількості працюючих працівників. 17.06.2020 року старший комірник Корпусу пасажирського вагонобування ПАТ "КВБЗ" ОСОБА_1 була повідомлена про наступне скорочення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. 18.08.2020 року наказом про звільнення №497 від 17.08.2020 року ОСОБА_1 була звільнена з посади старшого комірника ПАТ «КВБЗ» у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Проте в порушення положення ст.49-2 КЗпП України, роботодавець не запропонував їй всі наявні ваканті посади, звільняючи за скороченням чисельності та штату працівників. Так, з моменту попередження про звільнення до моменту звільнення роботодавець повідомив ОСОБА_1 про відсутність вакантних посад на підприємстві станом на 17.06.2020 року та на 15.07.2020 року. Разом з тим 12.08.2020 року роботодавець ПАТ «КВБЗ» запропонував ОСОБА_1 працевлаштування на вакантних посадах прибиральника, комірника Цеху складського господарства (ЦСГ), комірника Складально-зварювального корпусу (СЗК), робітника зеленого господарства, прибиральника, мийника посуду. ОСОБА_1 відмовилася від зазначених посад, які запропонував їй роботодавець перед звільненням з підстав, що роботодавець не запропонував їй всі вакантні посади, які були на підприємстві та відповідали її освіті і кваліфікації. Станом на 04 та 06 серпня 2020 року у виробничо-диспетчерському бюро Корпусу пасажирського вагонобудування ПАТ "КВБЗ" (далі ВДБ КПВ ПАТ "КВБЗ") були вакантними посади старшого комірника та комірника, які не були запропоновані ОСОБА_1 для працевлаштування до звільнення за скороченням штату та чисельності працівників. Наявність вказаних вакантних посад підтверджується тим, що наказом №270 від 06.08.2020 року на посаду старшого комірника виробничо-диспетчерського бюро Корпусу пасажирського вагонобування було прийнято ОСОБА_2 , а наказом №261 від 04.08.2020 року на посаду комірника виробничо-диспетчерського бюро Корпусу пасажирського вагонобування була прийнята ОСОБА_3 . За таких обставин, ОСОБА_1 вважала, що наказ роботодавця про скрочення зайнятої нею посади сташого комірника виробничо-диспетчерського бюро Корпусу пасажирського вагонобування носив фіктивний характер. Роботодавцем було порушено положення ст. 49-2 КЗпП при звільненні ОСОБА_1 з підстав скорочення штатної чисельності працівників, а саме їй не було запропоновано всі наявні вакантні посади комірників в її цеху КПВ ПАТ "КВБЗ", а на вказані посади було прийнято нових працівників. З наведених підстав ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ голови правління ПАТ «КВБЗ» Крамаренка М.В. №178 від 20.05.2020 року "Про вдосконалення структури управління ПАТ «КВБЗ» та оптимізацію чисельності працівників", яким з 20.05.2020 року було скорочено та виведено зі штатного розпису зайняту нею посаду старшого комірника КПВ ПАТ "КВБЗ". Також ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ №497 від 17.08.2020 року про звільнення її з посади старшого комірника КПВ ПАТ "КВБЗ" з 18.08.2020 року. Поновити її на посаді старшого комірника ПАТ «КВБЗ». Стягнути з ПАТ «КВБЗ» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.08.2020 року по дату ухвалення судового рішення. Пізніше ОСОБА_1 декілька разів змінювала позовні вимоги, в яких фактично уточнювала їх в частині розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в остаточній редакції просила стягнути з ПАТ «КВБЗ» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 19.08.2020 року по 13.09.2021 року в розмірі 59722,56 грн. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні позову, з внесеними змінами, ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Крюківський вагонобудівний завод» про визнання незаконним та скасування наказу про покращення структури управління підприємства та оптимізацію чисельності працівників, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З рішенням не погодилася позивач ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність рішення внаслідок неповного з`ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, прохає скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позов в повному обсязі. Вважає неправомірним її звільнення відповідачем у зв`язку зі скороченням штату на підставі наказу про звільнення № 497 від 17.08.2020 р., яке проведено з порушенням. Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Судова повістка про виклик позивачки ОСОБА_1 до апеляційного суду на 01.03.2022 р. о 14:40 повернута поштовим відділенням з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, що в силу ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про день, час і місце розгляду справи. Крім цього, представники позивачки ОСОБА_1 адвокати Варавін С.Д. та Дашко М.В. до апеляційного суду не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлен;, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Відповідач направив суду заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на оголошення на території України військового стану. Між тим, вказане клопотання не може бути задоволено, оскільки відповідач не був позбавлений можливості заявити клопотання про участь справи в режимі відеоконференції відповідно до ст. 212 ЦПК України. Доказів протилежного суду не надано. За вказаних обставин та з огляду на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися до суду. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працювала у ПАТ «КВБЗ» з 05.05.2003 року. Прийнята на роботу на посаду комірника ЦПВ з 05.05.2003 року наказом №705 від 30.04.2003 року. Наказом №990 від 22.10.2004 року ОСОБА_1 переведена на посаду старшого комірника ЦПВ. Наказом № 95 від 09.04.2009 року позивачка переведена на посаду старшого комірника корпусу пасажирського вагонобудування. Також з нею укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, в тому числі №92 від 17.07.2017 року (т.1 а.с. 50, 56, 60-62). У період з січня 2020 року по червень 2021 року головою правління ПАТ «КВБЗ» ОСОБА_4 видано ряд наказів, у зв`язку з недостатнім завантаженням основних виробничих цехів (корпусів), скорочення затрат на виробництво, в тому числі щодо забезпечення виконання виробничих завдань із залученням мінімальної кількості працівників при режимі роботи неповного робочого тижня (т.1 а.с.76-84, т.2 а.с. 3-28) На підставі звернення №46.2-28/81 від 14.04.2020 року «Про виконання п.3 протоколу П-14 Пропозиції по скороченню чисельності персоналу», погодженого головою Наглядової ради Президентом товариства, з метою підвищення ефективності виробництва, удосконалення управління та зростання продуктивності праці, наказано заборонити приймати на роботу ПАТ «КВБЗ» працівників усіх категорій з травня 2020 року. Не продовжувати строкові трудові договори з працівниками пенсійного віку, за виключенням висококваліфікованих робітників та висококваліфікованих інженерно-технічних працівників з ІІ кварталу 2020 року та до закінчення договорів. Скоротити наявні вакантні посади станом на травень 2020 року. Забезпечити виконання завдання, затвердженого Головою правління директором «ПАТ «КВБЗ», по скороченню чисельності працівників з травня 2020 року. Забезпечити виконання завдання по скороченню чисельності працівників, надати поіменні списки працівників, які підлягають скороченню в термін до 05.06.2020 року. Надати пропозиції по перерозподілу, скороченню та зміні строку виконання окремих функцій підрозділів в строк 05.06.2020 року. Керівникам підрозділів ознайомити працівників, що підлягають скороченню під підпис в строк 12.06.2020 року. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (ВК) звільнити працівників, що підлягають скороченню з дотриманням положень КЗпП України з серпня 2020 року. З врахуванням завдання по скороченню чисельності працівників надати пропозиції по удосконаленню структури управління, реструктуризації та об`єднання підрозділів ПАТ «КВБЗ» на адресу голови правління в строк червень 2020 року. Видати наказ про оптимізацію чисельності і удосконалення структури управління і надати у відділ кадрів списки працівників, що підлягають звільненню, відповідно до затвердженого завдання в строк 25.05.2020 року. Членам правління за пропозицією керівників підрозділів розглянути перерозподіл, скорочення або зміну строку виконання окремих функцій, покладених на підрозділи, затвердити у голови правління директора ПАТ «КВБЗ» в строк ІІ квартал 2020 року. (т.1 а.с.7-9, 52). Наказом голови правління ПАТ «КВБЗ» Крамаренка М.В.№178 від 20.05.2020 року «Про удосконалення структури управління ПАТ «КВБЗ» та оптимізацію чисельності працівників», з підстав зниження обсягу виробництва, підвищення конкуренції на ринках вантажного вагонобудування та транспорта соціального призначення виконано подальше удосконалення структури управління ПАТ «КВБЗ» та приведення чисельності персоналу до оптимальної. Згідно з інформаційною довідкою директора по персоналу, соціальним питанням та режиму ОСОБА_7 , за період з 20.05.2020 року по 14.12.2020 року на підставі наказу №178 від 20.05.2020 року «Про удосконалення структури управління ПАТ «КВБЗ» та оптимізацію чисельності працівників», було звільнено 1000 осіб, з них за скороченням чисельності штату працівників 397 осіб, по закінченню строкового трудового договору 30 осіб (т.1 а.с.70). Відповідно до довідки ПАТ «КВБЗ» від 14.12.2020 року, за період з початку 2020 року по травень 2020 року ПАТ «КВБЗ» та підприємствами, в яких ПАТ «КВБЗ» є засновником, не було виконано план по реалізації товарної продукції (вагонів вантажних) (т.1 а.с.71). Крім цього, суд першої інстанції встановив, що на виконання наказу голови правління ПАТ «КВБЗ» ОСОБА_4 «Про удосконалення структури управління ПАТ «КВБЗ» та оптимізацію чисельності працівників» №178 від 20.05.2020 року, начальником відділу кадрів, керівником підрозділу ОСОБА_8 , особою, відповідальною за ведення кадрової роботи у підрозділі, головою профспілкового комітету підрозділу було проведено оцінку ефективності праці комірників виробничо-диспетчерського бюро Корпусу пасажирського вагонобування ПАТ «КВБЗ», якою встановлено найнижчу продуктивність праці у п`яти працівників, зокрема, ОСОБА_1 . З цих підстав прийнято рішення попередити ОСОБА_1 про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників (т.1 а.с. 193-196). На виконання наказу «Про вдосконалення структури управління ПАТ «КВБЗ» та оптимізацію чисельності працівників» №178 від 20.05.2020 року, складено список працівників Корпусу пасажирського вагонобудування, які підлягають звільненню за п.1 ст.40 КЗпП України, в тому числі старший комірник ОСОБА_1 (т.1 а.с.53). 17.06.2021 року ОСОБА_1 була ознайомлена з Наказом голови правління ПАТ «КВБЗ» ОСОБА_4 «Про удосконалення структури управління ПАТ «КВБЗ» та оптимізацію чисельності працівників» №178 від 20.05.2020 року, та списком працівників, які підлягають звільненню, що підтверджено її особистим підписом (т.1 а.с.10, 53-54). Згідно з листом-бесідою, 12.08.2020 року старшому комірнику ВДБ КПВ ПАТ "КВБЗ" ОСОБА_1 пропонувалися вакантні посади, а саме прибиральника КПВ, комірника Цеху складського господарства (ЦСГ) та Складально-зварювального корпусу (СЗК), робітником зеленого господарства, прибиральником та посудомийником в КООП. ОСОБА_1 була ознанайомлена з пропозицією роботодавця зайняти вакантні посади, проте відмовилася виконувати роботу на вказаних посадах, обґрунтовуючи таке рішення наявністю вакантних посад комірників, які їх не були запропоновані, що підтверджено її особистим підписом. (т.1 а.с. 12, 55). Директор з безпеки, персоналу та соціальних питань ОСОБА_5 звернулася до голови виборчого органу первинної профспілкової організації Корпусу пасажирського вагонобудування з поданням про надання згоди на звільнення з ПАТ «КВБЗ» за п.1. ст.40 КЗпП України (скорочення штату працівників) 16 працівників Корпусу пасажирського вагонобудування, в тому числі сташого комірника ОСОБА_1 (т.1 а.с.59) Згідно з витягом з протоколу №11 засідання виборчого органу первинної профспілкової організації корпусу пасажирського вагонобудування від 29.07.2020 року, розглянуто подання директора з безпеки, персоналу та соціальних питань ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату працівників. Ухвалили погодити звільнення працівника КПВ ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України. (т.1 а.с. 58). Наказом голови правління ОСОБА_4 «Про передачу матеріальних цінностей» №251 від 06.08.2021 року, наказано призначити комісію з прийому-здаванню матеріальних цінностей, що знаходяться в коморі №2 комплектуючих та матеріалів Виробничо-диспетчерського бюро Корпусу пасажирського вагонобудування. Доручено старшому комірнику цеху складського господарства ОСОБА_2 здійснити приймання матеріальних цінностей, що знаходяться в коморі №2 комплектуючих та матеріалів Виробничо-диспетчерського бюро Корпусу пасажирського вагонобудування (матеріально відповідальні особи старший комірник ОСОБА_1 та комірник ОСОБА_9 ).(т.1 а.с.67). З комірником Цеху складського господарства ПАТ «КВБЗ» ОСОБА_2 було укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність №34-09 від 01.02.2020 року. (т.1 а.с.68-69). Наказом директора з бепеки, персоналу та соціальних питань ОСОБА_10 , погодженого з начальником КПВ ОСОБА_8 , начальником відділу кадрів ОСОБА_6 , начальником ВП та З ОСОБА_11 , начальником юридичного відділу Логашкіним С.С., №497 від 17.08.2020 року постановлено припинити трудовий договір старшого комірника Корпусу пасажирського вагонобудування ОСОБА_1 з 18.08.2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Узгодження звільнення з профспілковою організацією підтверджено рішенням виборного органу первинної профспілкової організації №11 від 29.07.2020 року. ОСОБА_1 була ознайомлена з цим наказом 18.08.2020 року, що підтверджено її особистим підписом. (а.с.51). Згідно з Витягом з трудової книжки, 18.08.2020 року ОСОБА_1 була звільнена з підстав скорочення штату працівників, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП, наказом №497 від 17.08.2020 року (т.1 а.с.11). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивачки проведено з дотриманням вимог закону, тому позовні вимоги є безпідставні, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке. Кодекс законів про працю України (КЗпП) визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників. Так, КЗпП України визначає можливість працівника оскаржити наказ про його звільнення. Правомірність звільнення працівника з посади є предметом розгляду цивільної справи, в межах вирішення якої судом повинно бути з`ясовано питання дотримання визначеної законом процедури звільнення працівника та обрано засіб правового захисту у разі установлення порушеного права чи інтересу позивача. Частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Частиною другою статті 65 Господарського кодексу України визначено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. У постанові Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 755/3495/16-ц колегія суддів дійшла висновку, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. А правом працівника залишається оспорювати саме правомірність його звільнення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу № 178 від 20.05.2020 р. «Про удосконалення струтктур управління ПАТ «КВБЗ» та оптимізацію чисельності працюючих», яким з 20.05.2020 року було скорочено та виведено зі штатного розпису зайняту нею посаду старшого комірника КПВ ПАТ "КВБЗ", оскільки це не є належним способом захисту порушеного права, так як оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, так як прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. А правом працівника залишається оспорювати саме правомірність його звільнення. Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 28.03.2019 р. у справі № 755/3495/16-ц. Перевіряючи правомірність звільнення ОСОБА_1 , суд першої інстанції встановив, що відповідно до п.7.4.3. Статуту ПАТ «КВБЗ» голова правління директор має право передати частину питань своєї компетенції іншим членам правління, директорам за напрямками діяльності, їх заступникам та керівникам структурних підрозділів, у зв`язку з чим було видано довіреність на ім`я начальника Корпусу пасажирського вагонобудування ОСОБА_8 на право укладання договорів про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність та договори про повну матеріальну відповідальність з матеріально-відповідальними особами підрозділу. (т.1 а.с. 197). Згідно п.7.4.3. Статуту ПАТ «КВБЗ», право підписання наказів про звільнення працівників надавалося директору з безпеки, персоналу та соціальних питань, посаду якого 13.07.2015 року до 25.09.2020 року обіймав ОСОБА_5 , наказ №459-ОС від 13.07.2015 року (т.1 а.с.199-200,202-203). Відповідно до довідки начальника відділу кадрів ПАТ «КВБЗ» Єрьоменко В.А. №49-69/118 від 23.04.2021 року та аналізу вакантних посад ПАТ «КВБЗ», виконаного ОСОБА_6 на виконання ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 30.03.2021 року надано інформацію, що в період з 17.06.2020 року по 10.08.2020 року були відсутні вакантні посади (робочі місця) у всіх підрозділах ПАТ «КВБЗ». У період з 12.08.2020 року по 19.08.2020 року була вакантна посада комірника Цеху складського господарства, у період з 12.08.2020 року по 19.08.2020 року була вакантна посада робітника зеленого будівництва господарської дільниці Житлово-побутового відділу. В Корпусі пасажирського вагонобудування у період з 01.08.2020 року по 19.08.2020 року вакантні посади відсутні. (т.1. а.с.192, 209-213). У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Згідно статті 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП Українизвільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до ст.42 КЗпП, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України"Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Відповідно до статті 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП Українипро надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі N 800/538/17, провадження N 11-431асі18, правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048 цс 15 Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частини перша, друга статті 235 КЗпП України). Суд першої інстанції правильно встановив, що у відповідача ПАТ «КВБЗ» мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників. Роботодавець провів оцінку кваліфікації та продуктивності праці комірників, старших комірників КПВ, за результатами якої встановлено, що 5 комірників КПВ мають низьку кваліфікацію та продуктивність праці в порівнянні з іншими працівниками, зокрема ОСОБА_1 17.06.2020 року роботодавець повідомив ОСОБА_1 про звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП за два місяці до звільнення 18.08.2020 року. 29.07.2020 року профспілкова організація за поданням директора з безпеки, персоналу та соціальних пистань ОСОБА_5 погодила звільнення ОСОБА_1 за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату працівників. Роботодавцем запропоновано ОСОБА_1 всі вакантні посади, які були на підприємстві з моменту її попередження про звільнення до моменту звільнення, які відповідали її кваліфікації, освіті, досвіду роботи. Тоді як ОСОБА_1 письмово відмовилася від запропонованих роботодавцем посад, що підтверджено її особистим підписом. Враховуючи те, що власником та уповноваженим ним органом додержано норм законодавства, що регулюють звільнення ОСОБА_1 , суд прешої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу №497 від 17.08.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого комірника КПВ ПАТ «КВБЗ» з 18.08.2020 року, поновлення позивачки на посаді старшого комірника ПАТ «КВБЗ» та стягнення з ПАТ «КВБЗ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку твердженням позивачки та її представника в суді першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не були запропоновані вільна посада старшого комірника КПВ ПАТ «КВБЗ», на яку 06.08.2020 року була прийнята ОСОБА_2 , а також вільна посада комірника КПВ ПАТ «КВБЗ», на яку 04.08.2020 року була прийнята ОСОБА_12 , з огляду на таке. Як встановив місцевий суд, ОСОБА_2 була працевлаштована на ПАТ «КВБЗ» на постійну роботу 19.08.2019 року за наказом №684 від 16.08.2019 року на посаду комірника цеху складського господарства. Наказом №270 від 06.08.2020 року ОСОБА_2 була тимчасово переведена на посаду старшого комірника виробничо-диспетчерського бюро Корпусу пасажирського вагонобудування на період відпустки ОСОБА_13 по догляду за дитиною до достягнення нею трьох років до 29.05.2022 року(наказ про відпустку ОСОБА_13 №66СВ від 29.07.2019 року (т.1 а.с. 185-188). ОСОБА_12 була працевлаштована на ПАТ «КВБЗ» на постійну роботу з 01.08.2019 року за наказом №632 від 29.07.2019 року на посаду комірника цеху складського господарства. Наказом №261 від 04.08.2020 року ОСОБА_14 була переведена на посаду комірника виробничо-диспетчерського бюро Корпусу пасажирського вагонобудування тимчасово на період відпустки з вагітністю та пологами ОСОБА_15 до 29.11.2020 року (наказ про відпустку ОСОБА_15 №48СВ від 27.07.2020 року.) (т.1 а.с. 189-191, 198). Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 року по справі № 755/14564/18, а також у постанові від 16.01.2018 року по справі № 452/832/16-ц дійшов висновку, що тимчасова посада на період відпустки по догляду за дитиною не є вакантною у розумінні КЗпП України, тому така посада не може пропонуватися на виконання положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що позивачці роботодавцем були запропоновані всі наявні вільні на підприємстві посади, отже відповідачем дотримано положення ч.3 ст.49-2 КЗпП України при її звільненні. Посилання позивачки та її представника на неправомірність скасування договору про повну матеріальну відповідальність, укладених з ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , обгрунтовано не взяті до уваги місцевого суду та не заслуговують на увагу апеляційним судом, оскільки не мають правового значення для вирішення спору про законність звільнення позивача. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги позивачки, які переважно дублюють обгрунтування позовних вимог, не спростовують правильних висновків суду прешої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. За таких обставин, апеляційна скарга позивачки залишається колегією суддів без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374 ч. 1 п. 1, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді Ю.В.Дряниця Л.І.Пилипчук