Постанова 4852 № 340/4128/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 березня 2022 року м. Дніпросправа № 340/4128/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 р. (суддя Дегтярьова С.В., повне судове рішення складено 27.10.2021 р.) в справі № 340/4128/21 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради (далі УПСЗН) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій з віком; зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми, стягнення моральної (немайнової) шкоди в розмірі 5 000 грн. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 р. позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; зобов`язано Управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги; в іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким змінити відповідну частину рішення на стягнення з відповідача на користь позивача моральної (немайнової) шкоди в розмірі 5 000 грн. Вказує, що висновок суду першої інстанції стосовно недоведеності спричинення позивачу моральної шкоди є неправильним, адже таким висновком судом покладено саме на позивача обов`язок доказування, проте суд мав виходити з презумпції спричинення позивачу моральної шкоди та обов`язку саме відповідача спростувати таку презумпцію. Висновок суду першої інстанції щодо моральної шкоди суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 27.11.2019 р. в справі № 750/6330/17, від 10.04.2019 р. в справі № 464/3789/17, відповідно до яких адекватне відшкодування моральної шкоди за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, є отримувачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Відповідачем виплачено позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 1 491,00 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону №367-XIV від 25.12.1998 року, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, позивач як учасник бойових дій на момент нарахування і виплати йому у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня мав право на отримання цієї допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції врахував правовий висновок, викладений у рішенні Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (№Пз/9901/14/20), відповідно до якого Велика Палата Верховного Суду визнала, що рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 року, в тому числі, і в частині вибору способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання нарахувати та виплатити особі недоплачену грошову допомогу, ухвалено внаслідок повного з`ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення, з дотриманням норм процесуального права та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної школи суд першої інстанції вказав, що позивач не надав суду переконливих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, та, як наслідок, причинного зв`язку між оскаржуваною бездіяльністю відповідача та діями з її спричинення. Оскільки сам лише факт порушення прав позивача не може автоматично свідчити про заподіяння моральної шкоди та слугувати виключною та достатньою підставою для її стягнення, за відсутності беззаперечних доказів заподіяння її позивачеві, враховуючи те, що вирахування грошового еквіваленту відшкодування моральної шкоди знаходиться суто в залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, за відсутності доказів настання в житті позивача таких негативних змін та відповідного їх існування, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції. Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 10). Відповідачем позивачу виплачена разова допомога до 5 травня за 2021 рік в розмірі меншому ніж п`ять мінімальних пенсій за віком, тобто в розмірі, визначеному рішенням Уряду, в розмірі 1 491 грн. (а.с. 11). Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання наявності підстав для відшкодування моральної шкоди. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі Закон № 3551-ХІІ). Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Пунктом 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI частину п`яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI. Статтею 17-1 Закону № 3551-XII передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні, щодо окремого бюджетного року, постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій. Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №112 від 19 лютого 2020 року (набрала чинності 25.02.2020 року) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій - 1390 гривень. Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» № 325 від 08.04.2021 р. визначено розмір виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, в розмірі 1491 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі по тексту - Закон №3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року. З 27.02.2020 року розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному статтею 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.» Вказана правова позиція викладена в рішенні Верховного суду від 29.09.2020 року у зразковій справі № Пз/9901/14/20 (№440/2722/20). Враховуючи наведене, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачу протиправно не виплачена щорічна грошова допомога до 5 травня за 2021 рік в розмірі, передбаченому частиною п`ятою статті 12 Закону №3551-ХІІ. З прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2021 році становить 8 845,00 грн. (1 769,00 грн. х 5), тобто позивачу виплачена допомогу до 5 травня у 2021 році у меншому розмірі. Також суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція з питання відшкодування моральної шкоди. Зокрема, в постанові від 10.04.2019 р. в справі № 464/3789/17 Верховним Судом зазначено, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків тощо. Суд вважає за необхідне у спростування доводів позивача про покладання судом першої інстанції на нього обов`язку доказування зазначити, що обов`язок доведення правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності суб`єктом владних повноважень, встановлений частиною другою статті 77 КАС України, не є абсолютним, адже в силу частини першої цієї статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У випадку заявлення вимог про відшкодування моральної шкоди саме позивач має зазначити та довести, в чому саме полягає моральна шкода, характер завданої шкоди, її прояви. Саме позивач має у своєму розпорядження необхідні докази завдання такої шкоди та обґрунтування розміру шкоди. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12.11.2019 р. в справі № 818/1430/17, в постанові від 14.05.2020 р. в справі №822/231/16. В цьому випадку позивачем, дійсно, не надано достатніх доказів заподіяння йому душевних страждань невиплатою у розмірі, встановленому законом, щорічної грошової допомоги до 5 травня, а сам по собі факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальної виплати, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 р. в справі № 340/4128/21 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 р. в справі № 340/4128/21 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 09.03.2022 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених цим пунктом. Повне судове рішення складено 09.03.2022 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко