Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/1180/21
від 10.03.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2022 року м. Чернівці справа № 727/1180/21 провадження 822/218/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач: Моторне транспортне (страхове) бюро України, апеляційна скарга Моторного транспортного (страхового) бюро України на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 08 вересня 2021 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 листопада 2021 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Слободян Г.М. ВСТАНОВИВ:
Описова частина Короткий зміст позовних вимог У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Моторного транспортного (страхового) бюро України про стягнення матеріальної шкоди (далі- МТСБУ) завданої внаслідок дорожньої транспортної пригоди. Позов мотивовано тим, що 22 жовтня 2020 року о 14-30 год. в м.Чернівці по вул. Сковороди, 17 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , став учасником дорожньої транспортної пригоди, після чого залишив місце ДТП. В результаті ДТП автомобіль марки «Mersedes-Benz-А180» реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м.Чернівці від 06 листопада 2020 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Автомобіль марки «Mersedes-Benz-А180» державний номерний знак НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_4 , проте, його фактичним користувачем є ОСОБА_1 , яка керує вказаним автомобілем, згідно пункту 2.2 Правил дорожнього руху, на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. На момент дорожньо-транспортної події цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована не була та відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Зазначає, що 16 листопада 2020 року представник позивача ОСОБА_5 звернулась до відповідача МТСБУ із заявою про страхове відшкодування. МТСБУ 26 січня 2021 року повідомило, що розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню становить 13 324 гривні 01 коп. 27 січня 2021 року МТСБУ виплатило по даному страховому випадку 13 324 гривні 01 коп., проте вищевказана виплата не покриває завданої матеріальної шкоди. З урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача МТСБУ на її користь страхове відшкодування, за шкоду завдану автомобілю в розмірі 37549 гривень 41 коп. та вирішити питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 08 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 , страхове відшкодування в розмірі 37549 гривень 41 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 листопада 2021 року стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень та витрати за проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 4700 гривень. Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, правомірно володіла транспортним засобом марки «Мерседес-Бенц», державний номерний знак НОМЕР_2 , а тому має право вимагати відшкодування шкоди, завданої вказаному майну. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням МТСБУ звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 вересня 2021 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не обґрунтував на якій підставі МТСБУ має доплатити регламентну виплату позивачці, без урахування зносу на відновлення пошкоджених запчастин. Також вказував на те, що суд першої інстанції взяв до уваги висновок експертизи №33-05-21 від 19 травня 2021 року, який не є належним та допустимим доказом у цій справі. Також при ухваленні рішення суд не врахував ту обставину, що ОСОБА_1 не є власником автомобіля, а тому не має права звертатись до суду із вказаним позовом. Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим.
Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 22 жовтня 2020 року в м. Чернівці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mersedes-Benz-А180, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Audi A6 державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 . Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 листопада 2020 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована, відповідно до полісу № 114892700 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цивільна правова відповідальність водія автомобіля Audi А6 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 не була застрахована. 16 листопада 2020 року ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , повідомила про дорожньо-транспортну пригоду Моторне (транспортне) страхове бюро України та 18 листопада 2020 року звернулася із заявою про проведення відшкодування оціненої заподіяної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №72288 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу «Мерседес-Бенц», держаний номерний знак НОМЕР_2 становить 13324 гривні 01 коп. Відповідно до довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України №1 від 18 січня 2021 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, визначено до сплати кошти в сумі 13324 гривні 01 коп. Згідно наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_4 » № НОМЕР_3 сплачено на рахунок ОСОБА_4 , як власнику автомобіля «Мерседес-Бенц», держаний номерний знак НОМЕР_2 , кошти в розмірі 13324 гривні 01 коп. Відповідно до висновку експерта №33-05-21 матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Мерседес-Бенц», держаний номерний знак НОМЕР_2 , станом на момент ДТП 22 жовтня 2021 року, без врахування отриманих пошкоджень, становить 50873 гривні 42 коп. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити без задоволення. Згідно п. 1ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Відповідно до п. 1.ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Згідно з п. 2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до п. а ч. 1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне)страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 Закону та майну яке знаходилось в такому транспортному засобі. Одним із основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань наумовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій. Згідно розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 29 грудня 2015 №3470 Про внесення змін до розпорядження Держфінпослуг від 09 липня 2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100 000 гривень на одного потерпілого. Пунктом 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Судом встановлено, що 22 жовтня 2020 року в м. Чернівці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mersedes-Benz-А180, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Audi A6 державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 результаті ДТП автомобіль марки «Mersedes-Benz-А180», державний номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Відповідно до висновку експерта №33-05-21 від 19 травня 2021 року матеріальні збитки, завдані власнику автомобіля марки «Mersedes-Benz-А180», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження, станом на момент ДТП, складають 50873 гривні 42 коп. При цьому, відшкодування шкоди у вигляді відновлювального ремонту, у зв`язку з проведенням комплексу операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складників та відновлення їхніх ресурсів у відповідності до пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від24.11.2003року №142/5/2092 (далі Методика), визначається за пунктом 8.2 цієї Методики, де вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за відповідною формулою. У той час, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин що були пошкоджені, на нові, страховик відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Відтак, при вирішенні справи судом встановлено, що розмір ліміту цивільно-правової відповідальності на одного потерпілого складає 100 000 гривень, що значно перевищує розмір шкоди (страхового відшкодування) сплаченого МТСБУ на користь потерпілої особи, та обґрунтовано враховано наявність фізичного зносу транспортного засобу за експертизою. Тому судом правильно визначена сума відновлювального ремонту, що залишилася не сплаченою, при застосуванні коефіцієнта фізичного зносу до заміни нових деталей, та додатково стягнута зі МТСБУ в межах ліміту відповідальності. Отже, судом першої інстанції правильно визначено розмір страхового відшкодування, який становить 37549 гривень 41 коп. (50873 гривень 42 коп. - 13324 гривень 01 коп.). Безпідставними є доводи апелянта про те, що висновок експертизи №33-05-21 від 19 травня 2021 року, є неналежним доказом у вказаній справі, виходячи з наступного. Відповідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до п. 34.4ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. Згідно п.п. 1.3, 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №14252092 від 24.11.2003 року (далі Методика), остання застосовується, зокрема, для визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та вимоги цією Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. Згідно п. 4.1 Методики, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень. Виходячи з мети оцінки, здійснюються всі процедури в межах методів оцінки, визначених цією Методикою (п.4.2 Методики). Відповідно до п.5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Згідно ч. 1ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Частиною 3ст. 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника. Згідно ч. 7ст. 102 ЦПК України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Частиною 2ст. 106 ЦПК України передбачено, що порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, визнаючи висновок експертного дослідження неналежним доказом, встановила: «висновок експертного дослідження не може бути визнаний належним та допустимий доказом з огляду на наступне. Так,ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. Частиною 6ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому, висновок експерта № 33-05-21 від 19 травня 2021 року, відповідає вимогам ст. ст.102,106 ЦПК України, виконаний атестованим судовим експертом Павлишиним Я.Д., що має вишу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта автотоварознавця. ОСОБА_8 , як експерта, попереджено про кримінальну відповідальність заст.384 КК України. Вказаний висновок МТСБУ не оскаржив та не просив суд першої інстанції провести повторну експертизу. Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що висновок експерта № 33-05-21 від 19 травня 2021 року є неналежним доказом у цій справі. Безпідставними є доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не є власником пошкодженого автомобіля, а тому не має права на виплату страхового відшкодування, виходячи з наступного. Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, має абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує. Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа з-поміж тих, з ким він вступає у відносини. Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно. Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права. Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо). Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14. Встановивши, що ОСОБА_9 керувала транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а тому вона має моє право на страхове відшкодування. Аналогічні за змістом висновки зазначені Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц та від 24 березня 2021 року у справі №755/2656/19. Пунктом 36.1ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Таким чином, оскільки МТСБУ не здійснило виплату страхового відшкодування в повному обсязі, вимоги ОСОБА_1 про стягнення недоплаченої частини регламентної виплати в сумі 37549 гривень 41 коп. є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволенню. Додаткове рішення Шевченківського районного суду Чернівецької області від 19 листопада 2021 року. Згідно з положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до положень ч. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: договором про надання правової допомоги від 09 листопада 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 ; актом виконаних робіт від 07 вересня 2021 року. Всього надано послуг на суму 6000 гривень. Відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги. Також ОСОБА_1 подала квитанцію на підтвердження витрат на проведення автотоварознавчої експертизи вартості матеріальних збитків, завданих власнику автомобілю Mersedes-Benz A180, державний номерний знак НОМЕР_4 у розмірі 4700 гривень 00 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з огляду на вимоги ст. 141 ЦПК України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 6000 гривень витрат на професійну правничу допомогу та 4700 гривень судових витрат понесених позивачем на оплату автотоварознавчої експертизи, оскільки такі витрати є документально підтвердженими та оформлені у встановленому законом порядку. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Моторного транспортного (страхового) бюро України залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 вересня 2021 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий М.І. Кулянда Судді: Н.К. Височанська О.О. Одинак