Постанова Волинський апеляційний суд № 161/3393/21

Справа № 161/3393/21 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/211/22 Категорія: 68 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 березня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., з участю секретаря судового засідання Савчук О.В., відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про усунення перешкод у здійсненні обов`язків щодо виховання та спілкування з дитиною та встановлення способу участі у її вихованні, за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2021 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини. Покликається на те, що він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 .. За час спільного життя ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . У наслідок різних поглядів на життя та непорозумінь між ним та відповідачами, сімейні відносини з ОСОБА_1 припинені. Вказує, що дитина проживала з ним з осені 2017 року по березень 2019 року. Стверджує, що займався вихованням сина та його розвитком. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 11 грудня 2018 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 за місцем проживання його матері ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Після вказаного рішення дитина почала проживати з матір`ю. Зазначає, що завжди намагався побачитися та поспілкуватися з сином, але відповідачі відмовлялися на його прохання давати можливість спілкуватися з сином та чинять перешкоди в побаченнях з дитиною. Неодноразово звертався із проханням до Служби у справах дітей Луцької міської ради про визначення способу у вихованні та спілкуванні з сином. Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 15.05.2019 року був встановлений спосіб участі у виханні та спілкуванні з сином з зазначенням конкретних днів та годин. Однак відповідачі чинять перешкоди у спілкуванні батька з сином. Вважає, що зустрічі з дитиною мають відбуватися частіше, в зв`язку з тим, що він хоче приділяти більше часу вихованню дитини. Враховуючи наведене просить суд зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином: з 19:00 до 21:00 у кожен понеділок, середу та п`ятницю місяця та в першу та третю суботу місяця з 10:00 до 12:00 наступного дня з можливістю перебування ОСОБА_5 без присутності матері дитини. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2021 року позов в даній справі задоволено частково. Ухвалено зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкод у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 та визначити позивачу такий спосіб у вихованні та спілкуванні з сином: з12:00 год. до 15:00 год. I та III неділі щомісячно без присутності матері. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвати нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Заслухавши відповідачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до зміни. Задовольняючи частково позов в даній справі та встановлюючи порядок участі батька в житті дитини, суд першої інстанції виходив з того, що спілкування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_4 протягом трьох годин без присутності матері, не призведе до тяжких наслідків, погіршення самопочуття дитини та її гармонійного стану, оскільки даний проміжок часу є невеликим. Висновки суду щодо необхідності встановлення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з сином є правильними, однак потребують зміни в частині порядку таких зустрічей. Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (ч. 2, 3 ст. 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Стаття 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 151, 153 СК України). Відповідно до статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки і піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки і піклування є обов`язковим до виконання. У разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.(ст. 159 СК України) Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини. У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування. Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини з урахування конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України). Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області 06 травня 2015 року батьками неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( а. с. 7). Рішенням Луцького міськрайоннного суду від 11 грудня 2018 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 за місцем проживання його матері ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6-8). Рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13.08.2019 року і до досягнення дитиною повноліття . Цим же рішенням відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 . Рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради №325-2 від 15.05.2019 року та № 321-1 від 25.06.2020 року визначено ОСОБА_3 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 з 15:00 до 19:00 у першу суботу та третю неділю у присутності матері дитини ОСОБА_1 .. Зобов`язано матір дитини ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_3 брати участь у вихованні дитини та завчасно попереджати про можливість та причини зміни у визначеному порядку його зустрічей. Підставою звернення ОСОБА_3 до суду стало порушення його права, як батька, на участь у вихованні малолітнього сина без присутності матері чи інших осіб, оскільки мати чинить перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, що в свою чергу породжує конфлікти між батьками та негативно впливає на малолітню дитину. Неможливість батька вільно спілкуватись з неповнолітнім сином підтверджується, як поясненнями учасників справи, так і письмовими доказами у справі. Крім того, відповідачі в судових засіданнях неодноразово висловлювались щодо їх не бажання спілкування дитини з батьком, з підстав негативного впливу ОСОБА_3 на малолітнього сина та не бажання дитини спілкуватись з батьком. Висновком служби у справах дітей Луцької міської ради від 16.09.2021 року констатовано про доцільність визначення ОСОБА_3 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 : з 12.00 до 15.00 I та II неділі. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та пояснення учасників справи обґрунтовано констатував про необхідність визначення ОСОБА_3 способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_4 , оскільки відповідачі в добровільному порядку чинять цьому перешкоди. Однак при визначенні порядку таких зустрічей судом першої інстанції не враховано вік малолітнього ОСОБА_4 та тривалий проміжок часу, який дитина в силу об`єктивних та суб`єктивних обставин не спілкувалась з батьком, що впливає на сприйняття дитиною ОСОБА_3 .. З врахуванням наведеного та беручи до уваги найкращі інтереси малолітньої дитини, колегія суддів вважає, що визначені судом дні та години зустрічей батька з сином мають відбуватись в присутності матері, з метою акліматизації дитини до ОСОБА_3 з яким, як вказують відповідачі, у дитини втрачений контакт. Позивач жодного разу в судові засідання не з`явився та не спростовував тверджень матері та бабусі дитини щодо небажання ОСОБА_4 спілкуватись з батьком. Окрім того, висновок служби у справах дітей Луцької міської ради від 16.09.2021 року( а.с 98-99) не містить жодних рекомендацій яким чином мають відбуватись зустрічі позивача з малолітньою дитиною (в присутності матері, представників органу опіки та піклування чи без таких). Доводи апеляційної скарги про недоцільність спілкування батька та сина є безпідставними, бездоказовими та такими, що спростовуються матеріалами справи та нормами Закону, які регулюють спірні правовідносини. В судовому засіданні встановлено, що позивач, який є батьком дитини, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із сином, що підтверджується численними зверненнями до служби у справах дітей та до суду з вказаним позовом. З висновку служби у справах дітей вбачається, що комісією, яка створена службою, були обстежені житлові умови за місце проживання ОСОБА_3 в період коли дитина проживала з ним. При цьому констатовано, що умови проживання ОСОБА_4 були задовільними, дитина була забезпечена усім необхідним. Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, судом не встановлено, відповідачами не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять. Натомість працівниками служби у справа дітей було констатовано, що у зв`язку з категоричною поведінкою відповідачів щодо надання дозволу ОСОБА_3 у спілкуванні з сином, позивач починав поводити себе неадекватно, вчиняти конфлікти та сварки. Крім того, судом установлено, що відносини між позивачем та відповідачами емоційно напружені, в переважній більшості закінчуються словесними перепалками та конфліктами, а тому ухвалюючи рішення суд виходить з того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, визначивши спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина, що не суперечить інтересам саме дитини. Доводи апеляційної скарги про те, що саме побачення дитини з батьком негативно впливають на його психічний стан та саме цей факт вплинув на здоров`я дитини є голослівними та бездоказовими. Не заслуговують доводи відповідача, що дитина не знає позивача, як батька, боїться його, втікає, не хоче спілкуватись. Оскільки діти в даному віці сприймають всю інформацію через маму, адже в даному віці вони не можуть формувати самі висновки, і оскільки негативно налаштована сама відповідач щодо свого колишнього чоловіка так і тривожно буде ставитись дитина. Законодавством передбачено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Необхідно роз`яснити сторонам, що з урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції та визначити позивачу спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином у присутності матері ОСОБА_1 в дні та години визначені судом першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382,384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 листопада 2021року змінити. В третьому абзаці резолютивної частини рішення слова « без присутності матері» замінити на слова «у присутності матері ОСОБА_1 ». В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: