Постанова 4874 № 924/101/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2022 року Справа № 924/101/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Грязнов В.В. секретар судового засідання Гладка Л.А. за участю представників сторін: прокурор: не з`явився позивача: не з`явився відповідача: не з`явився третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з`явилася треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з`явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі №924/101/20, ухвалене суддею Мухою М.Є., повний текст рішення складено 14.12.2020 р. за позовом Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" с. Колодіївка Кам`янець - Подільський район Хмельницька область за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Староушицьке" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Форк", м. Київ ОСОБА_1 м. Київ про витребування земельної ділянки Керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (із врахуванням заяви про зміну предмету позову) просить витребувати у ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0023, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 року №22-20731-СГ ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає про те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20731-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:03:003:0023) та передано йому у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного наказу 21.10.2017р. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 3 грудня 2020 року у справі №924/101/20 позов задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, передану ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 року №22-20731-СГ (кадастровий номер 6822455800:03:003:0023). Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. по справі №924/101/20, скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. по справі №924/101/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в повному обсязі. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/101/20 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі №924/101/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі №924/101/20. Зупинено дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі №924/101/20. Ухвалою від 21.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" прийнято до провадження, та ухвалою від 11.02.2021 відкладено її розгляд в Північно-західному апеляційному господарському суді на 11.03.2021. 01.02.2021 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Разом з тим, представник повідомив, що зареєстрований з використанням електронного цифрового підпису та просить суд використати систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (в особі представника Сергійчука Ю.В.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №924/101/20 - задоволено. 08.02.2021 р. на адресу апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити апеляційну скаргу представника відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. по справі №924/101/20 без змін. 17.02.2021 р. Кам`янець-Подільська місцева прокуратура Хмельницької обласної прокуратури надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. по справі №924/101/20 залишити без змін, апеляційну скаргу представника апелянта ТОВ «Агро-Еко-Граунд» залишити без задоволення. Судове засідання 11 березня 2021 р. о 10:30 год. не відбулося у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Філіпової Т.Л. Враховуючи те, що відпала обставина, яка унеможливила проведення судового засідання, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне призначити справу до розгляду. Згідно відомостей табелю комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Північно-західного апеляційного господарського суду, суддя-член колегії Бучинська Г.Б. з 15.03.2021 по 19.03.2021 включно перебуває у відпустці. Розпорядженням керівника апарату від 15.03.2021 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Бучинської Г.Б., відповідно до ст.32 ГПК України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №924/101/20. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено колегію суддів для розгляду справи №924/101/20 у складі головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі №924/101/20 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р. Ухвалою суду від 20.05.2021 р. зупинено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі №924/101/20 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/454/20. 27 січня 2022 року від Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №924/101/20 у зв`язку з тим, що постановою Касаційного господарського суду від 10.12.2021 залишено без задоволення касаційну скаргу ТОВ "Зарус-Інвест" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.10.2021 у справі №924/454/20. Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду розглянуто справу №924/454/20 та ухвалено постанову від 10.12.2021 р., повний текст якої оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 26.01.2022 р.. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2022 р. поновлено провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі №924/101/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на "03" березня 2022 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2(ВКЗ). Забезпечено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" участь в судовому засіданні у справі №924/101/20 призначеному на 03 березня 2022 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції. 03.03.2022 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника апелянта. Прокурор в судове засідання 03.03.2022 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. В судове засідання 10.02.2022 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницької області, Державне підприємство "Староушицьке", Товариство з обмеженою відповідальністю «Форк», ОСОБА_1 своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Поштові відправлення з рекомендованими повідомленнями, якими надсилалися примірники ухвали суду від 28.01.2022 року на адресу ТОВ «Форк», Державного підприємства "Староушицьке" та ОСОБА_1 повернулись до суду апеляційної інстанції з позначкою органу зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Відповідно до пункту четвертого частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Враховуючи, що ухвала суду від 28.01.2022 направлялися на адреси ТОВ «Форк», ОСОБА_1 та Державного підприємства "Староушицьке", яка встановлені судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, і інші адреси ними не повідомлялися, колегія суддів вважає, що ТОВ «Форк», ОСОБА_1 та Державне підприємство "Староушицьке" вважаються належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, навіть незважаючи на те, що процесуальні документи суду не були ним отримані та повернулися до суду з причини "адресат відсутній за вказаною адресою". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №873/41/21. Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: 1.Зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. позов задоволено. Вказане рішення мотивоване тим, що встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевих набувачів, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. 2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" в апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Крім того, скаржник звертає увагу, що станом на момент звернення до суду із даним позовом, об`єкти - земельна ділянка, яку просить витребувати прокурор, не існує як об`єкт цивільного права, її кадастровий номер скасований, відповідно у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову. В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції проігноровано та не надано належної оцінки, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, відповідно до вимог ст.170-173 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів та слідчої інформації, що міститься на них, запобігання можливості їх пошкодження, знищення, відчуження, накладено арешт на спірні земельні ділянки. Крім того, апелянт зазначає, що з огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту на земельні ділянки, в які входить спірне у даній справі майно, враховуючи, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння відповідача. Також апелянт зауважує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ані прокурором, ані ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не надано доказів, що оскаржувана земельна ділянка є саме ділянкою державної форми власності та, що саме ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області мав право розпоряджатись вказаною ділянкою та її слід повернути саме ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області. Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" представник Держгеокадастру в Хмельницькій області у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що позовну заяву у справі №924/101/20 подано прокурором з дотриманням вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру, в матеріалах справи містяться документи, які належно засвідчують, що Головним управлінням Держгеокадастру в Хмельницькій області (далі - Головне управління) не вживались заходи щодо повернення з незаконного володіння відповідачів спірних земельних ділянок. Також, прокуратурою Хмельницької області перед пред`явленням позову у справі на адресу Головного управління було надіслано лист про намір здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі Головного управління, як органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Відтак, доводи апеляційної скарги представника Відповідача щодо недотримання процедури, встановленої ч. 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, безпідставні. Щодо оспорювання апелянтом існування земельної ділянки, що витребовується у спірних правовідносинах, представник Держгеокадастру зазначає, що її ідентифікація здійснюється згідно відомостей Державного земельного кадастру, а саме відомостями про її формування на підставі наказу про надання дозволу на розроблення землевпорядної документації та реєстрації у Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 6822455800:03:003:0023 та відомостей архівного шару даних геодезичної системи, які зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно, відповідно до п.114, п.135 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2012 № 1051. Великою Палатою Верховного Суду України у постанові від 29.05.2019 по справі №367/2022/15-ц (п.56) викладено висновок, згідно якого формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастровим номерів, не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема шляхом витребування таких земельних ділянок, який обґрунтовано використано судом першої інстанції при ухваленні рішення, за наслідками розгляду спірних правовідносин. У відзиві на апеляційну скаргу Керівник Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури зазначає, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, вважає, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Також, апелянтом залишено поза увагою, той факт, що формування земельних ділянок як об`єктів цивільних прав (державна реєстрація земельних ділянок), державна реєстрація речових прав на них не є підставою для виникнення, зміни чи припинення права власності на них. Так, припинення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав внаслідок об`єднання чи поділу не є її знищенням чи будь-якою іншою підставою для припинення права власності, вичерпний перелік яких передбачено ст. 346 ЦК України.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-26731-СГ було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:03:003:0023). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства (01.02) "на" для ведення особистого селянського господарства (01.03)". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2га (кадастровий номер 6822455800:03:003:0023) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Відповідно до письмової інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.11.2018р., за гр. ОСОБА_1 22.10.2017р. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0023. 25.10.2017р. до Єдиного державного реєстру речових прав на майно внесено запис про припинення права власності гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0023. Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.11.2018р. за ТзОВ "Форк" 25.10.2017р. зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0023, площею 2га на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2017р. для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Староушицька селищна рада. 08.11.2017р. об`єкт нерухомого майна закрито на підставі об`єднання об`єктів нерухомого майна. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.11.2019р., за ТОВ "Агро-Еко-Граунд" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0160, площею 36га. Дата державної реєстрації: 14.12.2017р. Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14.12.2017р. 03.01.2018р. внесено запис про погашення права власності на підставі поділу об`єкта нерухомого майна. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.11.2019р., за ТОВ "Агро-Еко-Граунд" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0165, площею 34га. Дата державної реєстрації: 03.01.2018р. Підстава виникнення права власності: Відомості з ДЗК, серія та номер: 604140, виданий 03.01.2018, видавник: Державний земельний кадастр; заява, серія та номер: 4979, виданий 15.12.2017р., видавник: Зима Н.Ф., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.01.2020р., за ТзОВ "Агро-Еко-Граунд" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0166, площею 2га. Дата державної реєстрації: 03.01.2018р. Підстава виникнення права власності: Відомості з ДЗК, серія та номер: 604062, виданий 03.01.2018, видавник: Державний земельний кадастр; заява, серія та номер: 4979, виданий 15.12.2017р., видавник: Зима Н.Ф., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. 23.03.2018р. внесено записи № 25398833 та № 25399527 про арешт нерухомого майна, обтяжувач: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької обл.; особа в інтересах якої встановлено обтяження: Головне Управління Національної поліції в Хмельницькій області, на підставі ухвали суду № 686/4632/18 від 21.03.2018р. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.06.2019р. у справі №676/231/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20731-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00га, кадастровий номер 6822455800:03:003:0023 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Рішення набрало законної сили 11.07.2019р. Листами від 16.09.2019р. та від 11.12.2019р. Кам`янець-Подільська місцева прокуратура зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із проханням повідомити про заходи які здійсненні останнім з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах, зокрема щодо наявності підстав для звернення із позовом до суду про витребування на користь держави земельних ділянок. У відповідь на вказані листи Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило про відсутність у законі чітко визначених повноважень щодо звернення до суду за вказаною категорією та єдиної правової позиції, а також на відсутність коштів для звернення до суду з позовами вказаної категорії. Зважаючи на вищевикладене, прокурор в інтересах держави звернувся із даним позовом до суду. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 3 грудня 2020 року у справі №924/101/20 позов задоволено. 4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин. Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно із частиною 1 статті 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. За змістом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння. Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України. У статті 330 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України).

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру". За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Системне тлумачення положень частин 3 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, на яку посилався як суд першої інстанції, так і скаржник у апеляційній скарзі, наведено наступні правові висновки: Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим". Вказаного правового висновку також дотримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 року у справі №910/21377/17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що Листами від 16.09.2019р. та від 11.12.2019р. Кам`янець-Подільська місцева прокуратура зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із проханням повідомити про заходи які здійсненні останнім з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах, зокрема щодо наявності підстав для звернення із позовом до суду про витребування на користь держави земельних ділянок. У відповідь на вказані листи Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило про відсутність у законі чітко визначених повноважень щодо звернення до суду за вказаною категорією та єдиної правової позиції, а також на відсутність коштів для звернення до суду з позовами вказаної категорії. Отже, з матеріалів справи вбачається, що прокурор неодноразово звертався з листами до Головного Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з приводу, зокрема спірної у даній справі земельної ділянки, однак Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не вживало дій щодо витребування вказаних земельних ділянок. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування у ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0023, загальною площею 2 га, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі. Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 05.06.2019р. у справі №676/231/19, яке набрало законної сили, гр. ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, надав недостовірну інформацію про те, що не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Отже, судом констатовано, що земельна ділянка 2га, кадастровий номер 6822455800:03:003:0023, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, вибула із земель запасу державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника - держави. Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20.11.2018р., за ТзОВ "Форк" зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0023, площею 2га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Староушицька селищна рада. 08.11.2017р. право власності погашено на підставі об`єднання об`єктів нерухомого майна. Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області шляхом об`єднання земельних ділянок в т.ч. з кадастровим номером 6822455800:03:003:0023, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0160 площею 36га. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.11.2019р., за ТзОВ "Форк" зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0160, площею 36га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Староушицька селищна рада. 14.12.2017р. право власності на земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "Агро-Еко-Граунд", 03.01.2018р. об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0160 закрито шляхом поділу на земельні ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0165 площею 34га та кадастровий номер 6822455800:03:003:0166 площею 2га. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.11.2019р. та від 23.01.2020р. за ТзОВ "Агро-Еко-Граунд" зареєстровано земельні ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0165 площею 34га та кадастровий номер 6822455800:03:003:0166 площею 2га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Староушицька селищна рада. З вище викладеного вбачається, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. № 22-20731-СГ, скасованого у судовому порядку згідно рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 05.06.2019р. у справі №676/231/19 через його незаконність, тому колегія суддів приходить до висновку, що волі держави на таке вибуття не було. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16). ТОВ "Агро-Еко-Граунд", оскаржуючи судове рішення у справі, також посилається на неврахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 та від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц, оскільки на час звернення прокурора до суду з вимогами про витребування земельної ділянки (віндикація) земельна ділянка, щодо повернення якої заявлено вимогу, не існує як об`єкт цивільного права через поділ та/або об`єднання. У справі №522/1029/18, на яку посилається скаржник, предметом позову була вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав, визнання за позивачем права власності на квартири, витребування із чужого незаконного володіння на користь позивача квартири, зобов`язання відповідачів не чинити позивачеві перешкоди у користуванні квартирами та виселення відповідачів з квартир. Верховний Суд (постанова від 18 грудня 2019 року) з посиланням на положення статті 387 Цивільного кодексу України, зокрема зазначив, що об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень Цивільного кодексу України. Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Верховний Суд, змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про відмову у позові, зокрема в частині вимог про витребування з чужого незаконного володіння майна, виходив з того, що індивідуальні ознаки (загальна розрахункова площа, поверхи, планування), якими наділена квартира із будівельним номером АДРЕСА_1 , яка зазначена в оспорюваному договорі купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, не відповідають індивідуальним ознакам, притаманним квартирам із будівельним номером 176/1 (нині квартира АДРЕСА_2 ) та будівельним номером 175/1 (нині квартира 237 ). У справі №653/1096/16-ц, на неврахування якої також посилається заявник касаційної скарги, предметом позову була вимога Генічеської міської ради Херсонської області до фізичних осіб про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, виселення їх без надання іншого житлового приміщення, зобов`язання відповідачів знятися з реєстраційного обліку. Верховний Суд (постанова від 04 липня 2018 року), зокрема зазначив, що, враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння. Так, ТОВ "Агро-Еко-Граунд", оскаржуючи судове рішення з підстав неврахування правових висновків, викладених у зазначених вище справах, зазначає, що у зв`язку із поділом/об`єднанням земельних ділянок на час звернення прокурора до суду з цим позовом у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно та Реєстрі власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутня інформація щодо спірних земельних ділянок. Отже, станом на дату подання позову спірні земельні ділянки як об`єкти цивільного права припинені, відповідні кадастрові номера скасовано на підставі статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр", реєстраційні розділи закрито. Водночас спосіб, в який земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0023 вибула із власності держави, та наявність інших проваджень, у тому числі в господарських судах, свідчать про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність з державної власності земельних ділянок з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення таких земельних ділянок (об`єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації). У пункті 56 постанови від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права". Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц. Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16). Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними. Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13. Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що в цьому випадку місцевий суд з огляду на положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України дійшов правильного висновку щодо можливості витребування власником (державою) земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані, а формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Дослідивши доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції проігноровано та не надано належної оцінки, стосовно того, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 року у справі №686/4632/18, відповідно до вимог ст.ст. 170-173 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів та слідової інформації, що міститься на них, запобігання можливості їх пошкодження, знищення, відчуження, накладено арешт на земельні ділянки за межами населених пунктів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, які зареєстровані за ТОВ Агро-Еко-Граунд, зокрема з кадастровим номером 6822455800:03:003:0161 (до складу якої увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0023) колегія суддів зазначає наступне. Ухвалення рішення у справі №924/101/20 вищевказаного арешту не скасовує. При цьому, наявність/відсутність арешту не впливає на вирішення питання про витребування майна на користь власника і не скасовує пов`язаних з арештом обмежень щодо земельної ділянки. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2018 року у справі № 686/4632/18, серед іншого, клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП в Хмельницькій області, погодженого з прокурором прокуратури Хмельницької області, про накладення арешту на земельні ділянки задоволено. Накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, зокрема на земельні ділянки за межами населених пунктів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, які зареєстровані за ТОВ Агро-Еко-Граунд, зокрема з кадастровим номером 6822455800:03:003:0161 (до складу якої увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0023). Колегія суддів зазначає, що такий арешт був накладений за клопотанням слідчого, яке погоджено з прокурором, з метою захистити інтереси держави, запобігти подальшому відчуженню таких земельних ділянок. У справі №914/1671/17 Верховний Суд виходив з того, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Так, за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №372/2904/17-ц) або Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства. В даному випадку, такий арешт не є перешкодою в задоволенні позовних вимог про витребування земельних ділянок, оскільки, як і накладений в межах кримінального провадження арешт, так і позов в цій господарській справі, направлені на захист інтересів держави, порушенні внаслідок вибуття з її власності земельної ділянки, поза її волею. Колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянта на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №335/12096/15-ц, з огляду на їх нерелевантність обставинам даної справи. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 травня 2018 року у справі №569/4374/16-ц за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи виніс рішення у кримінальній справі. Враховуючи викладене, встановлені судами обставини незаконного вибуття спірних земельних ділянок із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірних земельних ділянок, вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевого набувача є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені місцевим судом. При розгляді даної справи, колегією суддів враховано правові позиції викладені Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10 грудня 2021 року у справі №924/454/20. Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

6. Висновки за результатами апеляційного розгляду. У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції. Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду. З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК. Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 03.12.2020 р. у справі №924/101/20 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №924/101/20 повернути Господарському суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений "04" березня 2022 р. Головуючий суддя Філіпова Т.Л. Суддя Василишин А.Р. Суддя Грязнов В.В.