Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/11062/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/346/22 Справа № 212/11062/21 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю: захисника - Балюри А.С.(в режимі відеоконференції), переглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Постановою суду від 25 січня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 496грн. 20 коп. Судом встановлено, що 27 листопада 2021 року о 00.28 годині в м. Кривий Ріг, Покровський район, вул. Невська, біля буд. 1, ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя. Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Також просить поновити строк на оскарження вказуючи, що суд не повідомляв про розглдя справи, а з копією постанови ознайомився 04 лютого 2022 року. Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що рішення суду незаконне та його висновки не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому апелянт вказує, що автомобіль працівники поліції зупинили без причини. В транспортному засобі знаходився він та двоє пасажирів. В подальшому він(Литовка) надав працівникам поліції документи для ознайомлення. Разом з цим працівники поліції зазначили, що із салону автомобіля чути запах алкоголю та запропонували йому пройти огля. Однак апелянт вказує, що Інструкцією від 09 листопада 2015 року за №1452/735 не передбачено вказаної ознаки, тому йому не повині були пропонувати пройти огляд. Крім цього працівники поліції залучили свідків, які є упередженими, так як із спілкування останніх було зрозуміло, що вони є знайомими. Також долучений до матеріалів відеофайли не можуть бути доказом, оскільки не відображають всієї події. Апелянт вважає, що письмові пояснення свідків є неналежним доказом в частині, що він керував автомобілем та його було відсторонено від керування з тих підстав, що свідки не бачили цих подій. Протокол про адміністративне правопорушення також є неналежним доказом, так як має виправлення в часі, а в суті правопорушення не розкрито об`єктивну сторону правопорушення. В апеляційному суді захисник підтримав вимоги апеляційної скарги та просив ї задовольнити. Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників перегляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Перевіряючи клопотання про поновлення строку то доводи зазначені в ньому знайшли своє підтрвердження під час апеляційного перегляду, тому строк пропущений з поважної причини і апеляційну скаргу слід розглянути по суті. Рішення суду першої інстанції про визнання винуватим ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП є законними та обґрунтованими. У відповідності до ст. ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Районний суд дотримався вказаних вимог закону при розгляді справи. Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_2 за ч.1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими районним судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення в якому викладено обставини правопорушення; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що ОСОБА_2 відмовився проходити огляд у встановленому законом порядку; напрвленням ОСОБА_2 для проходження огляду; відеозаписом, яким підтверджуються викладені обставини. Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому доводи апеляційної скарги про безпідставну зупинку не можуть бути підставою для скасування рішення суду І інстанції, оскільки не спростовуються той факт, що ОСОБА_2 керував автомобілем та відмовився пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння. Безпідставними апеляційний суд вважає доводи, що ОСОБА_1 працівники поліції необгрунтовано було запропоновано пройти огляд, оскільки під час спілкування з водієм із салону автомобіля було чути запах алкоголю, а в продальшому у водія було виявлено ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, що було відображено у направленні водія на огляд, а в подальшому у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому на спростування наявності ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_2 міг пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу чого не зробив. А тому враховуючи матеріали справи апеляційний суд вважає, що ними доведено наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння. Не знайшли свого підтвердження й доводи про упередженість свідків, так як до апеляційної скарги таких даних не долучено, а також враховуючи той факт, що в матеріалах справи є відеозапис з відмовою ОСОБА_2 пройти огляд, а тому письмові пояснення свідків є належними доказами. Що стосується доводів апеляційної скарги про недопустимість як доказів вини протоколу про адміністративне правопорушення, то він є допустимим доказом та відповідає вимогам ст. 256 КупАП, в ньому серед іншого зазначено місце, час і суть правопорушення. При цьому виправлення часу вчинення правопорушення в протоколі на переконання апеляційного суду не може свідчити про необхідність закриття справи, оскільки суд І інстанції розглядаючи її встановив час вчинення правопорушення. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Поновити строк ОСОБА_1 на оскарження постанови Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 496грн. 20 коп. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Р.В.Мудрецький