Постанова Полтавський апеляційний суд № 553/1091/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/1091/17 Номер провадження 22-ц/814/112/22Головуючий у 1-й інстанції Чистик І. О. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Дряниці Ю.В., суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26 червня 2017 року за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,- в с т а н о в и в : У травні 2017 року ПОКВП «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду із даним позовом. Вказувало, що підприємство «Полтаватеплоенерго» надавало послуги з централізованого теплопостачання в квартиру відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Покладені законодавством зобов`язання щодо оплати послуг з теплопостачання відповідачі виконували частково, що відповідно до ст. 264 ЦК України свідчить про визнання відповідачами свого боргу та перериває перебіг строку позовної давності. У зв`язку з чим за період з 01 квітня 2014 року по 01 березня 2017 року утворилась заборгованість в сумі 42 225 гривень 09 коп., індекс інфляції в сумі 6795 грн. 33 коп., та 3% річних в сумі 1241 грн. 68 коп., які просив стянуит з відповідачів. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 26 червня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з солідарно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість з оплати послуг з теплопостачання, яка утворилась за період з 01 квітня 2014 року по 01 березня 2017 року, в сумі 42225 гривень 09 коп, індекс інфляції в сумі 6795 грн. 33 коп., та 3% річних в сумі 1241 грн. 68 коп., що у загальному розмірі складає 50 262 гривні 10 копійок. Вирішено питання розподілу судових витрат. Заочне рішення у встановленому законом порядку оскаржила ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволення позовних вимог до неї. Вказує, що з 2014 року не проживає у квартирі, в якій підприємство «Полтаватеплоенерго» надавало послуги з централізованого теплопостачання, а тому не несе обов`язку по сплаті наданих комунальних послуг. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачі ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 , згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку) від 26 червня 2011 року, проживають та прописані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій ПОКВП «Полтаватеплоенерго» надавало послуги з централізованого теплопостачання. Встановлено, що відповідачі, як споживачі послуг не оплатили в повному обсязі надані послуги у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, у зв`язку з чим, за період з 01 квітня 2014 року по 01 березня 2017 року утворилась заборгованість в сумі 42 225 гривень 09 коп., а також індекс інфляції в сумі 6795 грн. 33 коп., та 3% річних в сумі 1241 грн. 68 коп., що підтверджується доданими до позову розрахунками. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання є обґрунтованими, оскільки доведеним є факт ухилення відповідачів від виконання грошового зобов`язання. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Стаття 156 ЖК України визначає права і обов`язки членів сім`ї власника жилого будинку (квартири). Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Так, за згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку) від 26 червня 2011 року, ОСОБА_7 , як онучка квартиронаймача, проживала та була прописана у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , , в якій позивачем надавалися послуги. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що з моменту досягнення повноліття ОСОБА_7 , яка була прописана і проживала у вказаному житлі, на рівні з іншими мешканцями несла обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг, та боргу, що утворився внаслідок неналежного виконання зобов`язання. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_7 не проживала за вказаною адресою, а тому, відповідно не користувалася послугами з теплопостачання, з 2014 року не підтверджені належними та допустимими доказами. Посилання на покази свідка ОСОБА_5 , який за твердженням скаржника міг підтвердити обставини на які вона посилається є безпідставними, оскільки ОСОБА_5 має процесуальний статус відповідача у справі, і ним не надавалися пояснення у ході судового розгляду. Що стосується посилання на встановлення факту не проживання ОСОБА_7 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 державним виконавцем при здійсненні виходу на вказану адресу, то слід зазначити, що відповідна постанова державного виконавця винесена 31 травня 2017 року, тобто поза межами заявленого позивачем строку стягнення заборгованості, а тому встановлені виконавцем обставини не стосуються предмету доказування. Скаржником на обґрунтування своїх доводів не проживання у квартирі АДРЕСА_2 протягом спірного періоду часу не долучено жодного доказу, який би міг підтвердити зазначену обставину, зокрема довідку про реєстрацію чи прописку за іншою адресою, або довідку від балансоутримувача, управителя помешкання, в якому вона могла проживати протягом квітня 2014 року березня 2017 року. Також в апеляційній скарзі не наведено будь-яких розрахунків на спростування правильності наведеного позивачем розрахунку заборгованості, який колегія суддів вважає належним та допустимим доказом заявленого розміру заборгованості. Сама по собі незгода скаржника із розміром заборгованості та порядком її нарахування не може бути підставою для скасування судового рішення. Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26 червня 2017 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця Судді: Л. І. Пилипчук О. В. Чумак