Постанова 4803 № 204/9891/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/328/22 Справа № 204/9891/21 Суддя у 1-й інстанції - Юшков М. М. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2022 року м. Дніпро Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, ОСОБА_1 на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто судовий збір у розмірі 496 гривні 20 коп., - ВСТАНОВИВ: Згідно оскаржуваній постанові суду першої інстанції, 01 грудня 2021 року о 14:30 в м. Дніпро по вул. Робочій, буд. 70-а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ-21043», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк апеляційного оскарження постанови районного суду, оскаржувану постанову суду скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свою вимогу стосовно поновлення строку апеляційного оскарження вказує, що копію постанови суду першої інстанції від 24.01.2022 року він отримав лише 02.02.2022 року, а тому пропустив відповідний строк оскарження постанови з поважної причини. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального закону. Зазначає, що працівниками поліції протокол про адміністративне правопорушення було складено безпідставно, оскільки він не мав ознак алкогольного сп`яніння, алкоголю не вживав, при цьому пояснив працівникам поліції, що має почервоніння обличчя за станом здоров`я, а руки тремтять через те, що вантажив автомобіль. Вказує, що на місці зупинки йому не пропонували пройти огляд на стан сп`яніння, а відмовився він лише проїхати в медичний заклад, оскільки вважав, що в нього відсутній в організмі алкоголь, так як він його не вживав. Одночасно вказує, що протокол у відношенні нього складений в порушення ст. 256 КУпАП та має суттєві неточності, зокрема неможливо встановити його особисті дані, при цьому вказує, що в процесі спілкування з поліцейським боди камера не працювала. На думку апелянта, пояснення свідків, наявні в матеріалах справи, відображають факт його відмови від проходження огляду на стан саме наркотичного сп`яніння, даний факт міститься і на відеозапису, у зв`язку з чим вказані докази не є допустимими. Також зазначає, що його неможливо було позбавити права керування транспортним засобом, оскільки посвідчення водія у нього було вилучено ще в 2016 році та на даний час не повернуто. Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків. Вирішуючи клопотання апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити, оскільки апелянт отримав повний текст постанови суду першої інстанції, згідно розписки наявної в матеріалах провадження, 01.02.2022 року, після чого йому був необхідний час для складання апеляційної скарги з формулюванням позиції захисту, а отже є підстави для висновку, що строк апеляційного оскарження був пропущений з поважної причини. Розглядаючи вимоги апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає зокрема у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху. Вказані положення кореспондують положенням п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. В той же час, як зазначено у п. 6 Розділу ІX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. У відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на вимогу працівників поліції, які виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобівознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою для вимоги пройти відповідний огляд. Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд приходить до висновку про правильність встановлення судом фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно нього уповноваженою особою органів поліції, котре полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Посилання апелянта на те, що працівники поліції йому не пропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, вважаю необгрунтованими і такими, що спростовуються наявним в матеріалах провадження відеозаписом, на якому чітко видно, що працівник поліції дістав зі службового автомобілю прилад Драгер та запропонував ОСОБА_1 пройти відповідний огляд, на що останній відмовився, а в подальшому відмовився і пройти огляд в закладі охорони здоров`я. Також приймається до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення заперечень з цього приводу не містить. Доводи апелянта стосовно того, що під час оформлення протоколу щодо нього та в процесі його спілкування з поліцейським не працювала нагрудна камера поліцейського, судом оцінюються критично, оскільки в матеріалах провадження наявний відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому чітко відображено події, викладені в протоколі. Що стосується доводів апелянта про неможливість позбавлення його права керування транспортним засобом з вилученням посвідчення, оскільки воно в нього було вилучено ще в 2016 році, то вони є неспроможними, так як згідно матеріалів справи ОСОБА_1 було видано посвідчення водія ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому наявність самого посвідчення при накладенні відповідного стягнення не є обов`язковою. Всі інші доводи апеляційної скарги судом оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах провадження доказами не підтверджуються, мають формальний характер та спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Апеляційним судом не встановлено порушень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735, допущених під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги апелянта є неприйнятними. При розгляді справи судом порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 рокущодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду А.А. Мазниця