Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/8324/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/812/22 Справа № 214/8324/19 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 214/8324/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: позивач - Акціонерне товариство «ОТП Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року, яке ухвалене суддею Прасоловим В.М. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: 06 листопада 2019 року року Акціонерне товариство « ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 16.06.2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», було укладено кредитний договір № ML-0AU/810/2005, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 21 780 доларів США, зі строком повернення до 16.06.2020 року та сплатою процентів за користування ним у розмірі 13% річних. Між сторонами у подальшому до Кредитного договору було укладено Додаткову угоду №1 від 29.10.2007 року та Додатковий договір №1 від 26.12.2008 року, відповідно до яких було змінено, зокрема, порядок сплати п.2.1.2, 2.1.2.1 та повернення відповідної частини та сплата процентів, здійснюється шляхом сплати платежів, що зменшуються у розмірі, строки з періодичністю, що визначені у Графіку платежів, який є невід`ємною частиною Додаткового договору та шляхом внесення готівки в касу або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок. Додатковим договором №2 від 07.12.2009 року була змінена фіксована процентна ставка, яка склала 13,01% річних та викладено Графік платежів у новій редакції. Додатковим договором №3 від 07.12.2009 року, Додатковим договором №4 від 14.03.2014 року та Додатковим договором №5 від 11.08.2014 року змінена фіксована процентна ставка 9,01% річних на період з 14.03.2014 року по 15.05.2014 року, з 16.05.2014 року до повного погашення 13,01% та викладено графік платежів у новій редакції. Свої зобов`язання за кредитним договором № ML-0AU/810/2005 від 16.06.2005 року АТ «ОТП Банк» виконав належним чином, надавши ОСОБА_1 кредит в розмірі 21 780,00 доларів США, який він своєчасно не погашав, в результаті чого, станом на 20.09.2019 року, виникла заборгованість в розмірі 15 202,72 доларів США. Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-0AU/810/2005 від 16.06.2005 року, станом на 20.09.2019 року, в розмірі 15 202,72 доларів США, яка складається із заборгованості: за кредитом 9 372,92 доларів США, по процентам за користування кредитом 5 829,80 доларів США; стягнути з відповідача на користь АТ «ОТП Банк» судовий збір в розмірі 5613, 81 грн. Відповідач ОСОБА_1 заявив про застосування наслідків пропуску позовної давності. Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивача АТ «ОТП Банк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм принципу змагальності сторін та норм процесуального права, що позбавило позивача можливості надати суду заперечення на письмові пояснення відповідача по суті спору. Не погоджується представник відповідача й з висновками суду першої інстанції щодо пропуску АТ «ОТП Банк» позовної давності, оскільки вимога про дострокове виконання зобов`язання була направлена позичальнику 16.10.2019 року та з цього часу обраховуються строки позовної давності, які банком дотримано. Також, зауважує й на тому, що відповідачем було заявлено про застосування позовної давності до частини періодичних платежів за період з липня 2015 року по листопад 2016 року, а не до всієї суми заборгованості. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 16.06.2005 року між Акціонерним Комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є АТ «ОТП БАНК» (п.1 Статуту, а.с.58), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-0AU/810/2005 (а.с.15-19), за умовами п.п.1,2 частини №1 якого банк надав позичальникові кредит в розмірі 21 780 доларів США за цільовим призначенням для придбання нерухомого майна, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00%, із визначенням строку повернення до 16.06.2020 року. Правомірність надання банком кредиту ОСОБА_1 в іноземній валюті підтверджується наявною в АКБ «Райффайзенбанк Україна» Генеральною ліцензією НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями №191 від 02.03.2001 року, згідно офіційних відомостей Національного Банку України з інтернет-порталу www.bank.gov.ua (а.с.53-55), що узгоджується з вимогами п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 та правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 10.02.2016 року у справі №6-1680цс15, від 16.09.2015 року у справі № 6-190цс15. Відповідно до п.п.2-4 частини №1, п.1.4, п.1.5 частини №2 Кредитного договору та Графіку повернення кредиту і сплати процентів (а.с.7, 11), кредит надано позичальникові на умовах сплати процентів за користування ним за фіксованою процентною ставкою. Погашення кредиту та сплата процентів здійснюються щомісяця у розмірі та строки визначені у Графіку повернення кредиту (Додаток №1) (а.с.17). Як визначено п.1.9 частини №2 Кредитного договору (зворот а.с.17), банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором та/або умов договору поруки. До кредитного договору неодноразово вносились зміни: Додаткова угода №1 від 29.10.2007 року, Додатковий договір №1 від 26.12.2008 року, відповідно до якого було змінено, зокрема, змінено порядок сплати та повернення відповідної частини, сплата процентів здійснюється шляхом сплати платежів, що зменшуються у розмірі, строки з періодичністю, що визначені у Графіку платежів, який є невід`ємною частиною Додаткового договору та шляхом внесення готівки в касу або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок; Додатковий договір №2 від 07.12.2009 року, якою була змінена фіксована процентна ставка, яка склала 13,01% річних та викладено Графік платежів у новій редакції; Додатковий договір №3 від 07.12.2009 року, Додатковий договір №4 від 14.03.2014 року згідно якого була змінена фіксована процентна ставка 9,01% річних на період з 14.03.2014 року по 15.05.2014 року, з 16.05.2014 року до повного погашення 13,01% та викладено графік платежів у новій редакції та Додатковий договір №5 від 11.08.2014 року згідно якого була змінена фіксована процентна ставка з 18.08.2014 року по 15.02.2015 року у розмірі 6,00%, з 16.02.2015 року до повного виконання зобов`язань в розмірі 13,01% та викладено Графік платежів в новій редакції. Із змінами до кредитного договору відповідач ознайомлювався належним чином, шляхом укладення додаткових угод (а.с. 21-52). Станом на 20.09.2019 року виникла заборгованість в загальному розмірі 15 202,72 доларів США, яка включає заборгованість за тілом кредиту 9372,92 доларів США, по процентам за користування кредитом 5829,80 доларів США (а.с.6-7). Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності, про застосування наслідків пропуску якого було заявлено відповідачем. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення названих вимог закону не дотримався. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Як встановлено судом та визнається сторонами, 16.06.2005 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є АТ «ОТП БАНК» (п.1 Статуту, а.с.58), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-0AU/810/2005 (а.с.15-19), за умовами п.п.1,2 частини №1 якого банк надав позичальникові кредит в розмірі 21 780 доларів США за цільовим призначенням для придбання нерухомого майна, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00%, із визначенням строку повернення до 16.06.2020 року. До кредитного договору неодноразово вносились зміни: Додаткова угода №1 від 29.10.2007 року, Додатковий договір №1 від 26.12.2008 року, відповідно до якого було змінено, зокрема, порядок сплати п.2.1.2, 2.1.2.1 та повернення відповідної частини та сплата процентів здійснюється шляхом сплати платежів, що зменшуються у розмірі, строки з періодичністю, що визначені у Графіку платежів, який є невід`ємною частиною Додаткового договору та шляхом внесення готівки в касу або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок; Додатковий договір №2 від 07.12.2009 року, яким була змінена фіксована процентна ставка та яка склала 13,01% річних та викладено Графік платежів у новій редакції; Додатковий договорі №3 від 07.12.2009 року, Додатковий договорі №4 від 14.03.2014 року, згідно яких була змінена фіксована процентна ставка 9,01% річних на період з 14.03.2014 року по 15.05.2014 року, з 16.05.2014 року до повного погашення 13,01% та викладено графік платежів у новій редакції та Додатковий договір №5 від 11.08.2014 року, згідно якого була змінена фіксована процентна ставка з 18.08.2014 року по 15.02.2015 року у розмірі 6,00%, з 16.02.2015 року до повного виконання зобов`язань в розмірі 13,01% та викладено Графік платежів в новій редакції. Згідно п. 1.5.1. Договору сторони погодили, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням. Згідно п. 1.9. частини 2 цього Договору визначено, що незважаючи на інші положення Договору, банк має право дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та майновим поручителем своїх боргових та інших зобов`язань за цим Договором або у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи/та майновим поручителем умов Договору іпотеки. При цьому, виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником протягом семи банківських днів з дати надіслання банком відповідної вимоги. Відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в повному обсязі, що потягло за собою зміну строку виконання зобов`язань, про що АТ «ОТП Банк» повідомив позичальника, шляхом направлення відповідної вимоги про виконання боргових зобов`язань від 16.10.2019 року, яка залишена останнім без виконання, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача суми заборгованості у розмірі 15 202,72 доларів США, із яких: заборгованість за тілом кредиту 9372,92 доларів США, по процентам за користування кредитом 5829,80 доларів США (а.с.6-7) При цьому, колегією суддів перевірено розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем, та з`ясовано, що він визначений у відповідності із умовами Кредитного договору №ML-0AU/810/2005 від 16.06.2005 року, із наступними змінами до нього, які підписано сторонами та які є чинними, та розмір заборгованості не спростовано позичальником, як і не надано власного розрахунку заборгованості. При цьому, колегією суддів враховано, що статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні Кредитного №ML-0AU/810/2005 від 16.06.2005 року, сторони погодили надання кредитних коштів у валюті відмінній від національної валюти України, що свідчить про узгодження сторонами повернення позики саме в іноземній валюті, а тому на позичальника має бути покладено обов`язок з повернення коштів у доларах США. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 в суді першої інстанції просив застосувати позовну давність та відмовити в позові з цих підстав. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)). Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Як слідує з умов Кредитного договору №ML-0AU/810/2005 від 16.06.2005 року, сторони погодили, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням. Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідачки повернути борг частинами, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачкою обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16. Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів 16 числа кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за наведених умов, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд першої інстанції. Позивач звернувся до суду з позовом 06 листопада 2019 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по 06 листопада 2016 року включно, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до стягнення підлягає заборгованість за щомісячними платежами, починаючи з 06 листопада 2016 року та до закінчення строку кредитування. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованості за Кредитним договором №ML-0AU/810/2005 від 16.06.2005 року, станом на 20.09.2019 року, у сумі 12 125 доларів США 12 центів США, яка складається з суми кредиту 7 640 доларів США 58 центів США; суми відсотків 4 484 доларів США 54 центів США. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ст. 133 ЦПК України). Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «ОТП Банк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 10 946,31 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог (5 613,01 грн. (а.с. 1) + 8 420,72 грн. (а.с. 179) = 14 033,73 грн.; 14 033,73 грн. х 78% (задоволені вимоги у відсотковому співвідношенні до заявлених вимог) = 10 946,31 грн.), що не перевищує меж граничного розміру визначеного Законом України «Про судовий збір». Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «ОТП Банк» - задовольнити частково. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-0AU/810/2005 від 16.06.2005 року, станом на 20.09.2019 року, в розмірі 12 125 (дванадцять тисяч сто двадцять п`ять) доларів США 12 (дванадцять) центів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 7 640 (сім тисяч шістсот сорок) доларів США 58 (п`ятдесят вісім) центів США та заборгованості за відсоткаим у розмірі 4 484 (чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) доларів США 54 (п`ятдесят чотири) центів США. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» судові витрати у справі у розмірі 10 946 (десять тисяч дев`ятсот сорок шість) гривень 31 (тридцять одна) копійка. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 01 березня 2022 року. Головуючий: Судді: