Постанова 4857 № 460/132/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/132/21 пров. № А/857/20572/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., з участю секретаря судових засідань Смолинця А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясо-Інвест» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суддя у І інстанції Гудима Н.С., час ухвалення рішення 11 год 07 хв, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 19 липня 2021 року, ВСТАНОВИВ : У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «М`ясо-Інвест» (далі ТОВ «М`ясо-Інвест») звернулося до адміністративного суду із позовом, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управління ДПС у Рівненській області (далі ГУ ДПС) від 23 грудня 2020 року №00028530701, згідно з яким позивачу зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість (далі ППР), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 379 458 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 460/132/21 позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що контролюючим органом не наведено в акті перевірки та відзиві на позовну заяву жодних документів та будь-яких доказів, які б підтверджували наявність фактів порушень позивачем податкового законодавства щодо використання не у господарській діяльності придбаного ним транспортного засобу, що дає підстави для висновку про відсутність порушення ТОВ «М`ясо-Інвест» вимог пункту 189.1 статті 189, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК). У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ДПС, яке просило його скасувати та відмовити у задоволенні позову ТОВ «М`ясо-Інвест». Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що під час проведеної ГУ ДПС документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «М`ясо-Інвест» (акт перевірки №3368/17-00-07-01/41811694 від 03 грудня 2020 року), було досліджено операцію з придбання товариством автомобіля Mercedes-Benz GLE 350 d 4МАТІС, державши номер НОМЕР_1 (далі Автомобіль) та його використання у господарській діяльності. З наданих під час перевірки документів неможливо підтвердити використання вказаного Автомобіля у господарській діяльності ТОВ «М`ясо - Інвест». Відтак, у порушення пункту 189.1 статті 189, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК, ТОВ «М`ясо-Інвест» занижено податкові зобов`язання з ПДВ за рахунок використання придбаного Автомобіля тасписаного дизельного пального, що не є господарською діяльністю платника податку, у розмір ПДВ 379 458 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2020 року. на суму 379 458,0 грн. Окрім того, ТОВ «М`ясо-Інвест» не складено та не зареєстровано податкові накладні (далі ПН) у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) на вартість товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), використаних не в господарській діяльності, що свідчить про порушення позивачем пункту 201.10 статті 210 ПК. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «М`ясо-Інвест» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 16 жовтня 2020 року №9268520148 від`ємного значення з податку на додану вартість, результати якої оформлено актом №3368/17-00-07-01/41811694 від 03 грудня 2020 року. У вказаному акті контролюючим органом зазначено про встановлення порушення ТОВ «М`ясо-Інвест» пункту 189.1 статті 189 , абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 розділу V ПК, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного періоду, за вересень 2020 року на суму 379 458 грн. Суть виявленого порушення, на думку відповідача, зводиться до того, що під час проведеної перевірки не було підтверджено використання ТОВ «М`ясо-Інвест» придбаного за 2 276 234 грн (у т.ч. ПДВ 379 372 грн) Автомобіля у його господарській діяльності, а отже заниження податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок використання Автомобіля та списаного на його використання дизельного пального, що не є господарською діяльністю платника податку у розмірі 379 458 грн за вересень 2020 року. Окрім того, порушення полягає у нескладенні та нереєстрації ПН у ЄРПН на вартість ТМЦ, використаних не в господарській діяльності. На підставі вказаних висновків 23 грудня 2020 року ГУ ДПС прийнято ППР №00028530701, яким ТОВ «М`ясо-Інвест» зменшено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 379 458 грн. ТОВ «М`ясо-Інвест» не погодилося із вказаним рішенням контролюючого органу та за захистом своїх прав звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. За правилами пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Вимогами пункту 198.1 ст.198 ПК передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Разом із тим, приписами пункту 198.6 статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи нр підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відтак, на переконання апеляційного суду, слід погодитися із думкою суду першої інстанції про те, що передумовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум ПДВ є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку. ТОВ «М`ясо-Інвест» на підтвердження факту придбання та використання у господарській діяльності придбаного Автомобіля надало: договір купівлі-продажу автомобіля №0952630014 від 03 жовтня 2019 року, укладений з ПрАТ «Волинь-Авто», з додатковими угодами і специфікаціями; платіжні доручення №38 від 03 жовтня 2019 року, №150 від 03 жовтня 2019 року, №202 від 12 листопада 2019 року, №203 від 12 листопада 2019 року, №204 від 12 листопада 2019 року, №205 від 12 листопада 2019 року; акт прийому-передачі автомобіля №0952630014 від 12 листопада 2019 року; видаткову накладну №0952630014 від 12 листопада 2019 року; акт приймання- передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 13 листопада 2019 року; податкові накладні №91 від 03 жовтня 2019 року, №92 від 03 жовтня 2019 року №290 від 12 листопада 2019 року, №292 від 12 листопада 2019 року, №293 від 12 листопада 2019 року та №291 від 12 листопада 2019 року; платіжні доручення №212 від 18 листопада 2019 року, №213 від 18 листопада 2019 року, №210 від 13 листопада 2019 року, №209 від 13 листопада 2019 року про сплату збору під час набуття права власності на автомобіль, за послуги РСЦМВС в Рівненській області та страхові платежі; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 14 листопада 2019 року; наказ №11 від 12 листопада 2019 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 ; наказ №13 від 12 листопада 2019 року «Про закріплення автомобіля за відповідальною особою»; наказ про виправлення описки в наказі №13 від 12 листопада 2019 року «Про закріплення автомобіля за відповідальною особою»; оборотно-сальдові відомості про перебування транспортного засобу на балансі товариства; подорожні листи службового легкового автомобіля Mercedes-Benz GLE 350 d 4МАТІС за серпень-вересень 2020 року; акти списання дизельного пального №15 від 31 серпня 2020 року та №17 від 30 вересня 2020 року; посвідчення водія ОСОБА_1 ; копії відомостей про виплату готівки за період з листопада 2019 року по листопад 2020 року; копії звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з листопада 2019 року по грудень 2020 року (у т.ч. щодо ОСОБА_1 ); копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за період з IV кварталу 2019 року по IV квартал 2020 року; копії платіжних доручень про перерахування ПДФО за період з листопада 2019 року по березень 2021 року; копії платіжних доручень про перерахування військового збору за період з листопада 2019 року по березень 2021 року; копії платіжних доручень про перерахування єдиного внеску за період з листопада 2019 року по березень 2021 року; копії оборотно-сальдових відомостей по рахунках 6411, 642 та 651 за період з листопада 2019 року по березень 2021 року; довідка від 18 червня 2021 року про суми доходів у 2019-2020 роках; посадова інструкція менеджера зі збуту; службові записки менеджера зі збуту за період 2019-2021 років; договори поставок за період 2019-2021 років. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що наявні матеріали справи дають підстави для висновку про відсутність доказів про очевидне використання позивачем Автомобіля поза межами господарської діяльності ТОВ «М`ясо-Інвест». Окрім того, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неспроможність доводів контролюючого органу про те, що ТОВ «М`ясо-Інвест», придбавши Автомобіль, закріпило його за працівником, який ще не був прийнятий на роботу, з огляду на наявність наказу №13/1 від 13 листопада 2019 року про виправлення технічної описки у наказі №13 від 12 листопада 2019 року, у якому зазначено, що правильною датою прийняття наказу №13 є 13 листопада 2019 року. При цьому ТОВ «М`ясо-Інвест» було надано ПН №91 від 03 жовтня 2019 року, №92 від 03 жовтня 2019, №290 від 12 листопада 2019 року, №292 від 12 листопада 2019 року, №293 від 12 листопада 2019 року, №291 від 12 листопада 2019 року, що зареєстровані у ЄРПН, на суму вартості придбаного автомобіля. Таким чином, апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції були належні фактичні та правові підстави для висновку про відсутність доказів на підтвердження наявності фактів порушень позивачем податкового законодавства щодо використання не у господарській діяльності придбаного Автомобіля, а отже відсутність порушення ним вимог пункту 189.1 статті 189, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 460/132/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Постанова у повному обсязі складена 02 березня 2022 року.