Постанова Львівський апеляційний суд № 2-2877/11

Справа № 2-2877/11 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук О.Я. Провадження № 22-ц/811/1127/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. суддів: Приколоти Т.І. Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. З участю: представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Підбірного М.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу №462/8100/19 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Підбірного Миколи Ярославовича на заочне рішення Залізничного районного суду м.Львова від 31 січня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ін., В С Т А Н О В И В : В липні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 157921,06 доларів США, 48561,22 долари США - заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом, 212804,03 грн. - сума пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом, штраф за невиконання умов договору в розмірі 12757,60 грн. та судовий збір. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ПАТ «Перший український міжнародний Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №5673902 від 12.11.2007 року на суму 160000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом. Крім цього, в забезпечення виконання зобов`язань між позивачем та відповідачами укладено договори іпотеки та поруки. Оскільки боржник та поручителі несуть солідарну відповідальність перед банком за порушення зобов`язань за кредитним договором, в добровільному порядку погасити заборгованість відмовляються просив стягнуту існуючу заборгованість. Оскаржуваним заочним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 31 січня 2012 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний Банк» 206 482,28 доларів США заборгованості за кредитним договором. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний Банк» 225 561,63 грн. відсотків за користування кредитом та штраф за невиконання умов договору. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства ПАТ «Перший український міжнародний Банк» 1700 грн.00 коп. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справіи. Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 19 березня 2021 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м.Львова від 31 січня 2012 року залишено без задоволення. Заочне рішення оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Підбірний М.Я. В апеляційній скарзі зазначає, що судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Позивачем безпідставно нараховано, а судом помилково стягнуто суми процентів та штрафних санкцій в загальній сумі 72 150,77 доларів США за період з 04.02.2009 року по 15.06.2011 року у зв`язку з тим, що після направлення вимоги банком про дострокове повернення всієї суми позики право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та штрафні санкції за кредитним договором припиняється. Суд безпідставно стягнув із поручителя ОСОБА_1 суму боргу , процентів та штрафних санкцій за кредитним договором , оскілки звернувшись з позовом 15.07.2011 року Банк пропустив визначений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк для пред`явлення вимоги поручителю. Зазначене підтверджується практикою Верховного Суду . Постановляючи ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення суд першої інстанції без задоволення суд не врахував доводи та заперечення відповідача щодо суті позовних вимог, а обмежився лише висновком про відсутність підстав для поновлення строку. Зазначає, що оскілки відповідач був позбавлений права подати заяву про застосування строку позовної давності у суді першої інстанції, вважає за можливе заявити клопотання про застосування строку позовної давності в апеляційному суді. Просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове,яким у задоволенні позову відмовити. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року замінено первісного кредитора Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний Банк» (скорочена назва ПАТ «ПУМБ»),який є позивачем у справі №2-2877/11 на нового кредитора ОСОБА_5 (а.с.171-172). На виконання вимог ст.360 ЦПК України позивачем ОСОБА_5 подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві позивач ОСОБА_5 зазначає, що заборгованість за кредитним договором підлягає сплаті боржником та поручителями Новому кредиторові, як правонаступнику Первісного кредитора. Новим кредитором було направлено вимогу про сплату заборгованості як боржнику так і поручителям. На його думку доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують фактичних обставин справи щодо наявності непогашеної заборгованості. Щодо визначення дійсної заборгованості за кредитним договором №5673902 від 12.11.2007 року покладається на розгляд суду (а.с.180-182). 05 листопада 2021 року позивач ОСОБА_5 подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.200). Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду апеляційної інстанції заяви про розгляд справи у їх відсутності (а.с.158,161). Про судове засідання призначене на 14 лютого 2022 року позивач та відповідачі повідомлені належним чином, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучені до матеріалів справи). Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 -адвоката Підбірного М.Я. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 3 ст.3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Судом встановлено такі обставини. 12 листопада 2017 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 5673902 на суму 160 000, 00 дол. США зі сплатою відсотків користування кредитом, з остаточним терміном погашення 12.11.2027р. /а.с. 14-20/ З копії Меморіального валютного ордеру від 12.11.2007 року встановлено, що відділення № 2 філії «ПУ м.Львові перерахувало ОСОБА_2 160 000 дол.США, що в еквіваленті становить 808000, 00 грн./а.с.31/ За договором іпотеки №5673958 від 12.11.2007р. ОСОБА_2 , передав в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок по АДРЕСА_1 /а.с.21-22/. За договором поруки № 5673967 від 12.11.2007р. укладеного між ПАТ «Перший український міжнародний Банк» та ОСОБА_3 , - ОСОБА_3 поручився перед банком за виконання ОСОБА_2 зобов`язань по кредитному договору, /а.с.25-27/ З долученого до матеріалів справи копії договору поруки №5673968 від 12.11.2007р.видно, що такий укладений між ПАТ «Перший український міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , згідно з яким ОСОБА_1 поручилась перед банком за виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань по кредитному договору /а.с.28-30/ З копії листів від 02.03.2009р. № 535, від 04.02.2009р. № 305, від 02.03.2009р. № 534 видно, що ПАТ « Український міжнародний банк» звертався до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_1 з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом в добровільному порядку /а.с.32, 34, 36/. Вимогу про дострокове повернення кредиту поручитель ОСОБА_3 отримав 17 березня 2009 року, що стверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.35), а ОСОБА_1 - 12 березня 2009 року (а.с.37). Судом встановлено, що сума заборгованості відповідачів перед позивачем станом на день подачі позову до суду становить 206 482, 28 дол.США та 225,561 грн. 63 коп., з яких: 157 921,06 доларів США - сума основного кредиту, 48561, 22 дол. США - заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом, 212 804, 03 грн.,- сума пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом, штраф за невиконання умов договору, в розмірі 12757, 60 грн. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачі в добровільному порядку відмовляються погасити існуючу заборгованість перед позивачем в добровільному порядку, а тому з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 слід стягнути в солідарному порядку в користь Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ «Перший Український Міжнародний Банк» 206 482, 28 дол.США заборгованості за кредитним договором та 225 561, 63 грн. відсотків за користування кредитом та штраф за невиконання умов договору в судовому порядку. Рішення суд ухвалив в заочному порядку. Апеляційний суд не повністю погоджується з таким висновком суду, зокрема в частині задоволення позову до поручителів. На час виникнення спірних відносин норми Цивільного кодексу України встановлювали такі вимоги. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 546 ЦК України передбачалося, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Приписами ст.554 ЦК України було встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Частина 4 ст.559 ЦК України встановлювала, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Як вбачається з вимог позовної заяви, позивач стверджує та зазначене підтверджено належними доказами, що вимогу про дострокове повернення кредиту поручитель ОСОБА_3 отримав 17 березня 2009 року, а поручитель ОСОБА_1 - 12 березня 2009 року, а відтак строк на дострокове повернення всієї суми кредиту закінчився 16 квітня 2009 року та відповідно 11 квітня 2009 року. З позовом про стягнення заборгованості в солідарному порядку з боржника і поручителів Банк звернувся 15 липня 2011 року. Відтак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що порука припинилася, оскільки банк не виконав вимог ч.4 ст.559 ЦК України. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов. У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов`язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обчисленню від цієї дати. Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)(ст.258 ЦК України). Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Тому, якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Більше того, якщо відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Зокрема, такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.10.2018 у справі № 317/3698/15-ц. Окрім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц, в якій з метою ефективного гарантування права на справедливий суд Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17 щодо того, що суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування позовної давності. Як вбачається із змісту заяви про перегляд заочного рішення представник ОСОБА_1 -адвокат Підбірний М.Я. стверджував, що звернувшись з позовом 15 липня 2011 року Банк пропустив визначений ч.4 ст.559 ЦК України строк (шестимісячний строк), для пред`явлення вимоги поручителю (шляхом пред`явлення позову до суду ). За збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права(шляхом пред`явлення позову) кредитор вчиняти не може, у зв`язку з припиненням поруки, однак суд першої інстанції зазначеним доводам оцінки не дав, а лише обмежився мотивами щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про наявність справи у суді та обізнаність про договірні відносини з банком. Не можна погодитись також з висновком суду про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, оскільки судова повістка,яка направлялась на її адресу повернулась до суду без вручення адресату з відміткою «За закінченням терміну зберігання»(а.с.59), що відповідно до правового висновку висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Що стосується доводів апеляційної скарги в частині безпідставного нарахування та помилкового стягнення судом з відповідача ОСОБА_2 суми процентів та штрафних санкцій за невиконання кредитного договору в загальній сумі 72150,77 доларів США, оскільки з часу направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, право кредитодавця нараховувавти передбачені договором проценти та штрафні санкції припиняється, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки сам боржник рішення суду не оскаржував, до апеляційної скарги не приєднувався, а відтак погодився з таким розміром заборгованості. Відповідно до ст.376 Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути понесені ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.374 ч.1 п.1 п.2,375, 376 ч.1 п.3,4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Підбірного Миколи Ярославовича задовольнити частково. Заочне рішення Залізничного районного суду м.Львова від 31 січня 2012 року скасувати в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №5673902 від 12.11.2007 року з поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2550,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складений 24 лютого 2022 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк