Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/2008/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2008/21 пров. № А/857/19965/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кавказ» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі №380/2008/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Кавказ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (головуючий суддя першої інстанції Крутько О.В., час ухвалення 11.41 год, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту - 30.09.2021),- В С Т А Н О В И В: Позивач Приватне підприємство «Кавказ» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області форми «ПС» від 08.09.2020 №0007303207 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 100000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.09.2020 № 0007303207 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 100000,00 грн. за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 ст. 230 ПК України. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. 05.01.2021 позивачем було отримано рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 30.12.2020 № 36738/6/99-00-06-03-01-06, відповідно до якого у її задоволенні було відмовлено, після чого позивач звернувся до суду з цим позовом. Позивач зазначає, що карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України став для контрагента позивача та самого позивача форс-мажором. Вказана обставина була непередбачуваною та перешкоджала позивачеві здійснити обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. За наведених мотивів позивач вважає, що відсутні підстави для притягнення його до відповідальності за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню. Зокрема суть доводів апелянта зводиться до того, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги те, що несвоєчасне встановлення та реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів- лічильних та рівнемірів лічильників рівня пального сталася не з вини апелянта (позивача), як розпорядника акцизного складу, а в результаті виникнення форс-мажорних обставин, а саме розповсюдження коронавірусної хвороби. Апелянт зазначає, що ним були здійснені усі можливі та належні заходи і дії для виконання податкового законодавства, однак у зв`язку із жорсткими обмежувальними заходами, які були запроваджені в Італії ( виробник обладнання ) та в Україні з метою протидії пандемії COVID-19, поставка обладнання була відкладена на невизначений час. Також апелянт вказує на переписку з ТОВ «Тестрайт», ФОП ОСОБА_1 щодо поставки обладнання, укладення додаткових договорів. Апелянт зазначає, що відповідно до п. 109 ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, таабо їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Оскільки позивач несвоєчасно встановив та зареєстрував в Єдиному державному реєстрі витратоміри лічильники та рівнеміри лічильники рівня пального з поважних незалежних від підприємства причин, тому відсутні підстави для застосування штрафу за такі порушення. Також апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не дотримано принципи, визначені ст. 2 КАС України. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. У судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Приватне підприємство «Кавказ» зареєстровано Виконавчим комітетом Старосамбірської районної державної адміністрації 15.08.1995, відомості про державну реєстрацію включено до ЄДРПОУ 01.05.2005, № запису 14091200000000101, перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Львівській області як платник податків за основним місцем обліку, реєстраційний номер

12. ПП «Кавказ» зареєстровано акцизний склад за уніфікованим номером 1006729 та отримано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі пальним № 13310314201900288 від 01.07.2019 з терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2021 за адресою фактичного провадження діяльності однієї з АЗС по вулиці Хирівській, 1а, с. Буньковичі, Старосамбірський (Самбірський) район, Львівська область. 19.08.2020 на підставі наказу від 17.08.2020 № 2895 та відповідно до направлень на перевірку від 17.08.2020 №№ 1888, 1889, 1890, посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області була проведена фактична перевірка АЗС, що розташована за адресою: Львівська обл., Старосамбірський район, с. Буньковичі, вул. Хирівська, 1а та належить суб`єкту господарювання ПП «Кавказ». За наслідком перевірки складено акт від 20.08.2020 № 13/526/332.7/22385147 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального. Фактичною перевіркою ПП «Кавказ» встановлено, що суб`єкт господарювання здійснює роздрібну торгівлю підакцизними товарами, а саме: алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним в асортименті на підставі діючих ліцензій. Даний суб`єкт господарювання зареєстрований платником акцизного податку з реалізації пального з 01.03.2016 та має зареєстрований акцизний склад від 26.06.2019 № 1006729 за адресою: Львівська обл., Старосамбірський район, с. Буньковичі, вул. Хирівська, 1а. На вищезазначеному складі для здійснення реалізації роздрібної торгівлі пальним у своїй діяльності використовує п`ять резервуарів (РГС-25), а саме: резервуар № 1 бензин марки А-95 (залишок пального станом на 01.04.2020 становив 20627,18 л.); резервуар № 2 бензин марки А-92 (залишок пального станом на 01.04.2020 становив 15817,55 л.); резервуар № 3 дизпаливо (залишок пального станом на 01.04.2020 становив 36699 л.); резервуар № 4 газ пропан-бутан (залишок пального станом на 01.04.2020 становив 3705,97 л.); резервуар № 5 дизпаливо плюс (залишок пального станом на 01.04.2020 становив 7004,41 л.), на яких за період з 01.01.2020 по 02.08.2020 не обладнано (не встановлено) рівнеміри-лічильники, чим порушено вимоги п.п. 230.1.2, п.230.1 ст. 230 ПК України. За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.09.2020 № 0007303207 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 100000,00 грн. за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 ст. 230 ПК України відповідно до пункту128-1.1 ст. 128-1 Податкового кодексу України. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. 05.01.2021 позивачем було отримано рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 30.12.2020 № 36738/6/99-00-06-03-01-06, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 08.09.2020 № 0007303207 залишено без змін, а скаргу без задоволення. Після цього Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що факт вчинення позивачем порушення, передбаченого підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, знайшов своє підтвердження при розгляді цієї справи, що стало правомірною підставою для застосування оспорюваного штрафу. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, акцизний склад це, зокрема, спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу ( пп14.1.224 п.14.1 ст. 14 ПК України). Відповідно до пункту 230.1. статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку. Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1. статті 230 Податкового кодексу України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі. Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу. Пунктом 12 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року. Пунктом 18 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було встановлено, що норми пункту 128-1 статті 128-1 Податкового кодексу України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року. Разом з тим Законом України від 18.12.2019 №391-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» (далі Закон №391-ІХ) до пункту 18 підрозділу 5розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України внесені зміни, а саме в абзаці четвертому слово «січня» замінено словом «квітня». Відповідно до пункту 128-1.1. статті 128-1 Податкового кодексу України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового. Отже, наведені вище норми чинного законодавства встановлюють, що у розпорядників акцизних складів на підставі указаних норм Податкового кодексу України виник обов`язок обладнати акцизні склади, на території яких здійснюється господарська діяльність з відповідним підакцизним товаром паливом витратомірами-лічильниками та рівномірами-лічильниками та зареєструвати їх у відповідному Єдиному державному реєстрі до 01.04.2020. При цьому з 01.04.2020 відповідно до статті 128-1 Податкового кодексу України за вказані вище порушення передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно вказав, що законодавчі зміни, на підставі яких у позивача виник обов`язок обладнати акцизний склад відповідними засобами вимірювання були прийняті заздалегідь. Закон України №391-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку», яким було установлено відповідний обов`язок позивача, як розпорядника акцизного складу прийнятий - 18.12.2019. Отже, позивач знав про виникнення з 01.04.2020 у нього такого обов`язку та мав достатньо часу для того щоб придбати, встановити та зареєструвати витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники на своєму акцизному складі. Окрім цього, закон у попередній редакції, тобто до внесення змін 18.12.2019 на підставі Закону №391-ІХ вимагав установлення таких приладів ще до 01.01.2020, що також свідчить про обізнаність позивача про це та можливість підготуватися до таких змін податкового законодавства та змісту і обсягу своїх обов`язків щодо цього. Згідно матеріалів перевірки на момент перевірки на зареєстрованому акцизному складі (р.№ 1006729) за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с. Буньковичі, вул. Хирівська, 1а. для здійснення реалізації роздрібної торгівлі пальним ПП «Кавказ» у своїй діяльності використовував п`ять резервуарів (РГС-25), а саме: резервуар №1 бензин марки А-95 (залишок пального станом на 01.04.2020 становив 20627,18 л.); резервуар №2 бензин марки А-92 (залишок пального станом на 01.04.2020 становив 15817,55 л.); резервуар №3 дизпаливо (залишок пального станом на 01.04.2020 становив 36699 л.); резервуар № 4 газ пропан-бутан (залишок пального станом на 01.04.2020 становив 3705,97 л.); резервуар №5 дизпаливо плюс (залишок пального станом на 01.04.2020 становив 7004,41 л.). У період з 01.01.2020 по 02.08.2020 зазначений акцизний склад не було обладнано (не встановлено) витратомірами-лічильниками та рівномірами. Також суд першої інстанції вірно вказав, що Позивач сам не заперечує факт наявності пального на АЗС без встановлення витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників. Таким чином, після 01.04.2020 позивач, як розпорядник акцизного складу, де розташовані резервуари, в яких зберігається пальне, зобов`язаний був обладнати їх рівнемірами-лічильниками на виконання вимог Податкового кодексу України щодо обов`язкового встановлення витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників. Відповідно до пункту 52.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій, зокрема за: обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками. Отже, в ході розгляду справи встановлено, що позивач допустив податкове правопорушення передбачене підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, відповідальність за яке встановлена пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України. Що стосується доводів апелянта про те, що форс мажорні обставини позбавили його можливості придбати витратоміри - лічильники та рівноміри та відповідно відсутня його вина у вчиненні вказаного правопорушення, , то як уже зазначалось вище, законодавчі зміни, на підставі яких у позивача виник обов`язок обладнати акцизний склад відповідними засобами вимірювання були прийняті заздалегідь. Крім цього, самі норми пункту 52.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначають, що штрафні санкції за порушення щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками застосовуються незалежно до встановленого карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) на відміну від інших порушень. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке відповідає вказаним вище критеріям, тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають та покладаються на позивача. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кавказ» - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі №380/2008/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 25.02.2022