Постанова 4802 № 161/15408/21

Справа № 161/15408/21 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/173/22 Категорія: 53 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 лютого 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпуа В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у порядку суброгації, за апеляційною скаргою позивача Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2021 року, В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року ПАТ «Європейський страховий альянс» звернулося до суду із зазначеним позовом. Покликалось на те, що 23 грудня 2019 року між ПрАТ «Європейський страховий альянс» та ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» був укладений договір добровільного страхування ризиків пов`язаних з експлуатацією автотранспортних засобів №1069557, предметом якого було страхування автомобіля «Citroen», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 24 січня 2020 року за участю застрахованого транспортного засобу «Citroen», автомобіля «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода. Також позивач зазначав, що під час ДТП було пошкоджено автомобіль ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», вартість відновлювального ремонту якого, згідно рахунку СТО від 24 січня 2020 року, становила 86971 грн 13 коп. Вказану грошову суму, за заявою страхувальника від 24 січня 2020 року, ним як страхове відшкодування платіжним дорученням № 6813 від 30 червня 2020 року було виплачено ТОВ «Санофі-Авентіс Україна». Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2021 року відповідача ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того позивач вказував, що він та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» є членами Угоди про пряме врегулювання збитків, згідно п. 1.1 якої сторони взяли на себе зобов`язання по дотриманню Положення про пряме врегулювання збитків, що є невід`ємною частиною цієї Угоди. Керуючись Положенням про пряме врегулювання збитків, страховик винної у ДТП особи ОСОБА_1 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перераховував йому як страховику потерпілої особи 64034 грн 75 коп. страхове відшкодування збитків без урахування фізичного зносу деталей пошкодженого транспортного засобу автомобіля «Citroen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Санофі-Авентіс Україна». Вважаючи, що відповідач, як особа з вини якої сталась ДТП, зобов`язаний відшкодувати йому різницю між вартістю відновлювального ремонту та виплатою в порядку прямого врегулювання збитків, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля та вирахуванням розміру франшизи 1500 грн, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь 21436 грн 38 коп. сплаченого страхового відшкодування, та відшкодувати йому понесені судові витрати по сплаті судового збору. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2021 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Європейський страховий альянс» на відшкодування шкоди, завданої ДТП, грошові кошти в сумі 2000 грн та 211 грн 79 коп. витрат по сплаті судового збору. У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ПАТ «Європейський страховий альянс» просив апеляційний суд оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, як незаконне і необґрунтоване, прийняте судом з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позову задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення шкоди в порядку суброгації, неправильно застосував норми матеріального права і зробив помилковий висновок про те, що оскільки розмір виплаченого страхового відшкодування, розрахований позивачем, не перевищує ліміт відповідальності страховика відповідальної особи (винуватця ДТП), то вимоги позивача до відповідача ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого як власника наземного-транспортного засобу була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», про відшкодування ним різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою є безпідставними. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Дослідивши обставини справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розмір завданої шкоди потерпілій від ДТП стороні та виплаченого цій особі її ж страховиком страхового відшкодування у сумі 86971 грн 13 коп. не перевищує ліміту відповідальності страховика винної особи ПрАТ «ПЗУ Україна», що становить 100000 грн, то позовні вимоги, заявлені ПрАТ «Європейський страховий альянс» безпосередньо до винної особи, є безпідставними і суперечать меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Такий висновок суду є правильний. Встановлено, що 23 грудня 2019 року між ПрАТ «Європейський страховий альянс» та ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» був укладений Договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією автотранспортних засобів, відповідно до умов якого одним із застрахованих транспортних засобів є автомобіль «Citroen», д.н.з. НОМЕР_1 . 24 січня 2020 року сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля «Citroen», під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Opel» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПрАТ «ПЗУ Україна» за полісом серія ЕР № 103153759. Ліміт відповідальності зашкоду заподіяну майну за цим договором, складає 100000 грн, а розмір франшизи 2000 грн. Крім того встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2021 року відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до рахунку СТО від 06 лютого 2020 року вартість відновлювального ремонту автомобіля, який належить потерпілій у ДТП стороні ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», склала 86971 грн 13 коп. Саме ця грошова сума позивачем, як страхове відшкодування була виплачена потерпілій особі (страхувальнику) ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля. Також встановлено, що згідно із страховим актом про «Пряме врегулювання» збитку № 181\20\50\ЦВ04\01\8 від 25 червня 2020 року, потерпілою особою у якому вказано ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», а страховиком винної особи зазначено ПрАТ СК «ПЗУ Україна», розрахований розмір заподіяного збитку складає 64034 грн 75 коп. Саме вказана грошова сума, у відповідності з угодою про пряме врегулювання збитків від 25 березня 2016 року, була відшкодована страховиком винної особи ПрАТ «ПЗУ Україна» позивачу. З наявного в матеріалах справи звіту про визначення вартості матеріального збитку №447/20 від 10 лютого 2020 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Citroen» складає 86987 грн 34 коп., а вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Citroen», становить 63559 грн 45 коп. Крім того встановлено, що 21 липня 2020 року позивачем відповідачу ОСОБА_1 , як особі винній у ДТП, надсилалась письмова претензія з пропозицією відшкодувати ПрАТ «Європейський страховий альянс» у порядку суброгації різницю між задоволеною шкодою та виплатою проведеною ПрАТ СК «ПЗУ Україна», що становить 21436 грн 38 коп. Згідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Порядок відшкодування такої шкоди регламентований Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Статтею 3 вказаного закону передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно із пунктом 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Судом встановлено, що цивільна відповідальність ОСОБА_1 винуватця дорожньо-транспортної пригоди, яка визнана страховим випадком, на час його настання була застрахована, а отже, страховик (ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»), який хоч і не завдав шкоди, виступає зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди. При цьому, особа, яка завдала шкоди повинна нести зобов`язання щодо відшкодування такої шкоди за умови, що розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Відтак, встановивши, що розмір завданої шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним у вчиненні якої визнано відповідача не перевищує ліміт його відповідальності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу правильності пред`явлення позовних вимог до ОСОБА_1 , оскільки такі не узгоджуються із нормами чинного законодавства та не враховують обставин встановлених судом, при постановленні оскаржуваного рішення. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зокрема, висновки суду першої інстанції, із якими погоджується апеляційний суд, відповідають висновкам ВП ВС, викладеним у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, згідно із якою відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто, ВП ВС дійшла висновку, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Доказів, які б свідчили про те, що у страховика відповідача ОСОБА_1 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування, судом не встановлено, як і не встановлено, те що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності вказаного страховика. Як встановлено в ході розгляду справи, позивач, звернувшись з вимогою про проведення відшкодування понесених витрат до страховика винуватця ДТП, не включив суму 21436 грн 38 коп., а просив виплатити суму страхового відшкодування лише 64034 грн 75 коп., обґрунтовуючи це механізмом прямого врегулювання збитків. Однак, такий механізм нічим не обґрунтований та суперечить вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо відшкодування оціненої шкоди. Оскільки позивач поніс витрати та звертається в порядку суброгації за відшкодуванням виплаченого страхового відшкодування своєму страхувальнику, то на думку колегії суддів, його дії щодо перенесення відповідальності за частину відшкодування знос автомобіля на відповідача, не можна вважати обґрунтованими, оскільки відповідальність останнього наступає лише у випадку, коли у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і заявлених вимог, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його зміни чи скасування не вбачає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на законність оскаржуваного рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді