Постанова Кропивницький апеляційний суд № 401/3496/21

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/69/22 Головуючий у суді І-ї інстанції Макарова Ю. І. Категорія - 184 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ремез П. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.02.2022 року. м. Кропивницький Суддя Кропивницького апеляційного суду Ремез П.М., за участі секретаря судового засідання Рябко А.Ю., особи, щодо якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 та її захисника адвоката Богданової М.Г., розглянувши в режимі відеоконференції у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її захисника на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської областівід 10.01.2022, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, працюючої ФОП, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП закрито на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В: Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської областівід 10.01.2022 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та її захисник адвокат Богданова М.Г. просять постанову районного суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Крім того, захисником адвокатом Богдановою М.Г. подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, з якої вбачається, що станом на 27.01.2022 повний текст оскаржуваної постанови їй та ОСОБА_1 не надходив на їх адресу. З текстом постанови ОСОБА_1 ознайомилася з ЄРСР. 19.01.2022 захисником помилково направлено апеляційну скаргу на адресу Кропивницького апеляційного суду, який листом від 25.01.2022 повернув її скаргу та вказав на необхідність виконання вимог ч. 3 ст. 294 КУпАП. З огляду на викладене вище, просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин. В апеляційній скарзі апелянти зазначають, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою і такою, що винесена з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права. Зокрема, судом не надано оцінку тому факту, що протокол про адміністративне правопорушення від 19.10.2021 складений інспектором без дотримання вимог КУпАП, а саме через 11 днів після того як виявлено особу, яка вчинила правопорушення, замість двадцяти чотирьох годин, як це прямо передбачено у ст. 254 КУпАП. Так, з долучених до протоколу пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вбачається що вони були надані 08.10.2021, рапорт по фату виклику поліції складено та зареєстровано 08.10.2021, № 7913. Тобто, події які відбулися 08.10.2021, а також особи, які були учасниками таких подій, були виявлені 08.10.2021. При винесенні судом постанови, не враховано, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обовязків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Диспозиція даної статті посилається на певне законодавство, яке передбачає виконання обов`язків. Тому, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, повинно бути доведено, які саме обов`язки не виконані ОСОБА_1 і яким законодавством передбачене їх виконання. Ухиленням від виконання батьківських обовязків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей. Однак, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення (серії ВАБ № 899061 від 19.10.2021), інспектором з СЮП Олександрійського РВП лейтенантом поліції Мащенко М.Д., вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання своєї доньки та яких саме обов`язків така особа не виконала. Тобто інспектором не розкрито суті адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції навів у постанові, але не застосував до даних правовідносин, ані норми процесуального права, ані норм спеціального законодавства (ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 Сімейного кодексу України). Вказують і на те, що суду надано докази систематичного, належного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків. З досліджених доказів судом встановлено ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обовязків щодо забезпечення необхідних умов виховання доньки ОСОБА_6 , в результаті чого 08.10.2021 ОСОБА_7 нанесла удар по голові ОСОБА_8 , що спричинило ЗЧМТ та струс головного мозку. При цьому суд не вказує, які саме докази підтверджують факт нанесення ОСОБА_9 удару по голові малолітній ОСОБА_8 , що спричинило ЗЧМТ та струс головного мозку. Такі докази відсутні у матеріалах справи. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що факт звинувачення у ймовірному завданні неповнолітньою ОСОБА_9 тілесних ушкоджень іншій неповнолітній не свідчить про ухилення її матері ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини. За наявності належних та допустимих доказів ймовірне нанесення удару та ухилення матері від виконання передбачених законодавством обов`язків - це два зовсім різні склади правопорушення. Крім того, вказує і на те, що суд першої інстанції послався на п. 7 ст. 247 КУпАП зазначивши, що наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження по справі про адміністративні правопорушення. Проте, суд фактично без дослідження обставин адміністративного правопорушення, приходить до безпідставного висновку про ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обовязків щодо забезпечення необхідних умов виховання доньки ОСОБА_6 . Перевіривши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника адвоката Богданової М.Г.,які просили задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали адміністративної справи та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, атакож перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків. Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. В апеляційній скарзі, а також в суді апеляційної інстанції, захисник Богданова М.Г. вказувала на те, що у судовому засіданні 10.01.2021 суд оголосив лише резолютивну частину судового рішення у справі, а з повним текстом постанови захисник ознайомилась лише після того, як він з`явився на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. 19.01.2022, тобто в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження, захисником помилково направлено апеляційну скаргу на адресу Кропивницького апеляційного суду. Своїм листом апеляційний суд від 25.01.2022 повернув її скаргу та вказав на необхідність виконання вимог ч. 3 ст. 294 КУпАП. Отже, враховуючи вказані вище обставини, положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску захисником строку на апеляційне оскарження постанови районного суду та вважає за доцільне його поновити. Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника Богданової М.Г. апеляційний суд виходить з наступного. Пунктом 7 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині третій цієї статті; у разі відмови у порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову у порушенні кримінальної справи або про її закриття. З матеріалів справи вбачається, що вказане правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП, вчинено 08.10.2021. Таким чином, на день розгляду судом першої інстанції даної справи про адміністративне правопорушення минув встановлений ч. 2 ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. З резолютивної частини постанови вбачається, що суд першої інстанції закрив провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, питання ж про встановлення винуватості в резолютивній частині судом не приймалось. За таких обставин, доводи сторони захисту, що суд прийшов до безпідставного висновку про ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обовязків щодо забезпечення необхідних умов виховання доньки є необґрунтованими, оскільки, такі висновки та мотиви викладені в постанові суду виключно в контексті розгляду клопотання сторони захисту про закриття провадження у справі з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу, що у правовому висновку Верховного Суду, висловленому у постанові від 11.07.2018 у справі №308/8763/15-а щодо застосування статті 38 КУпАП, зауважено, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності чи відсутності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Оскільки приписи ст. 247 КУпАП є імперативними і чітко вказують на те, що суд повинен лише закрити провадження, не вирішуючи при цьому жодних інших питань, а п. 7 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, в тому числі наявності чи відсутності вини особи у його вчиненні, відсутності чи наявності події і складу адміністративного правопорушення у разі закриття провадження про адміністративне правопорушення, тому у зв`язку із закриттям провадження у справі внаслідок закінчення строку накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції в резолютивній частині не вирішував питання винуватості останньої, оскільки таке поєднання закриття справи з одночасним визнанням особи винуватою чи невинуватою особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги особи, щодо якої складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Богданової М.Г. про незаконність постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без зміни. Керуючись ст. 294 ч. 8 п. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В: Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Богдановій М.Г. строк на апеляційне оскарження постанови Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської областівід 10.01.2022, винесеної стосовно ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її захисника адвоката Богданової М.Г. залишити без задоволення, а постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської областівід 10.01.2022, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП закрито на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя підпис З оригіналом згідно: Суддя Кропивницького апеляційного суду Ремез П.М.