Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/3357/21

Справа № 346/3357/21 Провадження № 22-ц/4808/415/22 Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Девляшевського В.А., Пнівчук О.В., секретаря Пацаган В.В., з участю представника ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_2 і його представника, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Рунгурської сільської ради Печеніжинської об`єднаної територіальної громади, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 24 грудня 2021 року під головуванням судді Калинюка О. П. у м. Коломия, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Рунгурської сільської ради Печеніжинської об`єднаної територіальної громадипро визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 08.07.2021 року приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Антонюк О.В. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, відкриту після смерті її батька ОСОБА_3 , 1959 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачкою пропущено встановлений законом шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини. Однак, вона вважає, що такий строк пропустила з поважних причин, оскільки з 2007 року вона не проживає за зареєстрованим місцем проживання у АДРЕСА_1 . В зв`язку з цим позивачці не було відомо про смерть її батька і про цей факт вона дізналася лише у червні 2021 року від ОСОБА_4 , яка перебувала з батьком позивачки у фактичних шлюбних відносинах. Крім того, поважними причинами пропуску зазначеного строку позивачка вважає запровадження заборон та обмежень руху регулярних та нерегулярних пасажирських перевезень різними видами транспорту, зумовлених запобіганню поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2». Тому просив визначити один місяць додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 24 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що рішення незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню. Апелянт вважає, що причини пропуску строку для прийняття спадщини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення таких дій. Апелянт вважає, що пропущений строк для прийняття спадщини є мінімальний. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому зазначає, що необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Зазначає, що предметом розгляду у даній справі є вирішення питання поважності причин пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини та визначення додаткового строку, достатнього для подання такої заяви нотаріусу, а не визначення спадкової маси. Вважає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Представник ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вказані причини пропуску строку для прийняття спадщини, не можуть вважатися поважними у спірних правовідносинах. Обставини на які посилається позивачки, як на обставини поважності пропуску строку на прийняття спадщини, не є поважними. Посилання позивачки на ту обставину, що їй нічого не було відомо про смерть батька, відсутність будь-яких стосунків з ним впродовж останнього часу в силу вимог законодавства не може вважатися поважною та такою, що є об`єктивною і непереборною. Дана причина носить суб`єктивний характер, оскільки пов`язана із недружніми стосунками між батьком та дочкою. Тому, слід вважати, що суд першої інстанції правомірно не вважав дану обставину поважною причиною пропуску для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Правильним є висновок суду з огляду на надані свідками пояснення про те, що позивачка тривалий час не відвідувала свого батька та не спілкувалася з ним, хоча могла це робити, проживаючи у Львівській області, внаслідок чого позивачці не було відомо про його смерть до 23.06.2021 року, і про цей факт вона дізналася лише в зв`язку з претензіями ОСОБА_2 на спірне спадкове майно. Водночас, сам по собі факт повідомлення про смерть батька позивачки саме в червні 2021 року не має жодного юридичного значення в цій справі, оскільки така обставина не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Також зазначає, що в період дії карантинних обмежень на території України не було передбачено абсолютної заборони транспортних перевезень в міжобласному сполученні, ніяких рішень Державної комісії з питань ТЕБ та НС в період з 25.03.2021 по 25.04.2021, щодо заборони транспортного сполучення між Львівською та Івано-Франківською областями не приймалися. У період строку для прийняття спадщини була відсутня будь-яка заборона щодо регулярних чи нерегулярних перевезень будь-яким видом транспорту з Львівської до Івано-Франківської областей. Тому висновок суду першої інстанції про те, що позивачка мала можливість дізнатися про смерть свого батька до 23.06.2021 року і звернутися з відповідною заявою до нотаріуса до 24.06.2021 року є по суті правильним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній. Третья особа ОСОБА_2 і його представник вимоги апеляційної скарги заперечили, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Представник відповідача в засідання апеляційного суду не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи. Враховуючи вищенаведене та необхідність дотримання судом строків розгляду, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод у розгляді справи в зв`язку з їх неявкою не вбачає. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Згідно з положеннями ч.1 ст.1270 цього Кодексу для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Рунгури Коломийського району Івано-Франківської області помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 24.12.2020 року, актовий запис №1186 (а.с.58). Згідно з довідкою №1096, виданою 30.12.2020 року Рунгурським старостинським округом Печеніжинської селищної ради, за адресою постійного проживання померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на час його смерті не було зареєстроване місце проживання інших осіб. Заповіт від його імені у виконкомі цієї ради не посвідчувався (а.с.59). Відповідно до свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові, виданого повторно 13.05.2005 року, ОСОБА_5 20.08.1999 року змінив прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.69). ОСОБА_2 12.05.2021 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_3 (а.с.65). На підставі даних, які містяться у свідоцтвах про народження та про шлюб, позивачка є дочкою померлого ОСОБА_3 , яка в зв`язку з укладенням 23.11.2019 другого шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.7-10). Позивачка 24.06.2021 року звернулася до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Антонюк О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , зазначивши, що про його смерть позивачці стало відомо 23.06.2021 року (а.с.70). Нотаріусом 08.07.2021 позивачці шляхом письмового роз`яснення рекомендовано звернутися до Коломийського міськрайонного суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття вказаної спадщини (а.с.73). Відповідно до положень ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Згідно з ч.3 цієї статі за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. В п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано судам роз`яснення, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.11.2020 року у справі №750/262/20 зазначив, що правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року N 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі N 643/3049/16-ц (провадження N 61-39398св18). З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі N 381/4482/16-ц (провадження N 61-12844св18). На підставі досліджених доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено перед судом існування обставин, які би перешкоджали їй дізнатися про смерть її батька до 23.06.2021 року за умови існування відповідного наміру позивачки щодо отримання такої інформації. Суд першої інстанції урахував наведені представником третьої особи доводи щодо можливості позивачки скористатися послугами громадського транспорту, адже в період для прийняття спадщини (21.12.2020 р.-20.06.2021 р.) не існувало постійної заборони щодо регулярних та нерегулярних пасажирських перевезень жодним видом транспорту між Львівською та Івано-Франківською областями, а також можливість позивачки скористатися послугами поштового зв`язку з метою подачі заяви про прийняття спадщини. Також суд дав правильну оцінку доводам апелянта, що відсутність відповідних транспортних сполучень внаслідок запровадження карантинних заходів, спростовуються також поведінкою самої ж позивачки, яка вказала, що дізнавшись про смерть свого батька 23.06.2021, вже наступного дня негайно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, незважаючи на існування карантинних обмежень, які у певних формах продовжували існувати і на час ухвалення судом оскаржуваного рішення. Враховуючи практику Верховного Суду, проживання в іншому населеному пункті чи відстань між містами у межах України не є важливою обставиною поважності пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини оскільки її може бути подано поштовим зв`язком чи через уповноваженого представника. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мала можливість дізнатися про смерть свого батька до 23.06.2021 року та звернутися з відповідною заявою до нотаріуса до 24.06.2021 року. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої, інстанції, про те, що об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька у спадкоємця не було. Доводи апеляційної скарги практично базуються на доводах, викладених ОСОБА_1 та її представником у позовних вимогах, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, обґрунтовано відхилив їх, відмовивши у задоволенні позову. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами суду першої інстанції та вважає їх правильними. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і спростовані зібраними у справі доказами та не впливають на правильність і обґрунтованість судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування чи зміни з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 24 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 лютого 2022 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: В.А. Девляшевський О.В. Пнівчук