Постанова 4801 № 127/16943/16-ц

Справа № 127/16943/16-ц Провадження № 22-ц/801/388/2022 Категорія: 5 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 рокуСправа № 127/16943/16-цм. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Маткывської М.В., Сопруна В.В. з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу 127/16943/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про розподіл спільно нажитого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя за апеляційною скаргою позивача за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Бойка В.М., встановив: У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розподіл спільно нажитого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя з вимогами встановити, що земельна ділянка, площею 0,0580 га у межах згідно з планом, цільовим призначенням для садівництва, що розташована в АДРЕСА_1 , зареєстрована на ім`я ОСОБА_4 згідно розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 10.04.2008 року (державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ 750227, кадастровий номер 050680200:01:001:0777) та будівельні матеріали, які були використанні в процесі будівництві та існують у вигляді незавершеного домоволодіння; садовий будинок незавершеного будівництвом готовністю 11% під літерою «А»; погріб «П/А»; навіс «Б»; убиральня «В»; літній душ «Ж»; криниця №1; огорожа №2; ворота з хвірткою №3; легковий автомобіль ВАЗ 21093, (номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ), є спільною сумісною власністю подружжя та здійснити поділ спільного майна подружжя визнавши за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою в АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 право власності на 1\2 частину - земельної ділянки, площею 0,0580 га у межах згідно з планом, цільовим призначенням для садівництва, що розташована в АДРЕСА_1 , зареєстрованої на ім`я ОСОБА_4 , згідно розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 10.04.2008 року (державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ 750227, кадастровий номер 050680200:01:001:0777), на будівельні матеріали, які були використанні в процесі будівництві та існують у вигляді незавершеного домоволодіння, садовий будинок незавершеного будівництвом готовністю 11% під літерою «А»; погріб «П/А»; навіс «Б»; убиральня «В»; літній душ «Ж»; криниця №1; огорожа №2; ворота з хвірткою №3 та на легковий автомобіль ВАЗ 21093, (номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ), а також стягнути з відповідача судові витрати. Позов мотивовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.09.2004 року по 09.08.2013 року. Під час перебування у шлюбі ними було придбано наступне майно: вагончик, який вони придбали за 50 000,00 грн., побудували літню кухню і сарай тимчасовий, придбали легковий автомобіль ВАЗ 21093, колір бежевий, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , вартістю 43 410,00 грн., земельну ділянку розміром 0,0580 га у межах згідно з планом, цільовим призначенням для садівництва, що розташована в ( АДРЕСА_3 . В дану земельну ділянку позивачка вклала свої особисті кошти, підвищувала родючість землі шляхом внесення мінеральних та органічних добрив, вирощувала овочі і фрукти, садила плодові дерева. Також зазначила, що після придбання вагончика, вони провели електропостачання та почали в ньому проживати та побудували сарай і літню кухню тимчасову, а в 2007 році побудували навіс під літерою «Б»; літній душ «Ж»; в 2008 році огорожу №2, в 2009 році погріб П/А; убиральня «В»; криницю №1 та розпочали будівництво садового будинку готовністю 11%; в 2010 році ворота з хвірткою №3. Після розірвання шлюбу вони з відповідачем домовилися розділити спільно нажите майно добровільно та він обіцяв, що буде згоден на грошову компенсацію, але постійно уникав будь-якого спілкування із позивачкою з цього приводу. Таким чином, угоди про добровільний поділ майна, що є спільною власністю подружжя, між ними не досягнуто, тому з цих підстав позивачка вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. 16.11.2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, зазначивши, з ОСОБА_1 вони разом не проживали з 2004 року по 2008 року. У період цього часу ОСОБА_4 проживав у м. Вінниці, задля цього він придбав за кошти взяті у кредит металевий вагончик, утеплив його, зробив стелю, підлогу, встановив двері, вікно, облаштував кухню та кімнату для проживання, а ОСОБА_1 мешкала в с. Хижинці, не працювала та на її утриманні перебував неповнолітній син від першого шлюбу. Також зазначив, що земельну ділянку кадастровий номер 050680200:01:001:0777, яка розташована у АДРЕСА_1 ним отримано у приватну власність в порядку приватизації. У свою чергу, автомобіль ВАЗ 21093 був придбаний ним за кошти, отримані ним за компенсацію пошкодженого автомобіля придбаного ним ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_4 вважає, що земельна ділянка, металевий вагончик та автомобіль не можуть бути об`єктом спільної сумісної власності. Однак, не заперечував, щодо поділу будівельних матеріалів, які використані під час будівництва споруд розташованих на земельній ділянці за кадастровим номером 050680200:01:001:0777 у АДРЕСА_1 , вартістю 6000,00 грн., а саме: садового будиночку під літ. «А», погребу підліт. П/А, навісу підліт. «Б», убиральні підліт. «В», літнього душу під літ. «Ж», криниці, огорожі, воріт з хвірткою. Також ОСОБА_4 зазначив, що у період шлюбу ним було отримано кредит у розмірі 10 000,00 грн., та 5 412,00 грн. і дані кошти є об`єктом спільного сумісного майна подружжя, які підлягають поділу. Таким чином, ОСОБА_4 просив суд, поділити спільно нажите майно подружжя визнавши за ОСОБА_4 право власності на будівельні матеріали, які використані під час будівництва споруд розташованих на земельній ділянці за кадастровим номером 050680200:01:001:0777 у АДРЕСА_1 , а саме: фундаменту садового будиночку під літ. «А», погребу підліт. П/А, навісу підліт. «Б», убиральні під літ. «В», літнього душу підліт. «Ж», криниці, огорожі, воріт з хвірткою, та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 3000,00 грн. в рахунок компенсації за Ѕ частку у спільно нажитому майні, а саме: будівельних матеріалах, які використані під час будівництва споруд розташованих на земельній ділянці за кадастровим номером 050680200:01:001:0777 у АДРЕСА_1 : фундаменту садового будиночку під літ. «А», погребу під літ. П/А., навісу під літ. «Б».,убиральні під літ. «В», літнього душу під літ. «Ж», криниці, огорожі, воріт з хвірткою. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 кошти в розмірі 2240 грн. 50 коп. за кредитним договором №01-в-21-4-011 від 03.10.2012 року 4 244,00 грн. за кредитним договором № SAMDN500TC001839189, укладеним з АТ КБ «Приватбанк», а також сягнути з ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати. Ухвалою суду від 12.12.2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розподіл спільно нажитого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Ухвалою суду від 23.11.2017 року провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_4 , у зв`язку з його смертю. 26.06.2018 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_2 про відновлення провадження у справі. ОСОБА_2 зазначила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 та відповідно є його правонаступником, оскільки звернулася до приватного нотаріуса Барського районного нотаріального округу Вінницької області із заявою про прийняття спадщини. Ухвалою суду від 09.07.2018 року відновлено провадження по справі, залучено ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника ОСОБА_4 , та призначено підготовче судове засідання. У свою чергу витребувано у приватного нотаріуса Барського районного нотаріального округу Вінницької області Мельника О.М. належним чином завірену копію спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 30.07.2018 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.09.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 повернуто заявнику. 10.12.2018 року позивач по первісному/відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій зазначила, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 вони придбали майно на загальну суму 202 092,00 грн., без урахування вартості вагончика. На придбання вагончика та будівельних матеріалів, будівництво будинку, господарських будівель і споруд та на оплату праці найманих працівників вони витратили всього: 99 530,00 грн. (згідно техпаспорту) + 50 000,00 грн. (вартість вагончика), 20000 грн. (оплата праці), таким чином загальна вартість склала - 151 530,00 грн. Тому частка кожного із сторін у спільному майні становить 75 765,00 грн. У свою чергу нею було взято у позику кошти у сумі 6 000,00 дол. США у своєї матері ОСОБА_5 для придбання будівельних матеріалів та будівництво будинку, дані кошти були стягнуті з ОСОБА_1 за рішенням суду. За таких обставин, ОСОБА_1 просила суд встановити, що земельна ділянка, площею 0,0580 га у межах згідно з планом, цільовим призначенням для садівництва, що розташована в АДРЕСА_1 , зареєстрована на ім`я ОСОБА_4 , згідно розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 10.04.2008 року (державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ 750227, кадастровий номер 050680200:01:001:0777) та будівельні матеріали, які були використанні в процесі будівництві та існують у вигляді незавершеного домоволодіння; садовий будинок незавершеного будівництвом готовністю 11% під літерою «А»; погреб «П/А»; навіс «Б»; убиральня «В»; літній душ «Ж»; криниця №1; огорожа №2; ворота з хвірткою №3; легковий автомобіль ВАЗ 21093,( номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ) є спільною сумісною власністю подружжя. Здійснити поділ спільного майна подружжя та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою в АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 право власності на 1\2 автомобіля ВАЗ 21093, двигун НОМЕР_1 , номер кубова НОМЕР_2 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 100% земельної ділянки, площею 0,0580 га у межах згідно з планом, цільовим призначенням для садівництва, що розташована в АДРЕСА_1 , зареєстрованої на ім`я ОСОБА_4 згідно розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 10.04.2008 року (державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ 750227, кадастровий номер 050680200:01:001:0777) та 100% будівельних матеріалів та робіт, які були використанні в процесі будівництві та існують у вигляді незавершеного домоволодіння; садовий будинок незавершеного будівництвом готовністю 11% під літерою «А»; погріб «П/А»; навіс «Б»; убиральня «В»; літній душ «Ж»; криниця №1; огорожа №2; ворота з хвірткою №3. 25.01.2021 року від відповідача по зустрічному/позивача по первісному позову ОСОБА_2 надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_2 просила суд, поділити спільно нажите майно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , визнавши на праві власності за ОСОБА_2 : на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та існують у вигляді фундаменту садового будиночку підліт. «А»., погребу підліт. П/А., навісу підліт. «Б», убиральні під літ. «В», літнього душу під літ. «Ж», криниці, огорожі, воріт з хвірткою і розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 050680200:01:001:0777 у АДРЕСА_1 вартістю 43275, 80 грн., стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 21 638 грн. 40 коп. в рахунок компенсації за 1/2 частку вартості будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва та існують у вигляді фундаменту садового будиночку під літ. «А»., погребу під літ. П/А., навісу під літ. «Б», /вбиральні під літ. «В», літнього душу під літ. «Ж», криниці, огорожі, воріт з хвірткою і розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером 050680200:01:001:0777 у АДРЕСА_1 стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 2 240,50 грн. за кредитним договором № ОІв-21-4-011 від 3 жовтня 2012 року, та 4 244,00 грн. за кредитним договором № SAMDN500TC001839189, укладеним з Приватбанком. Виділити на праві власності ОСОБА_1 легковий автомобіль ЗАЗ 21093 номер кузова НОМЕР_4 державний номерний знак НОМЕР_5 вартістю - 43 410,00 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21 705,00 грн. в рахунок компенсації за Ѕ частку вартості автомобіля ВАЗ 21093, номер кузова НОМЕР_4 державний номерний знак НОМЕР_5 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2021 року у складі головуючого судді Бойка В.М. Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя - задоволено частково. Визнано спільним сумісним майном подружжя легковий автомобіль ВАЗ 21093, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частини на легковий автомобіль ВАЗ 21093, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , в рахунок відшкодування судового збору 1 428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) гривень 00 копійок. В решті вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про розподіл спільно нажитого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя - задоволено частково. Виділено на праві власності ОСОБА_1 легковий автомобіль ВАЗ 21093, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_7 , вартістю 43 410,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , в рахунок компенсації за 1/2 частку вартості легкового автомобіль ВАЗ 21093, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_7 у сумі 21 705,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 , в рахунок відшкодування судового збору 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 , в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5 635 (п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) гривень 00 копійок. В решті вимог відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та позиції учасників справи у відзивах на неї та у судовому засіданні В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить рішенняВінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову, а в задоволенні вимог зустрічного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначала, що остання не надавала згоду на присудження грошової компенсації за автомобіль, а тому суд повинен був визначити ідеальні частки цього майна відповідно до їх часток і залишити майно у їх спільній частковій власності. У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Чуприна О.М. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили. В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову, а в задоволенні зустрічного позову відмовити. Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін. Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з огляду на таке. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону. Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Встановлено, що згідно Свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_8 ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , 07.09.2004 року, про що зроблений відповідний актовий запис № 1736 (т.1, а.с.12). Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_9 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 розірвано 09.08.2013 року, про що зроблений відповідний актовий запис № 20 (т.1, а.с.11) У свою чергу, ОСОБА_9 10.04.2014 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 , про що зроблений відповідний актовий запис №

572. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_11 (т.1, а.с.10). Відповідно до Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_10 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис №9 (т.2, а.с.11) Розпорядженням № 1791 від 19.10.2007 року ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки площею 0,06 га для ведення садівництва в садовому товаристві «Комунальник-1» (т.1, а.с.10) Відповідно до державного акту Серія ЯЖ № 750227 ОСОБА_4 на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 10.04.2008 року № 594 є власником земельної ділянки площею 0,0580 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 з цільовим призначенням для ведення садівництва (т.1, а.с.15). Після прийняття рішення міської ради від 29.04.2016 року № 246, № 333 від 24.06.2016 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:001:0777 знаходиться в межах міста Вінниці та їй присвоєно вулицю Барське шосе (т.1, а.с.13) Відповідно до Звіту експертно-грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:001:0777, загальною площею 0,280 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , ринкова вартість вищевказаної земельної ділянки становить 59 153,00 грн. (т.1, а.с.25-41). Також, за ОСОБА_4 відповідно до Облікової картки, зареєстрований 13.10.2009 року транспортний засіб ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_5 , № кузова НОМЕР_11 (т.1, а.с.4). Ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21093 5МТ, д.н.з. НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_11 складає 43 410,00 грн (т.1, а.с.42-49). У свою чергу, відповідно до кредитного договору № 01в-21-4-011 від 03.10.2012 року ОСОБА_4 та КО «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» уклали договір відповідно до якого КО «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» надав ОСОБА_4 кредит в сумі 5 000,00 грн. для будівництва інженерних мереж водопостачання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що даний договір ОСОБА_4 не підписаний (т.1, а.с.96) З Виписки по карткових рахунках ОСОБА_4 наданих АТ КБ "Приватбанк" за період з 01.01.2007 року по 31.12.2014 року вбачається, що всього приходу складає - 51 437,76 грн., всього розходу складає - 62 285,04 грн., баланс на кінець періоду складає - 10 847,28 грн., кредитний ліміт - 0,00 грн. (т.1, а.с.166-175). Крім того, з Заяви про оформлення кредиту вбачається, що ОСОБА_4 оформив картку з кредитним лімітом 500,00 грн. (т.1, а.с.176). З виписки по карткових рахунках ОСОБА_4 за період з 01.01.2007 року по 01.01.2015 року вбачається, що всього приходу - 1 188,56 грн., всього розходу - 707,76 грн., баланс на кінець періоду - 480,80, грн., кредитний ліміт -0,00 грн (т.1, а.с.195-222). Відповідно до Висновку експерта № 508/540 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 21.07.2020 року, вартість будівельних матеріалів, які використані під час будівництва будівель та споруд розташованих на земельній ділянці за кадастровим номером 0520680200:01:001:0777 у АДРЕСА_1 шосе а саме: садового будиночку під літ. «А», погребу під літ. «П/А», навісу під літ. «Б», убиральні під літ. «В», літнього душу під літ. «Ж», криниці, огорожі, воріт з хвірткою станом на час проведення дослідження становить 43 276,80 грн. Під час проведення дослідження встановлено, що у самовільно збудованому незавершеному будівництвом садовому будинку під літ. «А», з конструктивних елементів влаштований тільки фундамент, всі зовнішні огороджувальні елементи відсутні, будівельна готовність становить 11%, що не дозволяє надати технічно можливі варіанти поділу незавершеного будівництвом садового будинку літ. «А», що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 0520680200:01:001:077 у АДРЕСА_1 . Надати варіант поділу самовільно спорудженого садового будинку під літ. «А», готовністю 11%, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 0520680200:01:001:0777 у АДРЕСА_1 , який би відповідав Державним будівельним нормам України, які діють на час проведення дослідження - неможливо. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п.14 Постанови від 22 грудня 1995 року №20 та відповідно до державних будівельних норм, які діють в Україні - поділити самовільно споруджений садовий будинок під літ. «А», готовністю 11%, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 0520680200:01:001:0777 у АДРЕСА_1 - неможливо, через неможливість дотримання вимог, що відповідали Державним будівельним нормам України, які діють на час проведення досліджені" (т.3, а.с.61-87) Частиною 1 статті 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Частиною 2 статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. За первісним позовом ОСОБА_1 остання просила суд визнати земельну ділянку з кадастровим номером 050680200:01:001:0777, будівельні матеріали, які існують у вигляді незавершеного домоволодіння, садовий будинок незавершеного будівництва готовністю 11% та легковий автомобіль спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування. За приписами ч.1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. У пункті 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» міститься роз`яснення про те, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України. Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_4 , внаслідок приватизації, виникло з моменту його державної реєстрації, тобто з 24.12.2008 року. Законом України від 17.05.2012 року № 4766-VI «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13.06.2012 року, режим майна подружжя, набутого внаслідок приватизації, було змінено. Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 57 СК України земельна ділянка, набута на час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Частину п`яту статті 61 СК України виключено. Отже, з урахуванням змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. Виключно протягом періоду з 08.02.2011 року до 13.06.2012 року приватизована одним із подружжя земельна ділянка вважалася об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У іншому випадку земельні ділянки вважалися правом особистої приватної власності. Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 158/1016/16-ц (провадження № 61-4238св18), 23.01.2019 року у справі № 352/1974/15-ц (провадження № 61-4313св18). Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Частиною 1 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Позивачка по первісному позову ОСОБА_1 у своїх поясненнях стверджувала, що в дану земельну ділянку вона вкладала свої особисті кошти, підвищувала родючість землі шляхом внесення мінеральних та органічних добрив, вирощувала овочі і фрукти, висаджувала плодові дерева, та вважала дану ділянку спільною сумісною власністю подружжя, оскільки за час шлюбу вартість земельної ділянки істотно збільшилась внаслідок спільних трудових чи грошових затрат. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона знайома з ОСОБА_1 з 2007 року. ОСОБА_4 бачила один раз на садибній ділянці. Зазначила, що по будівництву ОСОБА_1 матеріально допомагала мати. В судовому засіданні також допитувався свідок ОСОБА_13 , однак, суд не бере його покази до уваги, оскільки клопотання про його допит позивачкою на стадії підготовчого засідання не подавалося. Також, ОСОБА_1 зазначила, що кошти на купівлю будівельних матеріалів та будівництво будинку у розмірі 6 000,00 дол США їй дала у позику мати ОСОБА_5 , які за рішенням суду з неї стягнуто, за таких обставин просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. (т.2, а.с.143-144). Суд першої інстанції вірно не погодився з твердженням ОСОБА_1 , виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Відповідно до ч.1 ст.62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, майно, що належало одному з подружжя на підставі ст.57 СК України, не перетворюється у спільну сумісну власність. Спільна сумісна власність виникає лише на частку майна, яка істотно збільшилася внаслідок умов, передбачених цим законом. Частка того з подружжя, якому належало майно, збільшується на суму його вартості до поліпшення. Суд вважає, що грошові кошти за час спільного проживання подружжя були витрачені з метою поліпшення умов життя та в інтересах сім`ї. Здійснені поліпшення є невід`ємною частиною підтримання належних чином земельної ділянки та не є окремим об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягає. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц (провадження № 61-46081св18). Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 050680200:01:001:0777 була набута ОСОБА_4 в порядку приватизації відповідно до Державного акту серія ЯЖ № 750227 24.12.2008 року, вона не відноситься до об`єктів спільної сумісної власності та була особистою власністю ОСОБА_4 . У свою чергу, ОСОБА_1 просила суд визнати об`єктом спільної сумісної власності будівельні матеріали, які були використанні в процесі будівництві та існують у вигляді незавершеного домоволодіння та садовий будинок незавершеного будівництва готовністю 11% під літерою «А»; погріб «П/А»; навіс «Б»; убиральня «В»; літній душ «Ж»; криниця №1; огорожа №2; ворота з хвірткою №3. З приводу вказаної позовної вимоги суд враховує наступне. Як зазначено у Висновку Експерта № 508/540 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 21.07.2020 року, вартість будівельних матеріалів, які використані під час будівництва будівель та споруд розташованих на земельній ділянці за кадастровим номером 0520680200:01:001:0777 у АДРЕСА_1 шосе а саме: садового будиночку під літ. «А», погрібу під літ. «П/А», навіса під літ. «Б», убиральні під літ. «В», літнього душу під літ. «Ж», криниці, огорожі, воріт з хвірткою станом на час проведення дослідження становить 43 276,80 грн. Під час проведення дослідження встановлено, що у самовільно збудованому незавершеному будівництвом садовому будинку під літ. «А», з конструктивних елементів влаштований тільки фундамент, всі зовнішні огороджувальні елементи відсутні, будівельна готовність становить 11%, що не дозволяє надати технічно можливі варіанти поділу незавершеного будівництвом садового будинку літ. «А», що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 0520680200:01:001:077 у АДРЕСА_1 . Надати варіант поділу самовільно спорудженого садового будинку під літ. «А», готовністю 11%, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 0520680200:01:001:0777 у АДРЕСА_1 , який би відповідав Державним будівельним нормам України, які діють на час проведення дослідження- неможливо. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п.14 Постанови від 22 грудня 1995 року №20 та відповідно до державних будівельних норм, які діють в Україні - поділити самовільно споруджений садовий будинок під літ. «А», готовністю 11%, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 0520680200:01:001:0777 у АДРЕСА_1 - неможливо, через неможливість дотримання вимог, що відповідали Державним будівельним нормам України, які діють на час проведення досліджені". Частинами першою-третьою ст. 372 ЦК України встановлено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за час шлюбу було самочинно без дозволу на будівельні роботи та належно затвердженого проекту збудовано садовий будинок незавершеного будівництвом готовністю 11% під літерою «А»; погріб «П/А»; навіс «Б»; убиральня «В»; літній душ «Ж»; криниця №1; огорожа №2; ворота з хвірткою №3. У розумінні ч.1 ст.376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України). Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15. Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Окрім цього, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Оскільки за Висновком експерта у самовільно збудованому незавершеному будівництвом садовому будинку під літ. «А», з конструктивних елементів влаштований тільки фундамент, всі зовнішні огороджувальні елементи відсутні, будівельна готовність становить 11%, що не дозволяє надати технічно можливі варіанти поділу незавершеного будівництвом садового будинку літ. «А», що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 0520680200:01:001:077 у АДРЕСА_1 надати варіант поділу самовільно спорудженого садового будинку під літ. «А», готовністю 11%, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 0520680200:01:001:0777 у АДРЕСА_1 , який би відповідав Державним будівельним нормам України, які діють на час проведення дослідження- неможливо. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п.14 Постанови від 22 грудня 1995 року №20 та відповідно до державних будівельних норм, які діють в Україні - поділити самовільно споруджений садовий будинок під літ. «А», готовністю 11%, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 0520680200:01:001:0777 у АДРЕСА_1 - неможливо, через неможливість дотримання вимог, що відповідали Державним будівельним нормам України, які діють на час проведення досліджені". За таких обставин позовна вимога в частині поділу будівельних матеріалів не підлягає до задоволення. Також, ОСОБА_1 просила суд визнати спільною сумісною власністю легковий автомобіль ВАЗ 21093, (номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ). Судом першої інстанції встановлено, що даний транспортний засіб був придбаний за час перебування у шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а тому підлягає поділу. Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги, що ОСОБА_2 не заперечувала щодо виділення на праві власності ОСОБА_1 даного легкового автомобіля з компенсацією Ѕ частки на користь ОСОБА_2 . За таких обставин, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині визнання спільним сумісним майном подружжя легковий автомобіль ВАЗ 21093, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частини на легковий автомобіль ВАЗ 21093, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . У свою чергу, дослідивши зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про розподіл спільно нажитого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції вірно прийшов до наступного висновку. Відповідно до Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_12 батьками ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , в с. Маньківці Барського району Вінницької області є ОСОБА_14 та ОСОБА_15 (т.2, а.с.14). Відповідно до Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_13 батьками ОСОБА_16 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Вінниці є ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т.2, а.с.10). У свою чергу ОСОБА_16 зареєструвала шлюб з ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_20 (т.2, а.с. 10) Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження батьками ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є ОСОБА_22 та ОСОБА_23 (т.2, а.с.15). З Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_14 ОСОБА_24 вбачається, що його батьками є ОСОБА_25 та ОСОБА_23 . Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Згідно ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Отже, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку ст. 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника (а не зміни відповідача), однак лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі. З матеріалів справи вбачається, що мати померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_15 , та батько ОСОБА_2 - ОСОБА_17 були між собою рідними братом та сестрою. Таким чином, ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_4 є двоюрідною сестрою. Як вбачається з Спадкової справи № 241/2017 після смерті ОСОБА_26 , ОСОБА_2 18.10.2017 року подала заяву до приватного нотаріуса Барського районного нотаріального округу Вінницької області Мельнику О.М. про прийняття спадщини, дана заява нотаріусом була прийнята. Окрім того заяву на прийняття спадщини також подала ОСОБА_1 (т.2, а.с.59). Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є правонаступником прав та обов`язків померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 . Враховуючи що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали, які були використанні в процесі будівництва та існують у вигляді фундаменту садового будинку незавершеного будівництвом готовністю 11% під літерою «А»; погріб «П/А»; навіс «Б»; убиральня «В»; літній душ «Ж»; криниця №1; огорожа №2; ворота з хвірткою №3 співпадають із позовними вимогами за первісним позовом ОСОБА_1 , суд першої інстанції вірно не вбачав підстав для задоволення даної позовної вимоги. З приводу позовної вимоги про поділ легкового автомобіля суд першої інстанції вірно зазначив наступне. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. У свою чергу, легковий автомобіль ВАЗ 21093, (номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ) підлягає виділенню на праві власності ОСОБА_1 з стягненням на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації за Ѕ частку автомобіля. Що стосується поділу кредитних коштів, які ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 суд зауважує. Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя. Як вбачається з Виписки по карткових рахунках ОСОБА_4 у період перебування у шлюбі ним було відкрито декілька карткових рахунків, дослідивши витребуванні докази стосовно руху коштів та отриманих кредитів від АТ КБ «Приватбанк», відповідних доказів отримання кредиту у розмірі 10 000,00 від АТ КБ «Приватбанк» у матеріалах справи відсутні. При цьому, суд звертає увагу, що отримання одним із подружжя кредиту під час шлюбу не означає, що зобов`язання за таким кредитним договором автоматично буде поділене між подружжям. Так, зобов`язання підлягає поділу лише у тому випадку, якщо кошти були отримані в інтересах сім`ї. Відповідних доказів, що кошти були витрачені в інтересах сім`ї ОСОБА_4 в матеріалах справи також відсутні. Також, як вбачається з Кредитного договору № 01в-21-011 від 03.10.2012 року, ОСОБА_4 отримав кошти у розмірі 5 000,00 грн. для будівництва інженерних мереж водопостачання, що знаходяться за адресою АДРЕСА_4 , даний договір ОСОБА_4 не підписаний, а також, будь-яких доказів, що будівництво інженерних мереж водопостачання здійснювалося в інтересах сім`ї в матеріалах справи відсутні. За таких обставин, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про розподіл спільно нажитого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя підлягає частковому задоволенню, а саме: виділення на праві власності ОСОБА_1 легковий автомобіль ВАЗ 21093, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_7 , вартістю 43 410,00 грн., та стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , в рахунок компенсації за 1/2 частку вартості легкового автомобіль ВАЗ 21093, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_7 у сумі 21 705,00 грн. В решті вимог слід відмовити за недоведеністю. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині визнання спільним сумісним майном подружжя легковий автомобіль ВАЗ 21093, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частини на легковий автомобіль ВАЗ 21093, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Також суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про розподіл спільно нажитого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя підлягає частковому задоволенню, а саме: виділення на праві власності ОСОБА_1 легковий автомобіль ВАЗ 21093, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_7 , вартістю 43 410,00 грн., та стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , в рахунок компенсації за Ѕ частку вартості легкового автомобіль ВАЗ 21093, номер двигуна НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_7 у сумі 21 705,00 грн. В решті вимог слід відмовити за недоведеністю. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки вони зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанцій, власного тлумачення скаржником вимог чинного законодавства та характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою. Керуючись 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргупозивача за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: І.В. Міхасішин Судді: М.В. Матківська В.В. Сопрун