Постанова 4805 № 286/3408/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №286/3408/21 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л. Категорія 76 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю, з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №286/3408/21 за позовом ОСОБА_1 до природного заповідника «Древлянський» про стягнення недоотриманого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 16 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гришковець А.Л. у м. Овруч, в с т а н о в и в : У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі в сумі 9224,92 грн., недоотриманий середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 травня 2020 року по 17 червня 2021 року в сумі 8383,83 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн., витрати на правничу допомогу та судовий збір. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 10 лютого 2016 року він був прийнятий на роботу в природний заповідник «Древлянський» на посаду головного інженера з охорони природних екосистем. Відповідно до наказу №43-К від 01.03.2016 його було переведено на посаду старшого наукового співробітника наукового відділу природного заповідника « Древлянський», а наказом №1-К від 03. 01.2017 було переведено на посаду заступника директора - головного природознавця вказаного заповідника. 25 травня 2020 року наказом №41-К від 25.05.2020 в.о. директора природного заповідника «Древлянський» ОСОБА_2 він був звільнений з роботи за відсутність на робочому місці в період з 03.04.2020 по 22.05.2020 (п.4 ст.40 КЗпП України), та за не відповідність займаній посаді, халатне відношення до виконання своїх обов`язків, як заступника директора, (п.3 ст.40 КЗпП України). На підставі висновку перевірки управління Держпраці у Житомирській області відповідачем було внесено зміни до цього наказу та виключено посилання « за не відповідність займаній посаді, халатне відношення до виконання своїх обов`язків, як заступника директора, (п.3 ст.40 КЗпП України»). Рішенням Овруцького районного суду від 17 червня 2021 року (справа №284/398/20) його було поновлено на посаді заступника директора головного природознавця природного заповідника «Древлянський» з 26.05.2020 та стягнуто із відповідача на його користь оплату за час вимушеного прогулу в сумі 82852 грн. 77 коп. за період з 26.05.2020 по 17.06.2021, моральну шкоду в розмірі 2240 грн., судовий збір в сумі 125 грн. 53 коп. та 2510 грн. 12 коп. в дохід держави. Постановою Житомирського апеляційного суду від 14.09.2021 рішення районного суду в частині поновлення його на роботі на посаді заступника директора головного природознавця природного заповідника «Древлянський» з 26.05.2020 було залишено без змін, а в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу збільшено його розмір з 82 852, 77 грн. до 96 240, 69 грн. за період з 25 травня 2020 року по 17 червня 2021 року. Наказом №110-к від 14.07.2021 його було примусово поновлено на роботі з 26 травня 2020 року та з 14 липня 2021 року він приступив до виконання своїх службових обов`язків. Як свідчить наказ про поновлення на роботі рішення Овруцького суду від 17 червня 2021 року в частині поновлення на роботі, яке підлягало негайному виконанню, відповідачем не виконувалося з 18.06.2021 по 13.07.2021, що становить 17 робочих днів. Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року встановлено розмір середньоденного заробітку 390 грн. 39 коп. Якщо роботодавцем не забезпечено здійснення фактичного поновлення працівника за рішенням суду, то такий працівник має право на отримання середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на посаді за вказаний період з урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати. Тому він має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі з урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати, який становить 1,39, виходячи із його посадового окладу в 2019 році 6242 грн. та посадового окладу в 2021 році 8674 грн. (8674 грн : 6242 грн.= 1,39 ). Загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі з урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача становить 9224, 92 грн. (390, 39x17 х1, 39 ). Крім того, постановою Житомирського апеляційного суду від 14.09.2021 було встановлено, що він має право на середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 травня 2020 року по 17 червня 2021 року в сумі 104 624, 52 грн. ( 390,39 грн х 268 робочих днів) без вирахування податків та обов`язкових платежів. Так як в позовній заяві від 28 травня 2021 року він просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 травня 2020 року по день поновлення на роботі в сумі 96 240, 69 грн., то судом була стягнута дана сума, що не відповідає повній сумі середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому він має право на стягнення недоотриманого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25 травня 2020 року по 17 червня 2021 року в сумі 8383, 83 грн.( 104624.52- 96240 69). Діями відповідача, який на протязі майже місяця не виконував рішення суду про поновлення його на роботі, йому спричинені фізичні та душевні страждання, тяжкі переживання, а тому він вимушений ставити вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди сумі 10000 грн. Протягом періоду не поновлення на роботі він міг би працювати та отримувати заробітну плату, мав би гідні умови до існування. Не поновлення його на роботі в установлений строк погіршили умови його життя, він не мав коштів для утримання себе та своєї багатодітної сім`ї, захворів і змушений звертатися до медичного закладу за допомогою, лікувався з 18.06.2021 по 23.06.2021. Крім того, він вимушений витрачати свій вільний час на здійснення дій по відновленню свого порушеного права про поновлення на роботі. Дії відповідача призвели до порушення нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 16 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з природного заповідника «Древлянський», на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 3903 грн. 40 коп., моральну шкоду в розмірі 824 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 172 грн. 06 коп., судовий збір в сумі 74 грн. 82 коп. та 201 грн. 21 коп. судового збору в дохід держави. У задоволенні решти вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, так як судом при його ухваленні були порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права. Також він не може погодитись з висновком суду, що саме невиконання відповідачем рішення Овруцького районного суду від 17. 06. 2021 про поновлення його на роботі має наслідком застосування ст. 236 КЗпП України. Вважає, що висновки суду є передчасними зроблені без повного з`ясування обставин справи, без належної, повної та об`єктивної оцінки наданим та дослідженими в судовому засіданні доказам, висновки суд не відповідають встановленим обставинам справи і Закону. Вважає, що суд не дав відповідну оцінку наданих ним доказам та встановлених обставин в суді на підтвердження заявлених вимог про стягнення моральної шкоди, що саме діями відповідача заподіяна моральна шкода. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали і дали пояснення, які відповідають їх змісту. Представники відповідача не визнали апеляційну скаргу, просили відмовити в її задоволенні, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив із доведеності та обґрунтованості вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. І часткової доведеності, що стосуються розміру стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди та сумою витрат на правничу допомогу. Колегія суддів не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції в частині розміру недоотриманого середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та розміру витрат на правничу допомогу. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною сьомою статті 235 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України) передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Матеріалами справи встановлено, що рішенням Овруцького районного суду від 17 червня 2021 року (справа №284/398/20) позивача було поновлено на посаді заступника директора головного природознавця природного заповідника «Древлянський» з 26.05.2020 та стягнуто з природного заповідника «Древлянський» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 82852 грн. 77 коп. за період з 26.05.2020 по 17.06.2021 та моральну шкоду в розмірі 2240 грн., судовий збір в сумі 125 грн. 53 коп. та 2510 грн. 12 коп. в дохід держави. Вказане рішення Овруцького районного суду в частині поновлення його на роботі було залишено в силі постановою Житомирського апеляційного суду від 14.09.2021. А в частині стягнення з природного заповідника «Древлянський» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судове рішення змінено. А саме, збільшено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 82 852, 77 грн. до 96 240, 69 грн. за період з 25 травня 2020 року по 17 червня 2021 року (а.с.8 зв.-16). Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Належним виконання судового рішення про поновлення на роботі належить вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде таке рішення суду оскаржуватися. Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 поновлено на посаді наказом відповідача № 110-к від 14.07.2021 (а.с.6). Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. За змістом положень статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі належить вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу рішення Овруцького районного суду від 17 червня 2021 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді має наслідком застосування приписів статті 236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі. У той же час судом помилково визначено період затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі починаючи з 01.07.2021, тобто на наступний день після постановлення судом першої інстанції додаткового рішення від 29.06.2021 щодо негайного виконання рішення суду від 17.06.2021. Відлік часу затримки повинен проводитися із дня ухвалення рішення до дня винесення наказу про поновлення на роботі. У даному випадку це становить 18 робочих днів. А враховуючи, що середньоденний заробіток позивача встановлений судом складає 390 грн. 39 коп., то стягненню із відповідача підлягає середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 7027 грн. 02 коп. ( 390,39 х 18= 7027,02). Відповідно до розміру задоволених позовних вимог пропорційно підлягають стягненню із природного заповідника «Древлянський» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 430 грн. У решті позовних вимог рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, тому доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими і підстав для їх задоволення немає. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 16 грудня 2021 року змінити. Збільшити розмір недоотриманого середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 3903 грн. 40 коп. до 7027 грн 02 коп. та розмір правничої допомоги з 172 грн. 06 коп. до 430 грн. У решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді Повний текст постанови складений: 23 лютого 2022 року.