Постанова Миколаївський апеляційний суд № 482/1463/21

24.02.22 22-ц/812/397/22 Провадження № 22-ц/812/397/22 П О С Т А Н О В А іменем України 22 лютого 2022 року м. Миколаїв справа № 482/1463/21 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тищук Н.О., суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області, ухвалене 20 грудня 2021 року суддею Демінською О.І. в приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено того ж дня), у цивільній справі за позовом АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У листопаді 2021 року АТ «А-Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позивач зазначав, що 11 грудня 2019 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір без номеру, за яким остання отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 44.40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Посилаючись на порушення позичальницею кредитних зобов`язань, банк просив стягнути з відповідачки кредитну заборгованість, яка виникла станом на 06 вересня 2021 року у розмірі - 20 288, 11 грн, з яких 14 239, 13 грн - за тілом кредиту та 6 048, 98 грн - за процентами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Відзиву на позовну заяву від ОСОБА_1 не надходило. Направлені на її адресу копії позовної заяви та ухвал про відкриття провадження та про призначення справи до розгляду повернуті суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою - по АДРЕСА_1 . Місце реєстрації відповідачки за цією адресою підтверджене довідкою виконкому Новоодеської міської ради, Миколаївського району, Миколаївської області. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2021 року позов АТ «А-Банк» задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто 14 239, 13 грн заборгованості за тілом кредиту, яка виникла станом на 06 вересня 2021 року та 1 593, 19 грн судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що паспорт споживчого кредитування, на який посилається позивач, був актуальним тільки до 01 січня 2020 року, містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, передбачає проведення оцінки кредитоспроможності позичальника перед укладенням кредитного договору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ «А-Банк», посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність погодження сторонами усіх істотних умов договору, оскільки позичальницею підписано паспорт споживчого кредиту, за умовами, які діяли у банку на час його підписання. Відповідачка отримала кредитну карту та активно користувалась нею. Узагальнені доводи інших учасників Відзив від відповідачки ОСОБА_1 не надходив. 2.

Мотивувальна частина Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. АТ «А-Банк» про розгляд справи повідомлений належним чином. Судові повідомлення, направлені на адресу відповідачки, повернуті до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Частиною восьмою статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. За таких обставин, за правилами пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відповідачка ОСОБА_1 вважається такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що 11 грудня 2019 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір без номеру, за яким остання отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 44.40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Цього ж дня відповідачкою знято з карти 4 343,82 грн. Протягом січня - грудня 2020 року ОСОБА_1 частково погашала кредитну заборгованість. Станом на 06 вересня 2021 року виникла заборгованість у розмірі - 20 288, 11 грн, з яких 14 239, 13 грн - за тілом кредиту та 6 048, 98 грн - за процентами. Позиція апеляційного суду Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України). У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною. Отже, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність погодження сторонами усіх істотних умов договору, отримання відповідачкою кредитних коштів та користування ними. За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні, зі стягненням з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» 6 048, 98 грн заборгованості за процентами, які підлягали сплаті за користування кредитними коштами. Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг. Отже, з відповідачки на користь банку підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем за пред`явлення позову у повному обсязі, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, зі збільшенням суми стягнення до 2 270 грн. За подання апеляційної скарги банком сплачено 3 405 грн, які також підлягають стягненню з відповідачки. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити. Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 20 грудня 2021 року, змінити, збільшивши стягнення кредитної заборгованості з 14 239, 13 грн до 20 288, 11 грн., та судового збору з 1 593, 19 грн до 2 270 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акент-Банк» 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн, сплачених за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: Т.Б.Кушнірова І.В.Лівінський --------------------------------- Повну постанову складено 24 лютого 2022 року