Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/6725/21

Справа № 308/6725/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 16 лютого 2022 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Кондор Р.Ю., Готра Т.Ю., з участю секретаря: Бочко Л.І.. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 308/6725/21 (Головуючий: Бенца К.К.), - В С Т А Н О В И Л А : У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення грошових коштів за прострочення (невиконання) грошового зобов`язання. Позов мотивовано тим, що 18 лютого 2019 року Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі 260/19/19 за яким позов ОСОБА_1 до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнив у повному обсязі, визнав неправомірними дії Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року; зобов`язав Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року та стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області судові витрати у розмірі 704, 80 грн.. Дане рішення залишено без змін та набрало законної сили. 18 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Державної виконавчої служби для примусового виконання судового рішення у зв`язку з чим, було відкрито виконавче провадження ВП №59589728. Однак судове рішення виконати в ході виконавчого провадження не вдалося. 02 серпня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду замінено сторону за виконавчим листом виданим 16 липня 2019 року в адміністративній справі № 260/19/19, а саме боржника: Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та 23 вересня 2019 року, ухвалою цього ж суду замінено сторону (боржника) у виконавчому листі Закарпатського окружного адміністративного суду, виданому 15 липня 2019 року у адміністративній справі № 260/19/19, а саме боржника: Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на його правонаступника На виконання рішення суду в квітні 2019 року проведено нарахування та виплату частини боргу, яка утворилася за період з 01.11.2017 року по 31.10.2018 рік, а саме 17 615,53 грн., а залишок у сумі 281 504,55 грн. включено до Реєстру погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду у відповідності до вимог Постанови КМУ від 22.08.2018 року № 649, яка 27 липня 2020 року була скасована рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду. Посилаючись на викладене та на те, що Головне Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прострочило виконання зобов`язань за вказаним рішенням суду, позивач просила стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 за період з 28.05.2019 року до 24.05.2021 року суму інфляційних втрат у розмірі 28 994,95 грн. та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення у розмірі 16 774,58 гривень за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 поданий в особі представника позивача ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання задоволено . Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 суму інфляційного збільшення заборгованості у розмірі 28 994,95 грн. та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 16 774,58 грн.. Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у сумі 908,00 грн. Не погоджуючись із таким рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу в якій ставиться питання про скасування рішеня як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, оскільки за результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних обставин справи, можна дійти висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та пенсійним органом, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними. ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статті 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Отже, підстави для стягнення на користь позивача суми 3 % річних та втрат від інфляції відсутні. Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Субота М.І., який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Представник ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить розписка про вручення поштового відправлення та довідка про доставку електронного листа, і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі 260/19/19, позов ОСОБА_1 до Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі. Визнано неправомірними дії Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року. Зобов`язано Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704, 80 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року залишено без змін. 02 серпня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду замінено сторону виконавчого провадження за виконавчим листом виданим в адміністративній справі № 260/19/19, а саме боржника: Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. 23 вересня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду замінено сторону (боржника) у виконавчому листі Закарпатського окружного адміністративного суду, виданому 15 липня 2019 року у адміністративній справі № 260/19/19, а саме боржника: Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на його правонаступника- Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. У квітні 2019 року проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки як судді у відставці та проведено нарахування та виплату частини суми боргу, яка утворилася за період з 01.11.2017 року по 31.10.2018 рік, а саме 17 615,53 грн., а залишок у сумі 281 504,55 грн. включено до чинного, на момент перерахунку, Реєстру погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, у відповідності до вимог Постанови КМУ від 22 серпня 2018 року № 649, і вказані обставини сторонами не заперечуються. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі № 640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо. Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, а саме відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми. У кредитора при цьому згідно із частиною другою статті 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення сплати основного боргу. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц. Оскільки, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року у справі 260/19/19 зобов`язано Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2018 року, відповідно відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19). У рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року визнано грошові зобов`язання держави, визначено їх розмір, і оскільки дані зобов`язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню. З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати належної позивачу доплати до щомісячного грошового утримання судді у відставці у вищевказаному розмірі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо виникнення у позивача права на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на всю суму боргу відповідача. Рішення суду є законним та обґрунтованим, ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 лютого 2022 року. Головуючий Судді: