Постанова 4820 № 683/3317/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 року м. Хмельницький Справа № 683/3317/19 Провадження № 22-ц/4820/508/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2021 року (суддя Приступа Д.І.) за позовом Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» до приватного виконавця Терлеєва Івана Миколайовича про стягнення завданих збитків, в с т а н о в и в : У грудні 2019 року Дочірнє підприємство «Старокостянтинівський молочний завод» (далі ДП «Старокостянтинівський молочний завод», позивач) звернулось до суду з позовом до приватного виконавця Терлеєва Івана Миколайовича про стягнення завданих збитків. Позов мотивовано тим, що 01 серпня 2018 року господарським судом Хмельницької області у справі №924/234/18 було винесено рішення про стягнення на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Перший національний виробничий кооператив» з ДП «Старокостянтинівський молочний завод» заборгованості у розмірі 1914794,84 грн. 28 серпня 2018 року позивачем було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі №924/234/18, тобто рішення ще не набрало законної сили. Однак 31 серпня 2018 року приватним виконавцем Терлеєвим І.М. було відкрито виконавче провадження, щодо примусового виконання наказу від 30.08.2018 року №924/234/18, фактично проводилося примусове виконання рішення, яке не вступило в законну силу. Додатково приватним виконавцем після відкриття провадження було накладено арешт на розрахункові рахунки підприємства в межах суми 1914794,84 грн. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 року, яка залишена постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 року без змін, визнано неправомірними дії приватного виконавця Терлеєва І.М. щодо здійснення виконавчого провадження №57119406 по виконанню наказу Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018 року по справі №924/234/18. Внаслідок незаконного накладення арешту на грошові кошти ДП Старокостянтинівський молочний завод, що знаходились на рахунку в ПАТ «Кредитвест Банк» та були призначені для сплати кредиту, було зупинено повернення позивачем кредитних коштів ПАТ «Кредитвест Банк». В зв`язку із цим ДП Старокостянтинівський молочний завод за період з 31.08.2018 по 24.09.2018 сплачувало ПАТ «Кредитвест Банк» 18% річних за користування кредитними коштами, а з 25.09.2018 по 31.01.2019 (зняття арешту з коштів) - 20% річних. Всього за користування кредитними коштами, які були безпідставно арештовані приватним виконавцем Терлеєвим І.М., ДП Старокостянтинівський молочний завод сплатило 158 519,90 грн., які є збитками. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь з приватного виконавця Терлеєва І.М. завдані збитки в розмірі 158 519 грн. 90 коп. та судові витрати. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2021 року в позові відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем як причинно-наслідкового зв`язку між діяльністю приватного виконавця та завданням позивачу шкоди, так і розміру шкоди. Сума заборгованості, яка підлягала сплаті за користування кредитними коштами, виникла не внаслідок дій приватного виконавця щодо накладення арешту на розрахунковий рахунок позивача, а була наслідком та мала сплачуватися позивачем на виконання умов за укладеним кредитним договором. В апеляційній скарзі ДП «Старокостянтинівський молочний завод», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для її об`єктивного розгляду, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В обґрунтування скарги зазначав, що суд не взяв до уваги те, що згідно ч. 7 п. 3.4. розділу 3 та ч. 13 п. 10.4. розділу 10 договору про відкриття кредитної лінії №214-6930/18КЮ від 05.02.2018 Банк мав право: - відмовити позичальнику у наданні траншу у разі накладення арешту на будь-який рахунок позичальника, відкритий у Банку, та/або будь-які кошти на такому рахунку; - вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування ним і Виконання всіх інших зобов`язань позичальника за договором у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної письмової вимоги у разі арешту будь-якого рахунку позичальника у банку або будь-якої суми коштів на ньому. Як зазначає апелянт, Банк не скористався своїми вищезазначеними правами щодо відмови у наданні траншу або дострокового повернення заборгованості за кредитом, але підвищив ставку за користування кредитними коштами. Відсотки за користування кредитом сплачував протягом п`яти місяців накладення арешту та надав як підтвердження, а суд прийняв та в рішенні від 12 листопада 2021 року зазначив платіжні доручення про сплату процентів. В апеляційній скарзі також зазначено, що суд не взяв до уваги те, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 у справі №924/234/18, яка залишена постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 без змін, визнано неправомірними дії приватного виконавця Терлеєва І.М. щодо здійснення виконавчого провадження №57119406 по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018 по справі №924/234/18 та скасовано постанови приватного виконавця Терлеєва І.М. по виконанню вказаного наказу. У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Терлеєв І.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2021 року залишити без змін як законне. Зазначає, що позивачем не було доведено жодного із елементів складу цивільного правопорушення, що виключає можливість настання цивільно-правової відповідальності. Також звертає увагу апеляційного суду на те, що видання виконавчого документу є наслідком набрання рішенням суду законної сили, а приватний виконавець не наділений повноваженнями щодо надання оцінки судовому рішенню та/або перевірки відповідності рішень вимогам законності та необґрунтованості, а також перевірки правомірності видачі судом виконавчих документів. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвал . Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 01 серпня 2018 року господарським судом Хмельницької області у справі №924/234/18 було винесено рішення про стягнення на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Перший національний виробничий кооператив» з Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» заборгованості у розмірі 1 914 794,84 грн. (а. с. 7-20). 28 серпня 2018 року Дочірнім підприємством «Старокостянтинівський молочний завод» було надіслано апеляційну скаргу на рішення господарського суду Хмельницької області від 01.08.2018 року у справі №924/234/18 від 12.03.2019. 31 серпня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Терлеєвим Іваном Миколайовичем було відкрите виконавче провадження №57119406 щодо примусового виконання наказу від 30.08.2018 №924/234/18, який був виданий господарським судом Хмельницької області на підставі рішення від 01.08.2018 року (а. с. 45). Постановами від 30.08.2018 року та від 04.09.2018 року було накладено арешт на розрахункові рахунки підприємства та на нерухоме майно в межах суми 1914794,84 грн. Постановою приватного виконавця від 12.09.2018 року було знято арешти із розрахункових рахунків підприємства, за виключенням рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «Кредитвест Банк». На вказаному рахунку в ПАТ «Кредитвест Банк» відповідач залишив арешт в межах розміру 1914794,84 грн. 17.09.2018 приватним виконавцем Терлеєвим І.М. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №57119406 за виконанням наказу Господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018 по справі №924/234/18 (а. с. 183-184). 31 січня 2019 року приватним виконавцем Терлеєвим І.М. винесено постанову про зняття арешту з коштів по ВП №57119406 за виконанням наказу господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018 по справі №924/234/18, якою постановлено зняти арешт з коштів, що містяться на: р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Кредитвест Банк", МФО 380441, що належить боржнику: ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (а. с. 49). Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 у справі №924/234/18, яка залишена постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 без змін, визнано неправомірними дії приватного виконавця Терлеєва І.М. щодо здійснення виконавчого провадження №57119406 по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018 по справі №924/234/18 та скасовано постанови приватного виконавця Терлеєва І.М. по виконанню вказаного наказу. Крім того, встановлено, що 05 лютого 2018 року між ДП «Старокостянтинівський молочний завод» (позичальник) та ПАТ «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК» (Банк) було укладено Договір №214-6930/18-КЮ про відкриття кредитної лінії (а. с. 55-60). Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 і 1.4 вказаного договору Банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 65 000 000 грн. зі сплатою 18% річних строком дії до 05 лютого 2021 року. Згідно з п. 3.1. договору №214-6930/18-КЮ Банк надає позичальнику кредит у межах строку дії кредитної лінії та в межах Вільного залишку ліміту кредитної лінії шляхом надання декількох траншів або одного траншу за умови укладення додаткових угод згідно з п. 3.2. договору. Пунктом 3.2. договору №214-6930/18-КЮ передбачено, що кожний окремий транш надається на підставі окремої додаткової угоди, в якій зазначається розмір траншу, а також сторони можуть визначити реквізити для надання траншу. На підставі п. 4.1 договору №214-6930/18-КЮ проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту, протягом усього строку користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Для цілей нарахування процентів на кожний окремий транш, день надання кожного окремого траншу враховується, а день повернення кожного окремого траншу при нарахуванні процентів не враховується. 25 вересня 2018 року між ПАТ «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК» та ДП «Старокостянтинівський молочний завод» було укладено додаткову угоду №3 до договору про відкриття кредитної лінії №214-6930/18-КЮ від 05.02.2018, відповідно до якої п. 1.3 ст. 1 «Предмет договору» Основного договору домовлено викласти у редакції наступного змісту: 1.3. Розмір процентів за користування кредитом складає 20% річних (а. с. 117). Відповідно до п. 9.3. договору цього договору всі передбачені договором платежі позичальника (в тому числі, але не виключно повернення кредиту, сплата процентів і т.д.) здійснюється шляхом переказу коштів з будь-якого поточного рахунка позичальника на відповідний рахунок, зазначений у п. 12.3 цього договору або письмово повідомлений Банком. Предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення з приватного виконавця на користь позивача 158519,90 грн. майнової шкоди (збитків) завданої неправомірними діями приватного виконавця. Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової ( матеріальної ) шкоди іншій особі. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частинами першою-третьою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків. В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду 08.05.2018 року у справі №920/316/17, від 21.12.2018 року у справі № 920/31/18, згідно з якою причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданої потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності, і він полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає , що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимось іншими обставинами. У постанові від 20.03.2019 року у справі №918/203/18 Верховний Суд зазначав, що саме лише задоволення скарг на дії органу державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями посадових осіб органів державної виконавчої служби та заподіяною шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою, виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки. У цьому спорі позивач мав довести суду, що саме дії приватного виконавця є причиною завданої позивачу майнової шкоди у розмірі 158519,90 грн., тобто дії приватного виконавця є тією обставиною, що знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками , що настали. В обґрунтування наявності причинно - наслідкового зв`язку позивач посилався на обставини, встановлені ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 у справі №924/234/18, яка залишена постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 без змін, якою, зокрема було визнано неправомірними дії приватного виконавця Терлеєва І.М. щодо здійснення виконавчого провадження №57119406 по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області від 30.08.2018 по справі №924/234/18 та скасовано постанови приватного виконавця Терлеєва І.М. по виконанню вказаного наказу. Разом з цим, названою ухвалою не було встановлено обставин завдання збитків діями приватного виконавця чи причинно-наслідкового зв`язку між такими діями, а саме зупиненням повернення позивачем кредитних коштів ПАТ «Кредитвест Банк», та окрім цього, що в період з 25.09.2018 по 31.01.2019 позивач вимушений був сплачувати банку 20% річних за користування кредитними коштами замість 18%. Крім того, розмір сплачених відсотків за користування кредитом, які сплачував позивач протягом 5 місяців, встановлення ставки 20% річних за користування кредитом виникла не внаслідок дій приватного виконавця, а за результатами кредитних угод, укладених між позивачем та Банком, а відтак заявлена позивачем до стягнення шкода не є наслідком дій приватного виконавця. Зважаючи на зазначене, дії приватного виконавця, не є тією обставиною, що знаходяться у прямому причинному зв`язку із шкідливими для позивача наслідками, оскільки виключення настання цієї обставини із загального ланцюгу причинно-наслідкових зв`язків не виключає настання для позивача таких наслідків, а тому дії приватного виконавця не можуть бути причиною завдання шкоди позивачу. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, що є підставою позову та яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому такі доводи апелянта слід відхилити. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк