Постанова 4811 № 463/4981/19

Справа № 463/4981/19 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В. Провадження № 22-ц/811/2982/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія: 63 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П., при секретарі Ждан К.О. з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , представника ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про усунення перешкод,- В С Т А Н О В И В : Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 17 травня 2021 року позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про усунення перешкод задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_5 , ОСОБА_3 не вчиняти ОСОБА_1 перешкод в користуванні приміщенням загального туалету (вбиральні) під літерою VI площею 2,3 кв.м. в підвалі будинку по АДРЕСА_2 , а також звільнити дане приміщення та забезпечити ОСОБА_1 вільний доступ до нього. Стягнуто з ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування сплаченого судового збору по 384,20 грн. з кожного. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 травня 2021 року в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_4 , представник ОСОБА_3 . Вважає рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 травня 2021 рокунеобгрунтованим, немотивованим, прийнятим за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, при порушенні норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права. Вважає, що взятий судом до уваги акт від 08 травня 2019 року, як безумовний доказ обгрунтованості позовних вимог, не може являтися єдиним доказом без врахування сукупності інших доказів у справі, є сумнівним та суперечливим, оскільки такий складений у відсутності зацікавлених осіб та не доведений до їх відома. Стверджує, що судом не взято до уваги заперечення відповідача ОСОБА_3 , а також не взято до уваги та не надана оцінка тому факту, що позивач використовує своє становище голови ОСББ та вирішує свої особисті питання за рахунок відповідачів, чим створює для останніх неможливість комфортного користування загальним майном, нестерпні умови для проживання, чинить моральний тиску. Окрім цього, зазначає, що позивач не довела факту використання спірного приміщення підвалу для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. В апеляційній скарзі скаржник просить рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 травня 2021 рокускасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. 11 листопада 2021 року від позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказує на законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Звертає увагу на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло. Будинок знаходиться на балансі ОСББ «Зелена 84», головою якого вона є. Їй як співвласнику багатоквартирного будинку разом з іншими співвласниками нарівні на праві спільної сумісної власності належить спільне майно - приміщення загального користування багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 . Приміщення загального туалету (вбиральні) в підвалі будинку належить до спільного майна даного багатоквартирного будинку. Без згоди співвласників будинку відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 захопили приміщення вказаної вбиральні і використовують таке, як комору для зберігання майна. Відповідачі встановили на дверях загального туалету (вбиральні) власний замок, чим перешкоджають їй володіти та користуватися цим приміщенням за цільовим призначенням. Також, позивачка вказує на те, що на підставі поданих належних підтверджуючих документів на її користь стягнуто понесені нею витрати на правничу допомогу. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, представника позивачки та представника відповідача,перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 , представника ОСОБА_3 до задоволення не підлягає із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з тих обставин, що відповідачами чиняться позивачу перешкоди в користуванні приміщенням загального туалету (вбиральні) під літерою VI площею 2,3 кв.м. в підвалі будинку по АДРЕСА_4 і таке право підлягає захисту, усуненню позивачці перешкод в користуванні вказаним загальним туалетом (вбиральнею) шляхом звільнення даного приміщення та забезпечення вільного доступу до такого. З таким висновком колегія суддів погоджується з наступних обставин. Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_3 , виданим згідно з розпорядженням від 25 червня 1993 року №614 Львівською міською адміністрацією. (а.с.7-8). Відповідач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_5 . Однак квартир з номером АДРЕСА_6 у даному будинку є дві: в одній проживає ОСОБА_3 (реєстраційний номер нерухомого майна 11961339), в іншій - ОСОБА_5 (реєстраційний номер нерухомого майна 26247505). (а.с.32-34) Будинок по АДРЕСА_4 є багатоквартирним будинком. Приміщення загального туалету (вбиральні) під літерою VI площею 2,3 кв.м. в підвалі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 спільним майном даного будинку, що стверджується планом підвалу даного будинку та експлікацією внутрішніх площ до плану будинку. (а.с.11) Факт самовільного заволодіння відповідачами даним загальним приміщенням підтверджується актом від 08.05.2019р., складеним комісією співвласників будинку та головою ОСББ «Зелена 84» (а.с. 12-13). Позивачка 10 травня 2019 року зверталася до Личаківського відділу поліції м. Львова щодо перешкоджання ОСОБА_5 у користуванні приміщенням загального туалету (вбиральні) площею 2,3 кв.м. в підвалі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 , що підтверджується відповіддю Личаківського ВП ГУНП у Львівській області від 26.05.2019. Крім того, з даної відповіді Личаківського ВП ГУНП у Львівській області вбачається, що події викладені у зверненні носять цивільно-правовий характер, рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства (а.с.16-17). Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно з ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною 2 ст.382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. У відповідності до ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку ; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Згідно ч.ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 , представника ОСОБА_3 ,жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 травня 2021 року - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 23 лютого 2022 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник