Постанова 4824 № 753/9764/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/2482/2022 справа №753/9764/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Органу опіки та піклування в особі Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про скасування розпорядження, - встановив: В травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про скасування та визнання протиправним розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації №126 від 11 лютого 2020 року. Вимоги обґрунтовує тим, що зазначеним розпорядженням встановлено участь ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , 2012 року народження: другий тиждень місяця з 10 год. суботи по 19 год. неділі, четверта неділя місяця з 10 год. до 19 год.; зобов`язано батька дитини забирати та повертати дитину вчасно, дотримуватись режиму дня, утримуватись від негативної оцінки матері дитини; зобов`язано матір дитини не перешкоджати у спілкуванні з дитиною та її вихованні, утримуватись від негативної оцінки батька дитини. Зазначає, що вона та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 залишив сім`ю, коли дитині було 4 місяці та вона мала проблеми з вигодовуванням дитини. Періодично ОСОБА_2 спілкувався з дитиною, натепер з нього стягуються аліменти, але в недостатньому для розвитку дитини розмірі. Натепер в ОСОБА_2 інша сім`я, в якій він виховує двох дітей. Участь у витратах на розвиток та виховання дитини не приймає, агресивно реагує на її вимоги щодо фінансового покриття таких витрат. Дружина ОСОБА_2 має до неї стійке неприязне відношення. Зазначених обставин при прийняття оскаржуваного розпорядження враховано не було. ОСОБА_1 уважає зазначене розпорядження таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки таке не містить достатнього обґрунтування, не проведено огляду житлових умов батька дитини, не відповідає інтересам дитини, її особливостям та стану здоров`я, що відомі лише матері, думка матері не була врахована та вона не була присутня на засіданні, не з`ясовано доходів батька, не визначено адреси проведення часу з дитиною, не взято до уваги агресивної налаштованості теперішньої дружини ОСОБА_2 . Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на те, що судом не враховано професійного висновку щодо перебігу психологічної роботи від 07 червня 2021 року; звукозапису розмов з батьком дитини та його теперішньою дружиною. Представником відповідача в жовтні 2021 року подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Одночасно представник звертає увагу на те, що в провадженні Дарницького районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа №753/368/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, по якій відкрито та триває провадження. В судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник відповідача подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою представників, проте доказів на підтвердження цієї обставини не надано. Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що скасування розпорядження призведе до порушення прав батька дитини, при цьому не установлено негативного відношення батька до дитини, а інші обставини не є такими, внаслідок яких батько може бути усунутий від спілкування з дитиною. Не установлено судом також обставин про неналежне повідомлення матері дитини про засідання комісії. Згідно статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 статті 16 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів унормовано статтею 19 СК України , якою визначено:

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

2. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до частини 1 статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (частина 2 статті 158 СК України). Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини визначений Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 в редакції на час спірних правовідносин (далі - Порядок № 866). Згідно пункту 3 Порядку №866 унормовано, що органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей. Статтею 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Згідно статті 23 цього Закону місцева державна адміністрація вирішує питання щодо встановлення опіки і піклування, створення передбачених законодавством умов для виховання та/або влаштування дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, щодо захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей, а також вживає інших заходів щодо соціального захисту дітей, віднесених до її компетенції законом (пункт 9). Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. У справі, що переглядається апеляційним судом, позивач ОСОБА_1 просить суд про скасування та визнання протиправним розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації №126 від 11 лютого 2020 року про встановлення участі батька у вихованні дитини. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга і третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. За положеннями статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Відповідно до частини першої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування. Згідно частини першої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Відповідно до частини другої статті 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. Частинами першою, третьою статті 159 СК України встановлено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. Із наведеного убачається, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьою статті 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. У справі, що переглядається, предметом оскарження є рішення органу опіки та піклування (розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації №126 від 11 лютого 2020 року "Про визначення участі батька у вихованні його дитини") . Разом з тим, установлено, що в провадженні Дарницького районного суду міста Києва знаходилась цивільна справа №753/368/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною. Провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 25 січня 2021 року та 23 листопада 2021 року у справі ухвалено судове рішення. Отже ОСОБА_1 має захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, а не ініціювати окрему судову справу щодо оскарження рішення органу опіки та піклування. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18). Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі. У цій справі позивач не довів наявності окремого спору, а отже і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення свого права або інтересу, у зв`язку із чим позов не підлягає задоволенню. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову внаслідок його необґрунтованості, відтак з огляду на викладені вище висновки, оскаржуване рішення підлягає зміні в мотивувальній частині. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Оскільки апеляційний суд змінює оскаржуване рішення, але виключно у частині мотивів його прийняття, новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 лютого 2022 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова