Ухвала КАС ВС № 9901/20/22

УХВАЛА 22 лютого 2022 року Київ справа №9901/20/22 адміністративне провадження № П/990/20/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Смоковича М. І., суддів Єресько Л. О., Кашпур О. В., Калашнікової О. В., Соколова В. М., розглянув заяву ОСОБА_1 про поновлення строку подання позовної заяви до Президента України Зеленського В. О. про визнання бездіяльності протиправною, в с т а н о в и в: 27 січня 2022 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України Зеленського В. О. про визнання протиправною бездіяльності Президента України, яка полягає у неналежному розгляді заяв та скарг ОСОБА_1 . У позовній заяві позивач зазначила про неналежний розгляд її звернень від 03 квітня 2020 року, від 11 лютого 2021 року (два звернення), від 25 лютого 2021 року, від 21 липня 2021 року, 19 серпня 2021 року, від 23 серпня 2021 року, від 22 вересня 2021 року, від 11 жовтня 2021 року, від 02 грудня 2021 року, від 22 грудня 2021 року, від 25 грудня 2021 року. Відтак, доводячи свою позицію, зазначила про (неналежні) відповіді, які отримала від Офісу Президента України: від 25 лютого 2021 року № 22/009072-03, від 11 березня 2021 року № 22/11887-03, від 10 червня 2021 року № 22/028537-03, від 29 липня 2021 року № 22/035455-03, від 30 серпня 2021 року № 22/039151-03, від 01 вересня 2021 року № 22/039325-03, від 30 вересня 2021 року № 22/043511-03, від 20 жовтня 2021 року № 22/046477-03, від 09 грудня 2021 року № 22/061750-03, від 30 грудня 2021 року № 22/069869-03, від 06 січня 2022 року № 22/001202-03. Ухвалою від 01 лютого 2022 року Верховний Суд залишив зазначену позовну заяву без руху з мотивів пропуску позивачкою строку оскарження бездіяльності відповідача щодо розгляду її звернень від 03 квітня 2020 року, від 11 лютого 2021 року, від 25 лютого 2021 року, від 03 червня 2021 року (якого до позовної заяви не долучено). На виконання вимог ухвали суду позивач надіслала заяву про поновлення строку подання позовної заяви, у якій зазначила про те, що своєчасно звернутися до суду не могла через стан здоров`я. Пояснила, що має онкологічне захворювання, у зв`язку з чим змушена двічі-тричі на тиждень їздити в медичний заклад для проходження лікувальних процедур, після яких погано себе почуває. На підтвердження долучила копії медичних довідок. Зазначила також, що для звернення до суду з цим позовом слід було зібрати чимало документів для підтвердження бездіяльності. Заодно додала, що вона та її сім`я перебувають у небезпеці, їм погрожують, з її слів, деякі посадові особи органів місцевої влади й через те вона звернулася до відповідача з проханням надати охорону. Крім того, доводячи поважність причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом його авторка зазначила, що з березня 2020 року й дотепер діє карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). З посиланням на пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач зазначила, що Уряд України періодично встановлює карантинні зонування з відповідними обмеженнями, зокрема щодо роботи транспорту й підприємств, установ, організацій, які, пише позивачка, утруднюють можливість оперативності і мобільності. Ці обставини, зі слів позивачки, теж завадили їй своєчасно звернутися до суду. Наприкінці зазначила, що лише в кінці 2021 року - на початку 2022 року час до часу має можливість займатися судовими справами й вирішенням правових питань. Тож у міру того як довідується про порушення своїх прав, звертається до суду за їх захистом. При вирішенні питання щодо поважності пропуску строку для звернення до суду про оскарження бездіяльності відповідача щодо розгляду зазначених звернень суд виходив з такого. Спершу щодо аргументів позивачки про запровадження Кабінетом Міністрів України карантинних обмежень й зумовленого ними доповнення розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України пунктом 3 згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції, що діяла з 02 квітня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо <…> на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17 липня 2020 року, пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України викладено в новій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином». Водночас, відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 18 червня 2020 року № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX. Якщо брати до уваги продовження процесуального строку, передбаченого пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції, що діяла з 02 квітня 2020 року, то цей строк сплинув 06 серпня 2020 року. В ухвалі від 01 лютого 2022 року суд звернув увагу на те, що з цим позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 26 січня 2022 року (дата, зазначена органом поштового зв`язку на поштовому конверті), тож шестимісячний строк, який передує зверненню до адміністративного суду, у цій справі охоплює період до 25 липня 2021 року. Зважаючи на це суд в тій ухвалі констатував, що оскарження бездіяльності відповідача щодо (не)належного розгляду звернень позивачки від 03 квітня 2020 року, від 11 лютого 2021 року, від 25 лютого 2021 року та від 03 червня 2021 року потребує додаткового обґрунтування в аспекті поважності причин пропуску строку. З уваги на наведені вище положення процесуального закону, абстрактне посилання на карантинні обмеження як про чинники, які впливають на «можливості оперативності й мобільності», безвідносно до конкретних обставин, які об`єктивно завадили саме позивачці подати до суду позов щодо неналежного розгляду зазначених звернень у межах передбаченого для цього строку, не може вважатися поважною причиною для його поновлення. Щодо аргументів позивачки про стан здоров`я, то долучені до заяви копії медичних документів підтверджують її слова про діагноз та встановлення групи інвалідності. Зокрема, з наданих документів можна зрозуміти, що: 19 листопада 2018 року позивач отримала виписку із медичної картки амбулаторного хворого із рекомендацією оформлення посильного листа на МСЕК; відповідно до епікризу від 22 березня 2019 року позивачці, яка перебувала на амбулаторному лікуванні у відділенні променевої терапії з 18 лютого 2019 року по 22 березня 2019 року, у підсумку рекомендовано продовжити променеву терапію через 7-10 днів до лікувальної дози; протягом червня 2021 року (10.06.2021, 14.06.2021, 18.06.2021, 22.06.2021, 30.06.2021) позивач з`являлася (чи мала з`явитися) в лікувальний заклад (щоб здати аналіз) й отримала рекомендації лікаря щодо вживання певних медичних препаратів залежно від симптомів; 13 січня 2022 року позивачці видано довідку до акта огляду МСЕК, відповідно до якої їй з 04 січня 2022 року встановлено першу групу інвалідності. Позивачка зазначила, що через захворювання не могла своєчасно подати позов. Водночас, надані документи ніяким чином не пояснюють об`єктивну неспроможність звернутися до суду, якщо це справді було потрібно для захисту порушених прав, щодо результатів розгляду звернень від 03 квітня 2020 року, від 11 лютого 2021 року, від 25 лютого 2021 року та від 03 червня 2021 року (згідно з листами від 25 лютого 2021 року № 22/009072-03, від 11 березня 2021 року № 22/11887-03, від 10 червня 2021 року № 22/028537-03). У цьому зв`язку звертає увагу й те, що захворювання, лікування й погане самопочуття, про що пише позивачка у заяві, водночас не завадили їй подавати неодноразові письмові звернення до відповідача протягом серпня-грудня 2021 року, спір щодо розгляду яких теж охоплюється цим позовом. Наведене у сукупності дає підстави вважати, що причини пропуску строку звернення до суду в окресленій частині позовних вимог не є поважними й обґрунтованих підстав для його поновлення немає. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. З уваги на наведені вище міркування, доводи, якими ОСОБА_1 аргументує причини пропуску строку звернення до суду з позовом щодо оскарження неналежного розгляду її звернень, адресованих Президенту України, від 03 квітня 2020 року, від 11 лютого 2021 року, від 25 лютого 2021 року та від 03 червня 2021 року не є поважними, тому позовну заяву в цій частині слід повернути. Керуючись статтями 22, 123, 169, 243, 248, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив: Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського В. О. про визнання бездіяльності протиправною в частині, яка стосується розгляду звернень від 03 квітня 2020 року, від 11 лютого 2021 року, від 25 лютого 2021 року та від 03 червня 2021 року - повернути позивачеві. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді Л. О. Єресько О. В. Кашпур О. В. Калашнікова В. М. Соколов