Ухвала КАС ВС № 140/5541/21

УХВАЛА 23 лютого 2022 року м. Київ справа № 140/5541/21 адміністративне провадження № К/990/5035/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача: Мартинюк Н.М., суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі №140/5541/21 за позовом Управління Держпраці у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, ВСТАНОВИВ: Управління Держпраці у Житомирській області звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет», у якому просило: - застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду, а саме: заборонити виконання робіт підвищеної небезпеки, експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки в частині: АЗС, Житомирська область, Богунський район, місто Житомир, проспект Незалежності, 63, до усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 31 березня 2021 №528/10-701. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Управління Держпраці у Житомирській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши за допомогою засобів поштового зв`язку 1 лютого 2022 року. Скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. На основі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Перевіривши касаційну скаргу, Суд з`ясував, що Управління Держпраці у Житомирській області не зазначило конкретної підстави касаційного оскарження, перелік яких викладений у частині четвертій статті 328 КАС України. Згадка чи посилання на її положення у скарзі взагалі відсутні. Водночас Управління Держпраці у Житомирській області зазначило, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови від 20 жовтня 2021 року застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, який викладений у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №140/5543/21. Суд зауважує те, що підстави касаційного оскарження пов`язані із незастосуванням апеляційними судами правових висновків Верховного Суду, що викладені у його постановах як суду касаційної інстанції. У цьому контексті Управління Держпраці у Житомирській області покликається на висновок суду апеляційної інстанції, якого, до того ж, на час ухвалення оскаржуваної постанови не існувало. Тож таке обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою не належним у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України. Варто зазначити, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Зрештою, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. У цьому контексті скаржник, покликаючись на пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, вказав, що законне й обґрунтоване судове рішення у цій справі впливає на формування єдиної правозастосовчої практики й надалі він позбавлений спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи. Проте перевірка касаційної скарги свідчить, що скаржник не навів будь-якого обґрунтування цих обставин. Наведене скаржником мотивування за своєю суттю є загальним і абстрактним. Зазначивши про неможливість спростування обставин, установлених судами, при розгляді іншої справи, скаржник узагалі не вказав про яку справу йде мова. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі й незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм законодавства. Загалом скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначив про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу або становить значний суспільний інтерес, без належного обґрунтування та за відсутності належних і допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою для відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження. Так, вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Касаційна скарга не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Не містить касаційна скарга і достатніх обґрунтувань фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики. Так, скаржником не зазначено в чому саме полягає фундаментальне значення даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, розгляд яких надав би нового, уніфікованого розуміння застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного кола осіб. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового та фундаментального значення справи є оціночними, вони потребують належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження. Відтак скаржник належним чином не обґрунтував підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті в касаційному порядку. Інші доводи й мотиви скаржника не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у цій справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Оскільки пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду судом касаційної інстанції, у якості винятку, судових рішень, які не підлягають касаційному оскарженню, лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми, а скаржник таких винятків не зазначив, то у відкритті касаційного провадження належить відмовити. У цьому контексті Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Одночасно з цим, Суд враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління Держпраці у Житомирській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі №140/5541/21 за позовом Управління Держпраці у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. …………………………… …………………………… …………………………… Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду