Постанова Миколаївський апеляційний суд № 486/1096/21

21.02.22 22-ц/812/1/22 Провадження № 22-ц/812/1/22 Єдиний унікальний номер справи 486/1096/21 Головуючий в апеляційній інстанції - Лисенко П.П. П О С Т А Н О В А іменем України 21 лютого 2022 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого: Лисенка П.П., суддів: Локтіонової О.В. та Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, яке ухвалене 02 грудня 2021 року, в приміщенні того ж суду, під головуванням судді Савіна О.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Южноукраїнського міського голови Онуфрієнка Валерія Васильовича, Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним рішення Южноукраїнської міської ради № 512 від 23.06.2021 "Про звіт директора КП "ТВКГ" про стан фінансово-господарської діяльності підприємства за 2019-2020 роки за 1 квартал 2021 року, у с т а н о в и в: 06 липня 2021 року ОСОБА_1 пред`явила до Южноукраїнського міського голови Онуфрієнка Валерія Васильовича, Южноукраїнської міської ради Миколаївської області вищезазначений позов, який обґрунтовувала наступним. Рішення Южноукраїнської міської ради № 512 від 23.06.2021 "Про звіт директора КП "ТВКГ" про стан фінансово-господарської діяльності підприємства за 2019-2020 роки за 1 квартал 2021 року, вирішено визнати її роботу, як директора комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» незадовільною та рекомендувати міському голові розглянути доцільність її перебування на посаді директора. Між тим, на думку позивача, при прийнятті такого рішення міськрадою не дотримано принципів, викладених у статті 2 КАСУ, а також порушено порядок та процедуру прийняття такого рішення, зокрема: -відсутні повноваження для прийняття такого рішення з огляду на положення статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; -порушена процедура прийняття такого рішення (питання включено до порядку денного безпідставно, звіт не було оприлюднено, не дотримано процедури голосування); -відомості, що зазначені в оскарженому рішенні є недостовірними та не підтвердженими; -відсунє обґрунтування рішення. 19 вересня 2021 року позивачем надано уточнену позовну заяву, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення Южноукраїнської міської ради грубо порушує її право на працю гарантоване Конституцією України та Кодексом Законів про Працю. В позові зазначала, що міським головою штучно створювались незаконні підстави для дострокового розірвання контракту. Крім того, прийняття оскаржуваного рішення відбулось 23.06.2021 року, коли вона перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом гіпертонія 2 ступеню, про що в день госпіталізації 16.06.2021 року, повідомила міського голову. Проте, міським головою не доведено вказану інформацію до відома депутатів, що позбавило її можливості виступити на свій захист та спростувати безпідставні звинувачення. Посилаючись на викладені обставини, позивач просила визнання незаконним рішення Южноукраїнської міської ради № 512 від 23.06.2021 "Про звіт директора КП "ТВКГ" про стан фінансово-господарської діяльності підприємства за 2019-2020 роки за 1 квартал 2021 року. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської областівід 02 грудня 2021 року в задоволені позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду, скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Так, відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, які правові наслідки безпосередньо для неї потягло ухвалення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного рішення, оскільки позивач продовжує обіймати займану посаду, виконувати свої посадові обов`язки та отримувати заробітну плату, а прийняте міськрадою рішення не є порушенням трудових прав працівника, які підлягають судовому захисту Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом першої інстанції, висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими та законними. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає у повній мірі. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). Статтею 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 січня 2021 року між ОСОБА_1 та Южноукраїнським міським головою Онуфрієнко В.В., що діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», укладено контракт на виконання обов`язків директора комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (т.1 а.с. 99-103). Відповідно до умов зазначеного контракту, керівник зобов`язався безпосередньо і через адміністрацію, що ним формується, здійснювати поточне (оперативне управління (керівництво) комунальним підприємством та забезпечувати його статутну діяльність тощо. Зазначений контракт є угодою на підставі якої виникають трудові відносини між відповідачами та керівником (позивачем). Термін дії контракту встановлено з 15 січня 2021 року до 14 січня 2022 року. Як вбачається із Статуту КП «Теплопостачання та водо-каналізаційного господарства», затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради № 1223 від 23.08.2018 року, основним видом діяльності підприємства є забезпечення населення міста Южноукраїнська послугами теплопостачання, гарячого та холодного водопостачання та водовідведення. Відповідно до пунктів 7.1.-7.3 Статуту, поточне (оперативне) управління Підприємством здійснює директор Підприємства. Директор Підприємства самостійно вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що віднесені цим Статутом до компетенції Засновника. Директор Підприємства несе персональну відповідальність за стан і діяльність Підприємства, дотримання фінансової, договірної та трудової дисципліни згідно законодавства України. Крім того, за умовами Статуту КТ «ТВКГ», ОСОБА_1 , будучи директором вказаного підприємства, зобов`язана надавати Засновнику, яким є Южноукраїнська міська рада, повну інформацію щодо діяльності очолюваного нею Підприємства (т.2 а.с. 248-257). За такого, діючим Статутом чітко визначено підзвітність директора КП «ТВКГ» Южноукраїнській міській раді. Директором КП «Теплопостачання та водо-каналізаційного господарства» ОСОБА_1 подано звіти про роботу на посаді директора та стан фінансово-господарської діяльності підприємства (т. 1 а.с. 105-117, 118, 121-142). Відповідно до рішення депутатів 15 сесії 8 скликання Южноукраїнської міської ради №512 від 23 червня 2021 року, визнано роботу директора ОСОБА_1 незадовільною. Рекомендовано міському голові ОСОБА_2 розглянути доцільність перебування на посаді директора КП «Теплопостачання та водо-каналізаційного господарства» ОСОБА_1 . Позивач, вважаючи що вказане рішення порушує її трудові права, після декількох уточнень позовної заяви кінцево просила визнати рішення Южноукраїнської міської ради №512 від 23 червня 2021 року незаконним. Відповідно до ч.2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради наділений усією повнотою повноважень, передбачених цим та іншими законами України. Ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Згідно ст. 19 цього ж Закону депутат місцевої ради має право пропонувати питання для розгляду їх радою та її органами; вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті; вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них. За такого, законом визначено повноваження депутатів місцевих рад вирішувати питання, які належать до їх компетенці, а тому, вирішуючи питання, щодо ухвалення 23.06.2021 року рішення «Про звіт директора КП "ТВКГ" про стан фінансово-господарської діяльності підприємства за 2019-2020 роки за 1 квартал 2021 року», депутати міської ради діяли в межах своїх повноважень. А тому посилання в апеляційній скарзі на відсутність таких повноважень у міської ради є необґрунтованими. Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. Проте, як зазначає позивач та таке встановлено судом, що за період роботи до теперішнього часу роботодавцем не вчинялось жодних дій, щодо будь-яких обмежень ОСОБА_1 у здійсненні нею своїх посадових обов`язків та в отриманні заробітної плати за виконану роботу. Крім того, матеріали справи містять Подання на виплату премії керівнику КП «Теплопостачання та водо-каналізаційного господарства» Миськів О.О., за відсутність порушень та недоліків в управлінні комунальним майном. Виходячи з викладених обставин та норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що рішення депутатів 15 сесії 8 скликання Южноукраїнської міської ради №512 від 23 червня 2021 року, яким визнано роботу директора ОСОБА_1 незадовільною та рекомендовано міському голові ОСОБА_2 розглянути доцільність перебування на посаді директора КП «Теплопостачання та водо-каналізаційного господарства» ОСОБА_1 жодним чином не порушує її трудові права, а звернення з вказаним позовом до суду - є передчасним. За змістом ч.1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Після прийнятого рішення №512 Южноукраїнської міської ради, ОСОБА_1 продовжила працювати на посаді керівника, а тому її трудові права залишились не порушеними. Отже, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та дійшов правильного і обґрунтованого цими доказами висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської областівід 02 грудня 2021 року залишити без змін. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до пункту «в» ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської областівід 02 грудня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий П.П. Лисенко Судді: О.В. Локтіонова Т.В. Серебрякова ______________________________________________ Повний текст постанови складено 23 лютого 2022 року.