Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/3265/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/214/22 Справа № 212/3265/21 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 року м.Кривий Ріг справа № 212/3265/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , якій діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 вересня 2021 року, яке ухвалено суддею Власенко М.Д. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 вересня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: В квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі - ТзОВ «Вердикт Капітал») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за Кредитним договором № 500384282 від 20 червня 2013 року. В обґрунтування позову вказано, що 20.06.2013 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 500384282 за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 5000 грн. зі сплатою 25 % річних строком до 21.06.2018 року. 21.06.2016 року між ПАТ «Альфа - Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу №1, відповідно до якого до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило, а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги, в тому числі за вказаним кредитним договором. 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 500384282 від 20.06.2013 року. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим, станом на 09.03.2021 року має заборгованість в розмірі 22881,70 грн., яка складається з нарахованих 3 % річних 356,41 грн, втрат від інфляції 736,92 грн., заборгованості за тілом кредиту - 3 956,46 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги -1931,91 грн., заборгованості з пені - 15900 грн. На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 500384282 від 20 червня 2013 року в сумі 22881,70 грн., судовий збір в розмірі 2270 грн. та витрати на правничу допомогу 20000 грн. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 вересня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 500384282 від 20 червня 2013 року станом на 09.03.2021 року в розмірі 22881 грн. 70 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» понесені судові витрати в сумі 22 270 грн. В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що позивачем по справі не надано належного обґрунтування заборгованості відповідача за кредитним договором та не надано первинних документів на підтвердження суми заборгованості. Крім того, позивачем по справі не було надано суду першої інстанції витребуваної ухвалою суду виписки з особового рахунку відповідача за Кредитним договором від 20.06.2013 року № 500384282 із зазначенням сум, що були сплачені на погашення кредиту. Апелянт зауважує на тому, що позивач по справі не мав права після закінчення строку кредитного договору, а саме після 21.06.2018 року, нараховувати відсотки та пеню, а розрахунок заборгованості котрий проводиться на момент укладення договору факторингу не є безспірним у зв`язку з відсутністю детального розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача. Зауважує на тому, що нарахований позивачем розмір пені є неспівмірно великим по відношенню до розміру заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим апелянт вважає що існують підстави для зменшення розміру пені. Також апелянт звертає увагу на те, що відповідач по справі не мала можливості заявити в суді першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки у зв`язку з передчасним ухваленням заочного рішення була позбавлена такої можливості, тому вважає за необхідне заявити клопотання про застосування строків позовної давності в суді апеляційної інстанції. При цьому представник відповідача вказує, що платежі з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, відповідно до умов кредитного договору, повинні були сплачуватись щомісячно рівними частинами. З позовом до суду позивач звернувся 09.04.2021 року, отже за межами установленого законом трирічного строку позовної давності залишаються вимог про стягнення заборгованості, котра виникла до 09.04.2018 року. Крім того апелянт вважає, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, оскільки на Договір про надання професійної правничої допомоги № 05-03/2021 від 05.03.2021 року, ні копія платіжного доручення, ні копія витягу з Акту № 1 про надання професійної правничої допомоги від 23.03.2021 року не містять інформації стосовно того, що професійна правнича допомога стосується саме даної справи щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором від 20.06.2013 року № 500384282 Також представник відповідача наполягає на стягненні з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн. та витрат по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення в розмірі 454 грн. та судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 405 грн. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 500384282 від 20 червня 2013 року станом на 09.03.2021 року в розмірі 22881 грн. 70 коп. Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 500384282, згідно якого Банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 грн., зі строком користування до 21 червня 2018 року, та зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 25 % річних. Повернення тіла кредиту і процентів, згідно п.2.6 кредитного договору та графіку погашення кредиту (додаток № 1 до договору), передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів у розмірі 146,76 грн. до 15 числа кожного місяця. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір факторингу № 1, згідно якого ПАТ «Альфа-Банк» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» право грошової вимоги до боржника реального та належного виконання обов`язків за кредитним договором № 500384282 від 20 червня 2013 року. У витягу Додатку 1 до договору факторингу № 1 від 21 червня 2016 року за № 24780 зазначений кредитний договір № 500384282 від 20 червня 2013 року, розмір правової вимоги складає 5 272,41 грн.12 коп., із яких сума основної заборгованості за договором 3 957 грн. 46 коп., сума заборгованості по відсоткам 1 315 грн.95 коп. (а.с.20,49). 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» був укладений договір факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, згідно якого ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги до відповідача щодо реального та належного виконання обов`язків за кредитним договором № 500384282 від 20 червня 2013 року. Відповідно до п.2.1 договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА, ТОВ «ФК «Веста» в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Кредитні ініціативи» за плату, та набуває право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до цього Договору. При цьому до ТОВ «ФК «Веста» переходять всі права, які належать ТОВ «Кредитні ініціативи» за основними договорами, на передбачених ними умовах, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів. Відповідно до додатку 1-1 до цього договору розмір правової вимоги склала 23 147 грн. 62 коп., із яких сума основної заборгованості за договором 3 956 грн. 46 коп., сума заборгованості по відсоткам 3 291 грн. 16 коп., пеня 15 900 грн. (а.с.21-35,52). Із матеріалів справи також вбачається, що 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, згідно п. 2.1 якого останній набуває належне ТОВ «ФК «Веста» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1, що додається до даного договору. При цьому сторони погодили, що до ТОВ «Вердикт Капітал», як до нового кредитора, переходять всі права, які належать первісному кредитору за основними договорами (п.1.1. кредитні договори, права вимоги за якими відступаються на підставі даного договору), на умовах, передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів. Згідно з п.2.3 п.2 договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року право вимоги вважається відступленим новому кредитору з дати підписання даного договору, але не пізніше дати здійснення повної оплати новим кредитором ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього договору. На дату підписання договору, після здійснення повної оплати новим кредитором ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього договору, сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою, встановленою в додатку № 2 цього договору (а.с.36-46). Відповідно до витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (додаток №1-1 до договору прав вимоги № 16-01/19/1 від 16.01.2019 року), за № 20113 було відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 500384282 від 20 червня 2013 року у розмірі 23 147 грн. 62 коп., із яких сума основної заборгованості за договором 3 956 грн. 46 коп., сума заборгованості по відсоткам 3 291 грн. 16 коп., пеня 15 900 (а.с.55). Згідно з наданим позивачем до суду разом із позовом розрахунком заборгованість ОСОБА_1 , станом на 09 березня 2021 року, становить 22 881,70 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 3 956,46 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 1 931,91 грн., нараховані 3 % річних 356,41 грн., втрати від інфляції 736,92 грн. та заборгованість з пені 15 900 грн. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до його виконання. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст.ст.526, 527, 530 ЦК України). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання, згідно положень статті 625 ЦК України. Таким чином, як позичальник, так і боржник зобов`язані виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та чинного законодавства. З матеріалів справи вбачається, що 20 червня 2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 500384282, згідно якого Банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 грн., зі строком користування до 21 червня 2018 року, та зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 25 % річних. У статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Так, 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір факторингу №1 (а.с.20), 26 грудня 2018 року, між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Фінансова компанія «Веста» укладений договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА (а.с.2135), 16 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №16-01/19/1 (а.с.36-46). Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач надав суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази на підтвердження переходу права вимоги за вказаним кредитним договором, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, аналізуючи зазначені норми права та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, позивач має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати відповідачем обов`язку з повернення, зокрема, фактично отриманої суми кредитних коштів. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунку заборгованості, станом на 09 березня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за тілом кредиту становила 3 956,46 грн., яка є незмінною з часу відступлення права вимоги ПАТ «Альфа Банк», тому колегії суддів погоджується з висноком суду першої інстанції про те, що саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому колегія суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивачем по справі не надано належного обґрунтування заборгованості відповідача за кредитним договором та не надано первинних документів на підтвердження суми заборгованості, крім того, позивачем по справі не було надано суду першої інстанції витребуваної ухвалою суду виписки з особового рахунку відповідача за Кредитним договором від 20.06.2013 року № 500384282 із зазначенням сум, що були сплачені на погашення кредиту, оскільки на переконання колегії суддів, матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження отримання відповідачем по справі кредитних коштів в розмірі 5 000 грн. та на підтвердження наявності заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» за тілом кредиту в розмірі 3 956,46 грн. станом на 09 березня 2021 року, розмір якої відповідачем не спростовано та відповідачем не надано доказів погашення нею заборгованості за тілом кредиту. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Із змісту позову вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму відсотків на дату відступлення права вимоги в розмірі 1 931 грн. 91 коп., колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з витягу з Додатку №1 до договору факторингу від 21 червня 2016 року укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» у якому під № 24780 міститься прізвище ОСОБА_1 сума заборгованості по відсоткам за кредитним договором № 500384282 становлять 1 315 грн. 95 коп. (а.с.49). Згідно додатку 1-1 до Договору факторингу від 26 грудня 2018 року укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи та ТОВ «ФК «Веста» сума заборгованості ОСОБА_1 по відсоткам становить 3 291 грн. 16 коп. (а.с.52). Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимог від 16 січня 2019 року щодо позичальника ОСОБА_1 залишок по відсотках в валюті кредиту становить 3 291 грн. 16 коп. (а.с.55). З аналізу вищенаведених договорів факторингу вбачається, що до Нового кредитора переходять всі права, які належать Первісному кредитору за Основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів. Відтак, після купівлі прав вимоги, нові кредитори не мали права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів, тобто позивачем не доведено право на нарахуванням відсотків на дату відступлення прав вимоги, зробленого попередніми кредиторами. Враховуючи те, що за договором факторингу від 21 червня 2016 року укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» сума заборгованості по відсоткам за кредитним договором № 50038282 становили 3 291 грн. 16 коп., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що саме вказані грошові кошти, в межах заявлених позовних вимог в сумі 1 931 грн. 91 коп., повинні бути стягнення з ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимог, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов в цій частині підлягає задоволенню. Однак колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею в розмірі 15 900 грн., з огляду на наступне. Зважаючи на положення п.2.1 (предмет договору) Договору факторингу № 2019-1К1/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року та п.2.1 договору про відступлення права вимоги №16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 15 900 грн., оскільки така була відсутня під час укладення договору відступлення прав вимог від 21 червня 2016 року, а нові кредитори права нарахування пені не набули. Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Як зазначено у пункті 2.1. Договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, сторони погодили, що до Нового кредитора переходять всі права, які належать Первісному кредитору за Основними договорами, на умовах, передбачених Основними договорами, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами Основних договорів. Отже, до позивача не перейшло право нарахування пені, як виду неустойки, згідно з умовами договору Кредиту (основного договору), а тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 15 900 грн., слід відмовити. Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18 міститься правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. З аналізу наведених вище норм закону, вбачається, що право на застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у кредитора виникає саме з моменту закінчення строку дії договірних правовідносин, тобто, у даному випадку з 22.06.2018 року. При цьому, надані до позову ТОВ «Вердикт Капітал» розрахунки суми стягнень інфляційних втрат та 3% річних, здійснені за період з 09 березня 2018 року, є помилковими, оскільки розрахунок інфляційних втрат та 3% річних має бути розрахований за період з 22.06.2018 року (закінчення строку дії договору) по 09.03.2021 року (межі позовних вимог). Відтак, до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» підлягає сума 3% річних за період з 22.06.2018 року по 31.12.2018 року (193 дні) в сумі 62,76 грн., виходячи з наступного розрахунку: 3 956,46 грн. / 100 х 3 / 365 днів *193 днів (кількість днів в періоді) = 62 грн. 76 коп.; За період з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року, тобто за повні два роки, в сумі 237,39 грн., виходячи з наступного розрахунку 3 956,46 / 100 х 3 * 2 = 237 грн. 39 коп.; За період з 01.01.2021 року по 09.03.2021 року (68 днів) в сумі 22,11 грн. виходячи з наступного розрахунку: 3 956,46 / 100 х 3 /365 днів * 68 днів (кількість днів в періоді) = 22 грн. 11 коп. Таким чином, за весь період з 22.06.2018 року по 09.03.2021 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 322 грн. 26 коп. (62 грн. 76 коп.+ 237 грн. 39 коп.+ 22 грн. 11 коп.= 322 грн. 26 коп.). Проведеним колегією суддів власним розрахунком інфляційних втрат визначено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 695,07 грн. інфляційних втрат за період з 22.06.2018 року по 09.03.2021 року. Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Сукупний індекс інфляції = 99,30% ? 100,00% ? 101,90% ? 101,70% ? 101,40% ? 100,80% ? 101,00% ? 100,50% ? 100,90% ? 101,00% ? 100,70% ? 99,50% ? 99,40% ? 99,70% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,10% ? 99,80% ? 100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% = 117,568% 3 956,46 грн. (сума боргу) ? 117,568% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 3 956,46 грн. (сума боргу) = 695,07 грн. Отже, за період з 22.06.2018 року по 09.03.2021 року втрати від інфляції становлять 695,07 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивач по справі не мав права після закінчення строку кредитного договору, а саме після 21.06.2018 року, нараховувати відсотки та пеню, а розрахунок заборгованості котрий проводиться на момент укладення договору факторингу не є безспірним у зв`язку з відсутністю детального розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача, оскільки позивачем по справі не нараховувались відсотки після спливу строку дії кредитного договору а в стягненні пені даної постановою відмовляє колегія суддів. У зв`язку з необхідністю відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 15 900 грн. колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що нарахований позивачем розмір пені є неспівмірно великим по відношенню до розміру заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим апелянт вважає що існують підстави для зменшення розміру пені. Посилання представника відповідача на те, що відповідач по справі не мала можливості заявити в суді першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки у зв`язку з передчасним ухваленням заочного рішення була позбавлена такої можливості, тому вважає за необхідне заявити клопотання про застосування строків позовної давності в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідач, протягом знаходження спору в суді першої інстанції, а саме з 16 квітня 2021 року по 21 вересня 2021 року, не була позбавлена процесуального права подати заяву про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин з урахуванням того, що відповідачем 14.05.2021 року була отримана копія позовної заяви позивача (а.с.89), укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.93-97), тобто відповідач по справі була обізнана про наявність спору. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ні Договір про надання професійної правничої допомоги № 05-03/2021 від 05.03.2021 року, ні копія платіжного доручення, ні копія витягу з Акту № 1 про надання професійної правничої допомоги від 23.03.2021 року не містять інформації стосовно того, що професійна правнича допомога стосується саме даної справи щодо стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором від 20.06.2013 року № 500384282, з огляду на наступне. Статтею 137 ЦПК України визначено поняття витрат на правничу допомогу та порядок їх відшкодування, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій. Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на корить їх суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн. На підтвердження понесення таких витрат надано наступні докази: - Договір № 05-03/2021 про надання правничої допомоги від 05 березня 2021 року, укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та АО «Лігал Ассістанс» (а.с.71-74); платіжне доручення № 195390019 від 02.04.2021 року на суму 200000 грн. (а.с.78); заявку на надання юридичної допомоги № 12 від 08.03.2021 року на суму 20000 грн (надані послуги - надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в позасудовому порядку 1500 грн., надання усної консультації з приводу можливості стягнення боргу в судовому порядку - 1500 грн., надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти - 9000 грн (3 години), складення позовної заяви про стягнення боргу, підготовка та друк необхідних документів - 8000 грн (4 години) (а.с.78); Витяг з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 29.03.2021 року на суму 20000 грн. (список наданих послуг та витрачений час є аналогічним наведеному вище, а.с.78). При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, колегія суддів, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), задоволення позову на 26,67 %, враховуючи, що адвокатом фактично було складено лише позовну заяву, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) - 9 годин, ціни позову 22 881,70 грн. (спір є малозначним), колегія суддів вважає, що розмір гонорару в 20000 грн. є необґрунтованим та явно завищеним, оскільки сума гонорару адвоката лише в суді першої інстанції складає майже ціну позову, при тому, що адвокатом було підготовлено лише позовну заяву, на що витрачено порівняно невеликий проміжок часу. У судовому засіданні адвокат інтереси позивача не представляв. Окрім того, оскільки позові вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати на правничу допомогу мають бути стягнуті пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми витрат відповідача на правничу допомогу до 3000 грн., виходячи з пропорційності розміру задоволених позовних вимог та дотриманням вимог співмірності, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позову ТзОВ «Вердикт Капітал» сплатило 2102 грн. судового збору та оскільки даною постановою позов задоволено частково та визначено до стягнення суму заборгованості за тілом кредиту в сумі 6 905,70 грн., вимоги банку задоволено на 26,67 % відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі частки задоволених позовних вимог, що становить 605,41 грн. за подачу позову. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог ТзОВ «Вердикт Капітал» та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 6 905 грн. 70 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту 3 956,46 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги ПАТ «Альфа Банк» ТОВ «Кредитні ініціативи» - 1 931,91 грн., нараховані 3% річних 322,26 грн. та втрати від інфляції 695,07 грн., у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру заборгованості за кредитним договором № 500384282 від 20 червня 2013 року станом на 09.03.2021 року, стягнутої з відповідача на користь позивача із зменшенням цього розміру з 22 881,70 гривень до 6 905,70 грн. Крім того, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру судових витрат, стягнутих з відповідача на користь позивача із зменшенням цього розміру з 22 270 гривень до 3 000 грн. Разом з тим, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені відповідачем при сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно її задоволення в розмірі 2 496,88 грн. та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задавленим позовним вимогам позивача та задоволення апеляційної скарги в сумі 5 800 грн., загальний розмір яких на суму 8 000 грн. підтверджено розрахунковою квитанцією від 13.10.2021 року про надання послуги з усної юридичної консультації 500 грн., складання заяви про перегляд заочного рішення 2 000 грн., ведення справи в суді першої інстанції 2 000 грн. та розрахунковою квитанцією від 08.12.2021 року про надання послуги з складання апеляційної скарги 2 500 грн. При цьому колегія суддів вважає, що заявлене в суді апеляційної інстанції представником позивача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню, оскільки, відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Слід зауважити, що витрати на професійну правничу допомогу, які були понесені відповідачем у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за Кредитним договором № 500384282 від 20 червня 2013 року та у зв`язку з оскарженням судового рішення по даній справі, підтверджені належним чином, відповідають критеріям обґрунтованості та реальності понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, відповідають розумності їхнього розміру, тому в даному випадку відсутні правові підтавати для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені відповідачем. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , якій діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 вересня 2021 року змінити в частині розміру заборгованості за кредитним договором № 500384282 від 20 червня 2013 року станом на 09.03.2021 року, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», зменшивши цей розмір з 22 881 грн. 70 коп. до 6 905 (шість тисяч дев`ятсот п`ять) грн. 70 коп. Рішення суду змінити в частині розміру судових витрат, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», зменшивши цей розмір з 22 270 гривень до 3 000 (три тисячі) грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 496 (дві тисячі чотириста дев`яноста шість) грн. 88 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 800 (п`ять тисяч вісімсот) грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 22 лютого 2022 року. Головуючий: Судді: